Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.
Закрити небо і відкрити море. Що реально потрібно сьогодні аграріям
Спонукати світ допомогти не тільки з «закритим небом», а й з «відкритим морем»
У військовий час все і всі працюють на межі можливостей. Крім того, комерційні організації отримують ще й додаткові обов’язки та відповідальність у вигляді підтримки своїх працівників та армії. Бізнес у військовий час — це та обов‘язкова складова, без якої неможливе настання швидкої перемоги й подальшого стрімкого відновлення економіки. Але ж з якими труднощами щодня стикаються комерсанти у сфері агро та як їх подолати? Розповів партнер і директор консалтингово-аналітичної компанії Barva Invest Юрій Гаврилюк.
Логістичні перепони
Війна фізично паралізує рух товарів і послуг не тільки в місцях, де ведуться бойові дії, а й на мирних територіях, далеко за їх межами. З очевидних причин:
- руйнування інфраструктури;
- збої у постачанні пального та запчастин;
- обмежена наявність водіїв й обслуговуючого персоналу;
- складність дотримання «мирної» бюрократії (наприклад, отримання дозвільних документів на експорт).
Паралельно ворог навмисне створює перепони через блокування моря, яким зазвичай ми вивозили до 90% всіх зернових та олійних вантажів. Як наслідок — зменшення валютних надходжень до країни, відсутність оборотних коштів у компаній, простоювання портової інфраструктури та зменшення надходжень у бюджет.
Вихід ринок побачив в експорті через західний кордон. Хоч з обіймами нас там теж ніхто не чекав. Пропускна здатність залізничних переходів на західному кордоні України мізерна — близько 600 тис. т на місяць (усіх вантажів!), що є десятою частиною від можливостей морського шляху.
Крім того, навіть ті, кому вдається знайти «віконечко» і перевалити товар, мають великі проблеми як з пошуком покупця, так і з пошуком європейської логістики. Пропозиція у рази перевищує попит. У результаті буквально за один тиждень ціна на кукурудзу впала з 300$ на кордоні до 260$.
На пшеницю експортний попит присутній теж, проте ще менший. Адже Україна практично ніколи не експортувала свою пшеницю в ЄС, який і без того є її нетто-експортером. Моніторинг експортних цін на неї ще проблематичніший, ніж на кукурудзу, на яку принаймні присутній попит (на умовах постачання до кордону). Пшеницю ж європейські покупці бажають купувати відразу з доставкою до кінцевої точки призначення.
Щодо імпортних мит у ЄС українські постачальники поки що не переймаються. Для кукурудзи при нинішній ринковій ціні мита немає. А для пшениці ще потрібно вибрати квоту в 1 млн т, що є непростим завданням.
Внутрішній попит в Україні, навпаки, тяжіє до пшениці. І не останню роль у цій ситуації відіграє держава, купуючи зерно в резерв.
Якщо підсумувати, то без моря ми не впораємось. Тому зараз важливо спонукати світ допомогти не тільки «закритим небом», а й «відкритим морем».
Посівна кампанія
Якщо не брати до уваги тимчасово окуповані землі, то в більшій мірі холдинги та фермерські господарства середнього розміру забезпечені практично всіма засобами, необхідними для проведення посіву. Найбільші проблеми лише з дизпаливом і частково із ЗЗР. Насіння практично вистачає, основних добрив — теж. Є проблеми з комплексними добривами, але вони існували ще й до війни. Зі зрозумілих причин зараз не вистачає водіїв техніки. Адже традиційно багато компаній користувались орендною технікою і послугами щодо обробітку землі.
Фінансування
До цього часу особливих проблем із фінансуванням агрокомпаній не спостерігалось. Фінансове забезпечення гравців було на більш ніж достатньому рівні. Проте в багатьох кошти були в зерні. А продати його зараз (ще й за хорошою ціною) — це проблема. Крім того, у стані війни агроринок активно практикує бартерні угоди.
Висновки й поради
Отже, кожна проблема окремо не є критичною, але їхня сукупність стає величезною перепоною для нормальної роботи аграрного сектору.
На мою думку, всі вищезгадані фактори зменшать фінальні показники врожаю порівняно з попереднім майже на 30%. На 15% — через зменшення площ і 15% — через зниження врожайності. Також не варто забувати про погодний фактор.
Які поради в цей момент можуть бути?
- максимально підтримувати локальних переробників. Адже вони, продовжуючи роботу, забезпечують населення продовольством, державу податками, людей роботою, а фермерів грошима;
- об‘єднуватись дрібним фермерам у своєму регіоні для спільного виконання контрактів. У когось є дизель, у когось — техніка, а в когось — вміння те все дорого продати. Це час для кооперації;
- якщо потреби в грошах немає, то краще залишатися з зерном. Війна закінчиться рано чи пізно нашою перемогою, і експорт з часом відновиться. Експортна ціна не має шансів впасти від тих рівнів, на яких вона зараз на внутрішньому ринку;
- слідкувати за ринком. У мирний час зміни відбуваються щодня, під час війни — рідко, проте потужно. Вчасно зорієнтуватися в ситуації — означає зробити бізнес прибутковим.
Слава Україні!
