«Я виріс в Могилів-Подільському. В дитинстві мріяв бути столяром, потім інженером і поїхати в арабські країни видобувати нафту. Мені колись подобалась така специфіка роботи, але це вже не мрія. Я радий, що в мене все саме так склалося як це э зараз. Сьогодні моя мрія — забезпечити родину, народити сина і дати гарне майбутнє дітям»
«Батько у мене довгий час займався паливо-мастильними матеріалами: бензин, дизпаливо. Він закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, я хотів піти по його стежках. Але якось так все склалося, мені довелося вчитися у Вінниці. Тато був директором декількох АЗС у Могилів-Подільському районі, а з 2012 року працює у СТОВ «Агрокряж» МХП. Спочатку обіймав посаду інженера. З 2013 року уже головний інженер підприємства. Мама в мене за освітою кухар. Довгий час працювала в цій професії, а зараз займається домогосподарством. Мені багато-хто радив їхати жити у великі міста, але душа моя у Могилів-Подільському».
«Я закінчив Вінницький національно-технічний університет за спеціальністю інженер систем автоматизації електроприладів. Це робота на елеваторних комплексах. Проте моя перша робота була зовсім не за спеціальністю. Пам'ятаю, як прийшов на посаду економіста на випробувальний термін, у нас було троє у центральному офісі. Він тоді знаходився у Яришеві. Там працювало двоє працівників центрального офісу, моя ж посада належала до Яришівського підрозділу. Колеги зустріли нормально, але спочатку думали, що привели мажора, бо ж батько працював директором АЗС. Проте згодом зрозуміли, що я сам справляюся з усіма завданнями. Старався ніколи нікого не підводити і завжди всім йшов на допомогу. Якщо чесно, я не дуже хотів там працювати, бо та робота була не за спеціальністю. Спочатку до всього придивлявся, мене підтримував і допомагав у всьому мій керівник — Володимир Михайлович Гнатишен. Це керівник від Бога. З його легкої руки мені почало подобатися сільське господарство. Уже за рік я встиг відчути, що я попав у правильне середовище і що ця робота мені до душі. Тут я вже встиг познайомитися з тонкощами роботи в агрономії, інженерії, добре знаюся в економічних, логістичних питаннях. Тепер моя робота приносить мені тільки позитивні емоції та бажання розвиватися. Маю уже певні кар'єрні здобутки. Починав я у 2013 на посаді економіста з оплати праці. З 2014 на випробувальному терміні працював на посаді головного економіста, і з 2015 по 2017 був головним економістом СТОВ «Агрокряж». У 2017 мені запропонували очолити відділ матеріально-технічного забезпечення. З 2017 року по сьогодні працюю керівником цього відділу. У відділі 4 людей — троє підлеглих і керівник»
«В першу чергу у роботі полюбляю відповідальність та жагу до роботи, а ще — прагнення до кращого. Ну, і дисципліну. Перед собою ставлю мету — досконале виконання завдання: якісно, вчасно і з вигідними умовами для компанії. До того ж постійно шукаю чогось нового. Інколи, звісно, буває все дістає, тоді на допомогу приходить родина. Приходжу додому, де завжди на мене чекають кохана дружина з донечкою. Їхня любов і підтримка дає наснагу працювати далі. У нас уже стало доброю традицією на вихідні збиратися родинами з батьками. Отакі вікенди і є потужним зарядом. Це дає величезну енергію, після таких зустрічей хочеться йти до вершин. До речі, «Миронівський хлібопродукт» мені не тільки дав роботу, він подарував мені родину, саме тут я познайомився зі своєю дружиною Нелею. Вона зі Шпиківського району, працювала в Немирові. Спочатку касиром, потім заступником головного бухгалтера. Її перевели до нас, теж на посаду заступника головного бухгалтера і тут ми познайомилися, одружилися. Уже виховуємо доньку Софію. Це мій надійний тил, заради якого я живу і прагну до кращого».
«Якщо бувають якісь неприємності в колективі, то постійно стараюся їх виправляти. Перш за все — це розмова з тим колегою, в якого проблеми, адже дуже часто буває причина не в роботі, а в домашніх обставинах. Людина за щось хвилюється, що не стосується роботи, а в неї починаються проблеми уже й на роботі. Тому завжди варто говорити з людьми, допомагати, розуміти їх».
«Хобі — футбол. Інколи збираємося з друзями по вихідних і ганяємо в м'яча, теж гарно розряджає і заряджає. Маємо уже традицію в колективі — перед початком жнив робити спортивні змагання. Збираємося усім великим колективом, ділимося на команди і граємо у футбол та волейбол. Це здружує і заряджає на позитив та на роботу. Такі зустрічі зближують колектив».
«Наша компанія піклується про свій персонал постійно. Цінують, поважають людей, піклуються про них. По-перше, дуже гарно до всіх відносяться, по-друге, організовують дозвілля, дарують путівки на відпочинок у Карпати, на море, в Єгипет. Дуже приємно, коли ти відчуваєш повагу до себе, тоді віддача подвоюється. Доля прихильна до мене, подарувала мені чудових наставників, гарних колег, вірних друзів та кохання».