Затримка відшкодування ПДВ: як бізнесу захистити кошти та підтримати ліквідність
На тлі чергових обговорень можливого призупинення або затримки бюджетного відшкодування ПДВ бізнесу варто заздалегідь оцінити ризики для оборотного капіталу та визначити доступні інструменти захисту своїх інтересів.
Ключове питання — не лише як домогтися повернення належних коштів, а й як мінімізувати фінансові втрати та наслідки їх несвоєчасного надходження. Серед можливих рішень — судове стягнення бюджетної заборгованості, нарахування пені за прострочення відшкодування та перегляд умов розрахунків із контрагентами. Водночас кожен із цих інструментів має правові та практичні обмеження, які важливо враховувати під час вибору стратегії для бізнесу.
Строки та черговість відшкодування ПДВ
Процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі — ПДВ) регулює стаття 200 Податкового кодексу України (далі — ПК України). Зокрема, пункти 200.12 та 200.13 визначають порядок узгодження сум бюджетного відшкодування та їх перерахування Казначейством.
Згідно з пунктом 200.13 Податкового кодексу України, Казначейство має перерахувати платнику податків узгоджену суму бюджетного відшкодування протягом п’яти операційних днів. Цей строк відраховується з наступного дня після того, як сума отримала статус узгодженої в реєстрі, який веде ДФС.
Водночас під час воєнного стану діє додаткова умова: згідно з пунктом 55 перехідних положень Податкового кодексу України, ПДВ відшкодовують лише в межах коштів, які є на єдиному казначейському рахунку.
Крім того, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України передбачає хронологічну черговість повернення узгоджених сум відповідно до порядку внесення заяв до Реєстру. Тобто відшкодування ПДВ на рахунки платників здійснюється за наявності коштів і в порядку черговості подання заяв.

На практиці навіть після узгодження суми фіскальним органом платник може тривалий час очікувати на фактичне надходження коштів. Поєднання встановленого строку перерахування, черговості виплат та обмеження щодо наявності коштів на єдиному казначейському рахунку може призводити до нестачі коштів у підприємств для своєчасних розрахунків із контрагентами та оплати поточних витрат.
При цьому пункт 55 не скасовує автоматично право платника на відшкодування, а сам факт дії цього обмеження не означає безумовного звільнення держави від відповідальності за затримку.
Що робити платнику податків, якщо узгоджене бюджетне відшкодування не перераховане у встановлений строк? Розглянемо основні інструменти захисту інтересів бізнесу.
Судове стягнення: захист права без гарантії швидкої виплати
Якщо узгоджену суму не повернули у встановлений законом строк, платник може звернутися до адміністративного суду для захисту свого права, зокрема з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 розглядала стягнення бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України як належний та ефективний спосіб захисту порушеного права платника податків.
Водночас судове рішення не гарантує негайного надходження коштів: необхідно враховувати встановлену процедуру його виконання. Тому перед зверненням до суду важливо перевірити статус суми в Реєстрі, дату, коли її узгодили, чи дотримані строки звернення до суду та належний спосіб захисту. Також слід розмежовувати право платника на відшкодування, порядок перерахування коштів і процедуру виконання судового рішення.
У будь-якому разі звернення до суду не є панацеєю, принаймні з погляду строків. На практиці розгляд таких справ триває рік і більше, що не дає змоги забезпечити надходження цих коштів у заплановані компанією строки.
Пеня за прострочення: можливості та обмеження
Пункт 200.23 статті 200 ПК України передбачає, що суми ПДВ, не відшкодовані протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На таку заборгованість нараховується пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ, визначеної відповідно до цього пункту, включно з днем погашення заборгованості.
Правомірність стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування підтверджена, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19. Аналогічні правові підходи застосовані в постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 440/16144/23.
Водночас пункт 200.23 ПК України встановлює винятки, за яких пеня не нараховується. Зокрема, це випадки, коли бюджетна заборгованість зумовлена форс-мажорними обставинами у зв’язку із введенням воєнного або надзвичайного стану, а також передбачені цією нормою випадки застосування санкцій.

На практиці державні органи можуть посилатися на воєнний стан як на підставу для незастосування пені. Однак сам факт його дії не звільняє державу від відповідальності автоматично. У постанові від 18 листопада 2025 року у справі № 160/16076/24 Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження конкретних обставин та доказів, які підтверджують, що форс-мажорні обставини унеможливили виконання відповідних обов’язків щодо бюджетного відшкодування.
Отже, бізнесу варто оцінювати можливість стягнення не лише основної суми бюджетного відшкодування, а й пені. Для цього необхідно встановити дату виникнення заборгованості, перевірити обставини затримки та підготувати належний розрахунок пені з урахуванням застосовної редакції законодавства.
Проте, як і в попередньому випадку, така вимога може розглядатися лише як спосіб часткового відшкодування збитків, а не як вирішення питання повернення коштів в оборотний капітал компанії.
Відстрочення платежів: про що домовлятися з контрагентами
Сторони господарського договору можуть за взаємною згодою змінити порядок розрахунків, зокрема погодити відстрочення частини платежу до настання визначеної події. Така домовленість має бути належно оформлена та містити чіткі умови й строки остаточного розрахунку.
Водночас необхідно розмежовувати господарські та публічно-правові відносини. Зобов’язання держави перед підприємством щодо бюджетного відшкодування ПДВ і грошові зобов’язання підприємства перед контрагентом мають різну правову природу. Затримка відшкодування сама по собі не змінює погодженого сторонами строку оплати та не звільняє покупця від відповідальності за його порушення.
Тому умову, за якою частина вартості товару сплачується після отримання бюджетного відшкодування, можна внести до договору. Проте варто враховувати, що суди часто визнають таку умову недійсною, оскільки товар був поставлений у повному обсязі та належним чином, а сам постачальник не впливає на строки відшкодування ПДВ покупцю.

Оптимальним формулюванням буде відстрочення другої частини платежу на чітко визначений строк. Однак покупець повинен усвідомлювати, що протягом цього строку може так і не отримати відшкодування ПДВ. А встановлюючи надто тривалий строк, він ризикує не знайти постачальника, який погодиться на такі умови.
У будь-якому із цих варіантів основоположними є свобода договору та згода сторін щодо конкретних умов відстрочення платежів.
Продаж внутрішньому покупцю: інструмент підтримки ліквідності
Ще один комерційний інструмент підтримки ліквідності — продаж товарів на внутрішньому ринку компанії, яка має податкові зобов’язання з ПДВ за іншими операціями, наприклад внутрішніми поставками. Надалі ця компанія експортуватиме придбаний товар.
Йдеться про звичайну господарську операцію з реальним рухом товару, а не про безпосереднє передання чи повернення бюджетного відшкодування.
Для продавця така угода дає змогу отримати оплату за товар у договірні строки, зокрема суму ПДВ у складі ціни, і перетворити товарний запас на гроші, не очікуючи фактичного перерахування раніше заявленого бюджетного відшкодування.
Для покупця за умови реального придбання, належного документального оформлення та реєстрації податкової накладної виникає право на податковий кредит після експорту товару. Такий кредит надалі зменшить суму ПДВ, що підлягає сплаті за його оподатковуваними операціями.
Проте під час таких операцій потрібно оцінити ризик посиленої уваги податкових органів, особливо якщо операція нетипова для бізнесу або пов’язана з незвичним ланцюгом подальшого експорту.
Доцільно мати чітке економічне обґрунтування вибору покупця та умов продажу, а також:
- підтвердження походження й фактичного руху товару;
- складські та транспортні документи;
- первинні документи поставки;
- докази оплати;
- за наявності подальшого експорту — документи, що підтверджують його реальність.
Сама реєстрація податкової накладної не усуває ризику того, що контролюючий орган поставить під сумнів фактичність операції або її ділову мету. Тому цей варіант варто використовувати лише за наявності реальної поставки, комерційної доцільності та належного документального підтвердження, а не як спосіб штучного формування податкового кредиту.
В іншому разі податковий орган може визнати операцію нетиповим експортом. Сам по собі такий експорт формально не порушує вимог Податкового кодексу України, проте фіскальні органи розглядають його як схему мінімізації податкового навантаження з відповідними наслідками.
Валентин Бичек, юрист Kosovan Legal Group
