Податкова кошмарить? Декілька порад, як відбитись від нападок фіскалів

Податковий кодекс України
Источник фото: kremen.today

Зернотрейдери вже звикли, що при підтвердженні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість вони зіштовхуються з проблемою відмови в підтвердженні податкового кредиту при відповідних перевірках. Однак останнім часом такі претензії значно почастішали. Тому для захисту своїх прав компаніям доводиться все частіше звертатися до суду.

Судова практика в податкових спорах такої категорії справ має велике значення, оскільки аналіз рішень найвищої судової інстанції дозволяє передбачити перспективи вирішення власного податкового спору.

Саме тому з моменту формування нового Верховного Суду велика увага приділяється аналізу його рішень у податкових спорах. 

Зважаючи на це, ділимося з Вами свіжою судовою практикою Верховного Суду, в якій на наш погляд зібрані найтиповіші претензій контролюючих органів у податкових спорах та відповідні контраргументи, які доцільно використовувати в подібних справах.

Отже у своїй Постанові від  21.04.2021 року у справі №815/2417/16 (ознайомитися із повним текстом можна за посиланням) Верховний Суд розглянув наступні претензії податкової:

1. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів.

Зважаючи на обставини, Верховний Суд зазначив, що аргументи щодо відсутності персоналу та основних фондів є лише припущеннями податківців та не відповідають принципу особистої відповідальності платника податків.Доволі часто податківці на користь твердження про нереальність господарських операцій використовують аргументи відсутності у контрагента по ланцюгу постачання трудових та матеріальних ресурсів. Відсутність ресурсів підприємства податкові органи прирівнюють до нездатності суб’єкта господарювання здійснення і ведення господарської діяльності.

2. Індивідуальна відповідальність платника податків.

Кожен відповідає тільки за свої дії, та особа не може відповідати за дії незалежних від неї осіб. Тобто якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства чи правила ведення підприємницької діяльності, неможливо притягнути до відповідальності добросовісного платника податків. Винятком є встановлення судом фактів, які підтверджують причетність платника податків до вчинення правопорушень контрагентом. Відповідно до законодавства юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

3. Помилки в первинних документах.

У даному випадку позиція Верховного суду чітка і зрозуміла: наявність технічних помилок та/або деталізації операцій в первинних документах не є підставою для визнання господарської операції нереальною, якщо такі помилки не позбавляють можливості визначити суть господарської діяльності і осіб, відповідальних за її проведення.Податкові органи також визнають господарські операції нереальними у разі припущення помилок у первинній документації.

Валентин Бичек, юрист Kosovan Legal Group

4. Наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів.

На практиці часто трапляються випадки, коли податковий орган намагається обґрунтувати відсутність реальної господарської операції у зв’язку із наявністю у безпосереднього контрагента платника податків або у контрагентів по ланцюгу постачання порушених кримінальних проваджень за статтями Кримінального кодексу України щодо фінансових злочинів (уникнення від сплати податків). При цьому, сам факт порушення кримінального провадження не може бути доказом про відсутність реальних господарських операцій. Тому виникає необхідність у дослідженні судом в рамках порушеного кримінального провадження кожної господарської операції та встановлення фактів вчинення правопорушень. 

5. Доказовість податкової інформації.

Верховний Суд вкотре наголосив, що податкова інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення господарських операцій.Одним з найулюбленіших доводів, що приводять податківці при визнанні господарських операцій нереальними  податкова інформація, отримана податківцями при здійсненні своїх функцій.

6. Обов’язок доведення обставин.

Таким чином, ознайомившись із позиціями Верховного Суду можна зробити висновок щодо необхідності уважного підходу до оформлення документів господарської діяльності, а також детальної їхньої перевірки. Окрім цього, задля уникнення появи ризиків судових справ із податковими органами у майбутньому, суб’єкту господарювання цілком резонно перевіряти своїх контрагентів на недобросовісність. Податковий орган зобов’язаний довести суду факти вчинення правопорушень платником податків, які були виявлені при його перевірці. Неможливо притягнути до відповідальності без доказів вчинення платником правопорушень. Натомість суб’єкт оподаткування не позбавляється можливості подавати до суду доказів відсутності вчинення ним протиправних дій.  


Валентин Бичек, юрист Kosovan Legal Group

Узнавайте первыми самые свежие новости агробизнеса Украины на нашей странице в Facebook, канале в Telegram, скачивайте приложение в AppStore, подписывайтесь на нас в Instagram или на нашу розсилку.

Выполнено с помощью Disqus