«Ким мріяв бути, не пам'ятаю. Якоїсь великої мрії не було. Було слово «треба», і пішов вчитися. У мене перша освіта взагалі не аграрна. Я за професією контролер зварювальних робіт. Коли потрапив в МХП, працював тут слюсарем-ремонтником на реконструкції. Ми з нуля будували Єлизаветівську філію, і я там був збирачем обладнання. Через рік директор викликав мене і сказав, що є можливість піти навчатися і працювати на керівній посаді. Я вступив до Дніпропетровського аграрного університету. Після закінчення першого курсу мене призначили начальником дільниці. Навчався заочно, закінчив магістратуру. Підприємство оплачувало моє навчання».
«Життєві обставини так склалися, що на два роки довелося виїхати з країни і поїхати на заробітки. Квартиру брали в кредит, і його терміново треба було сплатити. Але після мого повернення в Україну подзвонив головний технолог і запропонував повернутися на підприємство. Я так і зробив, адже мені подобається моя робота, я добре розбираюся в тому, що роблю. Два роки був на першому місці на фабриці. І мені запропонували стати технологом. А тепер ось на мені не один, а вже два птахівницьких комплекса».
«Намагаюся повністю віддаватися роботі, не засмучувати нікого. Довірили — значить, треба це виправдати. З підлеглими намагаюся тримати дружні відносини, спілкуватися практично на рівних. Я — їм, вони — мені. У нас такого немає, якщо я сказав, значить все. І тут більше цінують за те, що не боїшся неординарно мислити і не боїшся це довести. Раніше було, що коли люди бачили керівництво, намагалися не попадатися на очі. Зараз же, навпаки, якщо керівництво приїхало, з ним розмовляють, і кожен знає, що може прийти і висловити свою думку. Якщо є проблема, то вирішуємо її. До мене завжди можуть звернутися. У будь-який час дня і ночі».
«Керівник, в першу чергу, повинен вміти почути. Коли ти чуєш підлеглого, і самому легше працювати. Тому що підлеглий не боїться тобі розповісти свою проблему. Навпаки, кожен намагається швидше це зробити, щоб її вирішити. І співробітник почує: «О, молодець, що сказав». Він не отримає якесь стягнення, а навпаки, його похвалять. Ми намагаємося працювати за цим принципом. Тому що краще людину два рази похвалити, ніж один раз покарати. І вона буде намагатися робити свою роботу краще. І на такій довірі, на такому спілкуванні будується робота на моїх відділеннях. Були, звісно, випадки, коли людина завинила. Але її не карали. Намагалися провести бесіду, дізнатися причину, озвучити зауваження, і пояснити, за що вона могла би постраждати дуже сильно. Але карати — не карали».
«Краще навчати людей на виробництві. Коли людина приходить зі своїм его, його дуже важко зламати і довести щось. Буває, йому кажеш, що треба робити так, в такій послідовності. А він починає згадувати, як він свого часу робив на іншому підприємстві. Того ж, хто вміє слухати, можна навчити і підказати, як зробити краще. З молоддю складно: йому, наприклад, 20 років, він сьогодні прийшов, завтра проспав, післязавтра прогуляв. Старше ж покоління важче переконувати. Легше працювати з людьми середнього віку — 35-40 років. Це так звана «золота» середина».
«Зараз важливіші гроші. Всі приходять за грошима. Якщо підприємство не може дати гідну зарплату, людей не втримаєш нічим — ні графіком роботи, ні різними похвалами. Зараз все — гроші. Є гроші — людина мотивована на працю. У нас середній оклад був близько 6-7 тис. грн. Зараз — 13 тис. грн. Так, навантаження на людину стало трохи більше за рахунок оптимізації наших проектів. Але, тим не менш, зарплата стала в 2 рази більше. Тому навіть ті, хто йде з виробництва, через 2-3 місяці повертаються назад».
«Плани на майбутнє— далі працювати тут. Не скажу, що хочу якесь кар'єрне зростання — вже не той вік. Мені подобається моя посада. Я себе на 100% комфортно в ній відчуваю. А якщо дивитися по зарплаті, то мені здається, що грошей багато ніколи не буває. Їх весь час мало, скільки б не дали. Якби запропонували щось змінити, почати робити щось інше в компанії, може я і погодився. Можливо, я б і зважився на це все. А їхати кудись на інше підприємство, займатися чимось зовсім іншим — точно ні. Ризикнути готовий. Але дивлячись у чому. Спочатку подумай, потім ризикуй. Коли впевнений в завтрашньому дні, ось тоді можна ризикувати».