Росіяни підірвали склад з селітрою, а в новинах показали, що це склад з боєприпасами. Репортаж із Миколаївського кластера A.G.R. Group
Під сезон 2022 року холдинг зберігав у селі Партизанське на Миколаївщині понад 200 тонн селітри, але прилетів російський літак і прицільно перетворив склад і все навкруги на «місячний пейзаж». І це лише один епізод з кількамісячного перебування Миколаївського кластера під постійними обстрілами. І подібних ситуацій під час поїздки на Миколаївщину ми побачили багато. Ділимося з вами своїми враженнями.
Взагалі A.G.R. Group належить до українських агрохолдингів, які через повномасштабне вторгнення росії в Україну зазнали суттєвих збитків. У кластері Бровари A.G.R. Group після деокупації Київщини ми вже побували. Тепер — після звільнення правобережжя Дніпра — настала черга Миколаївського кластеру. Він примітний тим, що створений лише за 2 тижні до російського вторгнення на базі придбаного у ED&F Man підприємства АТФ «Агро-Діло». У новому кластері готувалися до своєї першої весняної посівної кампанії, але не встигли. На поля та склади прилетіли снаряди.
Миколаївський кластер A.G.R. Group складається із трьох блоків. Нашу невеселу екскурсію ми розпочинаємо із села Партизанське, де дислокований перший та основний блок кластеру.
По обидва боки від села, хоча і на значній відстані, притоки Дніпра — Інгулець і Інгул. Між ними розгалужена мережа каналів. Як наслідок — місцевий агробізнес орієнтований на зрошуване землеробство. З 13 тис. га землі, яку обробляла компанія «Агро-Діло», 9 тис. га перебували під зрошенням.
Нашу увагу привертають силуети дощувальних агрегатів на деяких полях. Але це очікувано. На момент російського вторгнення Миколаївський кластер A.G.R. Group мав потужний парк зрошувальної техніки — 109 дощувальних машин.
Несподіванки починаються на в'їзді до села. Всюди — кістяки понівечених будинків та господарських будівель, що проглядають крізь голі гілки дерев. Земля у більшості дворів порита воронками. Будинки з дахами, що вціліли, — у явній меншості. Хоча й вони нині мало придатні для життя. Фактично у Партизанському не пошкоджених будівель не залишилося. Все це результат навали «руського миру» і неоплачений рахунок війни. Причому специфічної війни, оскільки тут вона велася переважно проти мирного населення.
«Село кілька місяців інтенсивно обстрілювалося росіянами, незважаючи на те, що в Партизанському не було скупчень ані української військової техніки, ані сил ЗСУ».
Символізм ситуації в тому, що саме тут — у Партизанському, наступ військ росії було зупинено.
Сівозміна з присмаком вогню
«У нас був дуже серйозний настрій та масштабні плани розвитку кластера. І передумови для цього теж були: знання агроспецифіки регіону, сильна агрономічна служба, солідна технічна база. Ми повністю були готові до сезону-2022, розуміли, чим будемо займатись на Миколаївщині. Але майже нічого не встигли зробити — завадила війна», — розповідає нам керівних кластера.
За його словами, це була принципова позиція власника A.G.R. Group Місака Хідіряна, і вона залишилася незмінною: незважаючи на те, що війна перетворила Миколаївський кластер у руїни і мінні поля, у холдингу мають намір відновити і розвивати його.
В минулі роки компанія «Агро-Діло» вирощувала кукурудзу, соняшник та сою. Крім того, частина полів була зайнята озимими культурами. Щось вдалося «евакуювати» на експорт, але багато врожаю компанія втратила — частина згоріла під обстрілами, частина загинула.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
«Ми встигли тільки ознайомитися з нашими територіями, зрозуміти, де що знаходиться. Кластер великий, спеціалісти все підлаштовували під нашу систему. А далі 24 лютого…».
Бомбою — по селітрі
Ми стоїмо на краю великої вирви від авіабомби. Раніше тут був склад компанії «Агро-Діло». Тепер — марсіанський пейзаж. Весь простір навколо покритий нерівномірним шаром вивернутої землі, кам'яних уламків та шматків металу, серед яких де-не-де проглядають обриси знайомих предметів. Вражають і розміри вирви — метрів 15-20 у діаметрі. Таких вирв, зазвичай, не залишають навіть потужні бомби.
Миколаївському кластеру A.G.R. Group «пощастило» — росіяни розбомбили склад, де компанія зберігала понад 200 тонн селітри, заготовленої під сезон-2022. Звідси й грандіозні руйнівні наслідки. При цьому в кластері впевнені, що авіаналіт на склад із селітрою було здійснено навмисно.
«Тут постійно літали російські дрони — усе відстежували. Російська армія знаходилась в межах прямої видимості, і там чудово знали, що саме зберігається на складі. Але підірвали його, а відео вибуху розтиражували російськими телеграм-каналами, як підрив складу з боєприпасами», — підкреслює Айк Ардуханян.
Війна — війною, обстріл за розпорядком
До Партизанського російські війська зайшли на початку березня, але пробули тут недовго, тижнів зо два — ЗСУ їх вибили з села, після чого «визволителі» відступили за найближчий канал і окопалися в посадці, де й пробули кілька місяців.
З цього моменту для працівників кластера розпочалися ракетно-бомбові будні. Позиції російських та українських військ уздовж лінії розмежування перебували на відстані 1-3 км одна від одної. При цьому складські приміщення кластера постійно обстрілювали — вони знаходяться за селом, з південного боку.
«От у тій посадці були російські війська», — показує нам рукою Айк Ардуханян.
За його словами, територія біля баз холдингу перетворилася на «місячний ґрунт», поритий кратерами пострілів, задовго до підриву селітри. Обстріли з російського боку велися з різних видів зброї — танків, артилерії, РСЗВ та мінометів.
«Закидали і касетними снарядами, і запальними», — конкретизує керівник кластера.
Так само інтенсивно обстрілювалися і сусідні села та селища, зокрема Первомайське, де розташований «Засільський цукровий завод».
Руслан Балько
директор служби безпеки компанії «Агро-Діло»
«Заводу сьогодні фактично вже немає. Фізично. Основні цехи накрила російська авіація. А далі — гради, смерчі, урагани, міномети. Там тисячі прильотів. За годину можна було до 200 прильотів мін нарахувати. Я живу біля заводу, і тільки біля моєї оселі я нарахував 16 воронок. Лінія розмежування проходила за 4 кілометри від нас, але все одно було дуже жорстко».
І куди не глянеш, повсюди видно сліди «русского міра».
«Ось, до речі, не хочете взяти з собою до Києва?», — Айк Ардуханян простягає нам болванку від снаряда міномета Нона.
російський почерк
Намагаємося зорієнтуватися у морі уламків. Бачимо, що це складне завдання навіть для керівника кластера. Вибух зруйнував усе, включаючи стіни будівель та паркан.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
«Тут розташовувався адміністративний будинок. Далі ряд складів: добрив, запчастин, посівмата. Ще далі — склади обладнання для зрошення: генератори, труби, шланги. Частково тут також була техніка, зберігалася хімія».
Проходимо у напрямку руїн якоїсь будівлі. За кілька метрів від себе бачимо похований під уламками стіни системний блок комп'ютера.
«Тут був кабінет завскладом», — упевнено каже наш співрозмовник.
Наступна точка маршруту — склад запчастин. Просуваємося вперед, але асфальт під ногами незвично пружинить.
«Це все наслідки авіаудару. Вибух був настільки потужний, що навіть асфальт піднявся. Коли йдеш ним — відчуваєш порожнечу», — пояснює Айк Ардуханян.
На території колишнього складу розруха, як і скрізь довкола. Під ногами — розкидані інструменти та якісь деталі. За словами нашого гіда, у Миколаївському кластері добре підготувалися до весни — запаслися і запчастинами, і посівматом.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
«А он, бачите нові бочки, повністю покручені. На цьому складі у нас зберігалися мастила. Ще місяць-другий і розпочали б внесення добрив, обробіток ґрунту, посівну компанію. Якби не прийшов «руський мир».
Вандалізм у гірших традиціях
Другий блок Миколаївського кластера розташований за 20 кілометрів від Первомайського на березі Інгульця — у селі Баратівка. Третій блок — у селі Киселівка, це вже Херсонська область.
«У Баратівці теж все зруйновано. Але це результат не обстрілів, а перебування російських військ. На території нашої бази вони організували чи то свій штаб, чи то опорний пункт, обладнали бліндажі, викопали окопи — перерили все. А сільськогосподарську техніку, яку ми не встигли вивезти, понівечили. Все зірвано, розбите: комп'ютери, плати, джойстики. Агрегати перетворені на шматки заліза», — констатує Айк Ардуханян.
За його словами, російські військові діяли за простим принципом — забрати з собою, що вийде. Заради цього, наприклад, зрізали з тракторів метр мідного дроту.
«На сучасну агротехніку не можна сісти, завести і поїхати. Потрібен електронний ключ та ще багато чого. Ті трактори, які не змогли завести, росіяни просто знищили», — уточнює керівник кластера.
У Киселівці майно холдингу постраждало найменше. Хоча, за словами нашого співрозмовника, втрати є і там — викрадений бензовоз і легковий транспорт, викрадене паливо, закуплене компанією «Агро-Діло» під посівний сезон. Для третього блоку головною проблемою стали міни. Росіяни, готуючись до відступу, замінували довколишні поля.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
«І ще у третьому блоці у нас стався показовий випадок. З Киселівки ми не встигли вивезти генератори та роздали їх людям — 25 штук. Російські військові це побачили, зібрали людей, поставили їх під дула автомати і дали їм дві години на повернення всіх генераторів під загрозою розстрілу».
Рахунок на мільйони
Збитки, завдані війною, у кластері ще не підраховували.
«Ми зберегли найголовніше — працівників та частину своїх земель. Але, на жаль, наші бази зазнали величезних матеріальних втрат», — ділиться з нами Айк. І з цим не посперечаєшся.
Загалом рахунок збитків холдингу на Миколаївщині йде, як мінімум, на десятки мільйонів євро. З 13 тис. га., для обробки Миколаївському кластеру сьогодні доступно трохи більше 2,5 тис. га. Це поля, розташовані за Партизанським, які обстрілювалися менш інтенсивно, ніж решта території.
Загальна площа току та механічного двору, де розташовувався підірваний склад із селітрою, понад 4 га. Сьогодні більшість цієї території — зона суцільної руйнації. Саме в цій локації холдинг тримав основну частину свого технічного парку — близько 30 одиниць. Як наслідок, більша частина техніки знищена або не підлягає відновленню.
На окрему згадку заслуговує зрошувальне обладнання.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
«Штучне зрошення — дороге задоволення. А територія, на якій встановлено дощувальні машини, повністю прострілювалася. Звісно, агрегати постраждали. Стоїш, дивишся, як горить дощувальна машина, а нічого зробити не можеш».
Доступу до дощувальних машин у компанії здебільшого немає досі — в полях міни.
І ще один момент. У Партизанському на одній із ділянок механічного двору більш-менш вціліли склади — стіни витримали ударну хвилю. На майданчику перед складами стоїть агротехніка. Здалеку здається, що вона критичних ушкоджень не отримала. Трактори та інші агрегати виглядають звично, хіба що на незвичайному тлі стін, поцяткованих слідами від попадання осколків.
Підходимо ближче та розуміємо, що помилилися в оцінці.
«Ці агрегати тепер придатні лише на запчастини», — розвіює наші сумніви керівник кластера та уточнює: «Ми це зрозуміли одразу. Вдалося зняти майданчик із дрону. Тоді ще зелені небагато було. Бачимо — усі шибки на тракторах вибиті — отже, був приліт».
Перед нами плуг Kuhn. Айк Ардуханян вказує нам на пробоїну в корпусі агрегату: «Уявляєте, якої сили був приліт, що зміг пробити такий товстий метал».
Втім, до фіксування збитків у компанії вже приступили. Працівники контрольно-ревізійного відділу та департаменту СБ вже неодноразово приїжджали на базу для оцінки та фіксації завданої шкоди. Після проведення ревізії, юридичний департамент холдингу подав належні заяви у відповідні місцеві органи. Але разом з тим, на документах та заявах робота не зупинилася: з грудня представники холдингу шукають, ідентифікують та повертають на базу власну техніку, що була вкрадена та захована по околицях. Паралельно були розпочаті ремонтні та відновлювальні роботи. Все, що можна робити своїми силами та ресурсами — зараз реалізується холдингом.
У майбутнє без росії
За словами Айка Ардуханяна, більшість співробітників компанії, навіть живучи в окупації, сподівалися, що повернуться до холдингу.
«Зараз, після звільнення території люди знову почали посміхатися, вірять у майбутнє без росії. Це видно по них, хоча в більшості будинків досі немає води та світла. Своїх пайовиків ми теж не ображаємо. Гроші за оренду землі платимо всім, навіть за ті ділянки, які наразі не обробляються», — підсумовує керівник кластеру.
З оптимізмом у майбутнє дивляться і у самому холдингу. Попри все.
Айк Ардуханян
директор
Миколаївського кластера
A.G.R. Group
Для нас першочергове завдання — навести лад у всьому цьому. Потрібно все розчистити, забрати все сміття. Найняти для цього бригади. Пригнати крани, бо без важкої техніки не обійтися.».
За словами Айка, для ДСНС зараз головний пріоритет — житлові будинки та інфраструктура, і це зрозуміло. Коли у них з'явиться можливість зайнятися розмінуванням полів компанії, спрогнозувати складно, адже це тисячі і тисячі гектарів. Але в A.G.R. Group вже розробляють план спільних дій. Бо земля не може простоювати — потрібно обробляти ґрунт і працювати далі.
«Тому зараз усі наші сили — керівництва, наших колег у головному офісі та співробітників на кластері, відповідних державних структур та органів — акумульовані для того, щоб ми могли скоріше відновитися та повернутися до наших звичних робочих процесів та показників. Ми не концентруємось на негативі, бо знаємо, що пройдемо ці випробування», — резюмує Айк Ардуханян.
Константин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
