Війна закінчилась, чи скоро Україна поверне позиції на зерновому ринку? Прогнозуємо з професором з США

Українська пшениця
Джерело фото: Latifundist.com

Через кілька тижнів після початку війни професор економіки сільського господарства із США Аарон Сміт написав у блозі, що вона вплине на світові ринки агропродовольчої продукції. Але не принципово. Та згодом змінив свою думку. Latifundist.com розпитав у професора, як реагують ринки пшениці, кукурудзи та олії на війну, та чи зможе Україна після розблокування експорту відновити позиції на традиційних ринках.

Latifundist.com: Чому ви змінили свою оцінку ризиків для продовольчої безпеки після вторгнення росії в Україну? Спочатку ви написали, що ризик доволі високий, але не історичний. Та пізніше ви змінили свою думку.

Аарон Сміт:  Не думаю, що я помилився. Можливо, неправильно зробив акцент. Ціни на аграрну продукцію вже були дуже високими, так само, як і ціни на мінеральні добрива. Ще до вторгнення. Звісно, ніхто не очікував, що воно буде настільки масштабним. Після 24 лютого ми побачили, що ціни, зокрема, на пшеницю, підскочили приблизно на 20%. Це значне збільшення, але це не історичне. Тож сприйняття війни ринком як додаткового фактору було серйозним, але не настільки.

Та у перспективі ціни зростуть. Ринок вважає, що війна триватиме, лишаються заблокованими порти. Крім того, є проблеми з постачанням в інших частинах світу. Індія обмежує експорт, а погода в США не дуже сприятлива для виробництва пшениці. Я вважаю, що ці фактори також не можна не враховувати.

Latifundist.com: На тлі українські кризи в США говорили про додаткове стимулювання фермерів для вирощування зерна. 

Аарон Сміт: Дійсно, в США виділяють більше грошей американським фермерам для нарощування виробництва. Та, на мою думку, наші фермери хочуть отримати більше грошей від уряду. А це не те, що насправді допомогло б вирішити проблему.

Читайте також: «Українська рана» на ринку пшениці. Хто замінить нас на ринках Близького Сходу та Африки?

Latifundist.com: Ще недавно лунали думки про рекордно низькі запаси пшениці, мовляв, їх вистачить на 10 тижнів. Хоча критики резонно говорили, що при цьому забувають про новий врожай. 

Аарон Сміт: Я не бачив жодного доказу того, що запаси пшениці настільки низькі. Протягом останніх двох-трьох місяців кожного виробничого сезону приблизно 20% запасів залишається і переходить з року в рік. Саме в цьому періоді ми тоді і знаходилися. На моє переконання, заява про рівень запасів не відповідає дійсності. Тим більше, дійсно, не забуваємо про новий урожай.

З огляду на глобальні прогнози USDA, я думаю, запаси не є історично низькими. Інше питання про доступ до частини з них. Ви краще за мене знаєте, що пшениця, яка зберігається у сховищах в Україні чи росії може не потрапити на світовий ринок. Це, безумовно, серйозний виклик.

Latifundist.com: Як на світовий ринок пшениці вплинули обмеження, запроваджені Індією на експорт зерна? 

Аарон Сміт: Світові ціни на пшеницю не сильно змінилися. Думаю, частково тому, що в обмеженнях було багато винятків.

Читайте також: Виробництво пшениці 2022: де і скільки пшениці зберуть у світі?

Latifundist.com: Аарон, у своєму блозі ви говорите, що США не потрібно збільшувати посівні площі під пшеницею. Чому так вважаєте?

Аарон Сміт: У Сполучених Штатах найбільша частка виробництва пшениці належить озимій, посівна кампанія проходить у жовтні. Збирання врожаю стартує у червні. Озима пшениця була посіяна до війни в Україні, до цієї кризи. Отже, ми нічого не можемо зробити, щоб повернутися в минуле, аби посіяти більше пшениці. Яру пшеницю зазвичай сіють у північній частині Сполучених Штатів, на Великих рівнинах. Збирають восени. Минулого року виробники зібрали поганий урожай ярої пшениці через посуху.

ТОП-10 країн виробників пшениці

Ціни на найвіддаленіші ф’ючерси зростали протягом останніх двох місяців. Це свідчить про те, що, можливо, наступного року зросте дефіцит. Я очікую, що американські фермери посіють більше озимої пшениці цієї осені. Але не впевнений, чи така ж ситуація буде в Україні. 

Latifundist.com: Посів ярої пшениці в США був найповільнішим цього сезону за останні понад 20 років. Яка причина цього? Погодні умови?

Аарон Сміт: Так, виключно погода. І тому ми бачили зростання цін. Те ж саме стосується кукурудзи та сої — сівба проходила повільно. під час посіву випало занадто багато опадів. Хоча, потрібен був всього один тиждень, щоб досягти необхідного темпу сівби. Але ситуація згодом відносно вирівнялась. 

Latifundist.com: Аарон, що ви думаєте про те, що африканські країни замінюють пшеницю на іншу культуру у виробництві продуктів харчування?

Аарон Сміт: Пшениця — не єдине джерело калорій. Ми можемо отримати ці калорії з інших продуктів. Навряд країни швидко перейдуть на споживання рису чи іншого зерна. Але така можливість є. Пшениця стає менш доступною,  країни переходять на інші культури та інші джерела калорій. У деяких країнах це простіше, ніж в інших. Але, наприклад, у Єгипті історично заточені на пшеницю. Тож, можливо, для таких країн важче перейти, ніж більш південним країнам, у раціоні яких більш різноманітний набір зернових.

Latifundist.com: Поговоримо про соняшник і соняшникову олію. Який вплив на ринок має війна в Україні?

Аарон Сміт: Україна та росія є ключовими виробниками соняшникової олії. Війна може значно вплинути на ринок соняшникової олії. Але  вона становить лише невеликий відсоток від усіх споживаних рослинних олій у світі. В залежності від сфери використання, рослинні олії можна замінити: замість соняшникової можна використовувати ріпакову або іншу олію.

Дійсно, є деякі харчові продукти, у виробництві яких соняшникову олію неможливо замінити. Проте у більшості випадків це не є принциповим.

Читайте також: Олійні в умовах війни: посів, залишки, переробка, умови зберігання

Latifundist.com: Аарон, а яка культура споживання соняшникової олії в США? Чи багато соняшникової олії в супермаркетах? Можливо, ви її купуєте?

Рейтинг країн виробників соняшнику

Аарон Сміт: В США її споживать не так багато. Найпоширенішою олією є канолова, тобто ріпакова. Ви можете побачити багато інших. Насправді, я не дивився останні місяць чи два. Подивлюсь, чи є в наявності соняшникова олія. Біля мого будинку часто поле засівають соняшником, але не цього року. Якщо не помиляюся, то там його сіють переважно для виробництва насіння.

Мені цікаво — якби вам довелося використовувати іншу рослинну олію, чи помітили б ви різницю в смаку? Я жодним чином не хочу «образити» інші види олій (посміхається – прим. ред.).

Latifundist.com: А ви помітили, чи в супермаркетах США зросла ціна на соняшникову олію?

Аарон Сміт: Не помічав. Чесно кажучи, навіть не дивився (сміється – прим. ред.). Купуючи олію, я спеціально не шукаю саме соняшникову. Зазвичай я купую канолову або оливкову олію залежно від мети використання. Наступного разу, коли я піду в магазин ціну соняшникової.

Latifundist.com: Китай підписав угоду з Бразилією про усунення барʼєрів для імпорту кукурудзи. У попередні роки Китай закуповував кукурудзу в Україні. Яким ви бачите подальший розвиток ситуації?

Аарон Сміт: Гарне запитання. Думаю це чудовий приклад того, коли у країни-імпортера є різноманітний набір постачальників у всьому світі. А ще — як торгові потоки можуть змінюватися у випадку, коли країна-постачальник більше не може цього робити.

ТОП-10 країн виробників кукурудзи

Читати свіжий рейтинг

Подібний приклад був 7 років тому, коли Сполучені Штати та Китай вели торгову війну. У Китаї діяли мита на американську сою, хоча країна купувала багато американської сої. На тлі війни почали купували сою з Бразилії, а США переорієнтувалися на інші країни. Півроку-рік ринки були дуже незбалансовані. Ціни на сою в США були нижчими, до тих пір, поки не налагодили нові партнерські зв’язки. 

З глобальної точки зору добре, коли торговельні відносини гнучкі. Якщо щось відбувається в одній частині світу, торгівля продовжується. Сподіваюся, що вже скоро Україна зможе виробляти та експортувати більше кукурудзи. Навіть якщо це буде не Китай, знайдеться інший ринок для імпорту зерна.

Latifundist.com: Аарон, на вашу думку, наскільки складним буде для України повернення на традиційні ринки, такі як Китай?

Аарон Сміт: Сумніваюся, що це буде надто складно. Імпортери шукають надійних постачальників. Якщо Україна відновить виробництво і постачання зерна, покупців буде багато. Не обов'язково Китай. У них дуже довгий час була політика самозабезпечення. Вони скоротили виробництво сої і за останні 15-20 років дуже багато її імпортували. За останні 2-3 роки почали завозити більше кукурудзи. Але Китай — це лише один ринок.

Latifundist.com: Дякуємо за розмову.

Костянтин Ткаченко, Софія Ярошенко, Наталія Кисельова, Latifundist.com