«У свій час після школи навчалась в хіміко-технологічному, але не закінчила, провалила іспити. Деякий час не працювала, але, як кажуть, життя змусило. Знайомі підказали влаштуватись на комплекс. Так і почалась моя трудова діяльність в компанії МХП в 2009 році».
«Свій перший робочий день пам'ятаю як сьогодні. Страшно не було, лише дикувато. Розумієте, для мене замкнутий простір — це найгірше. Півтора року звикала до відсутності денного світла. Мене керівник на початку направив в цех, де не вистачало працівника, але так і працюю тут вже 11 років. Я нікуди не переводилась, не бігала по цеху. Спочатку на машині курей пакувала для різних країн, потім гофру крутила, ящики, в які складаємо продукцію. Загалом на будь-який процес, де мене поставити, я зможу працювати».
«Я оптиміст по життю. Як би тяжко не було, я люблю свою роботу. Мені це подобається, це — моє. А загалом, ще й колектив у мене чудовий. Влилась я в нього з самого початку і дотепер комфортно. Багато що залежить від керівництва, звичайно. Як в мене з першого дня повірили, не тиснули, а навпаки підтримували, так і досі виходить працювати. Я на своєму робочому місці, як риба у воді».
«Нових працівників завжди стараюсь підбадьорити, підтримати, наставити. Процес освоєння на новому місці — це завжди нелегко. Краще здержувати себе, перетерпіти — і все буде добре. Другий раз і не виходить, але треба. То як у бджолиному вулику. А я люблю щирість. Заміняла часом бригадира. Але то не моє. Розумієте, кожен повинен бути на своєму місці, тоді і праця буде в задоволення, ефективніше».
«Стабільність — це дуже добре. Не пам'ятаю, щоб нам затримували оплату. У нас є можливість кар'єрного росту, але я люблю саме своє робоче місце. Я пишаюся, тим , що працюю на такому підприємстві. Я просто пишаюся, що одного разу сюди прийшла».
«Мріяла бути бухгалтером, працювати в кабінеті з паперами. Зараз я просто щаслива, що працюю з людьми. Колектив — це відчувати себе живою серед людей. Наразі моя головна мрія, щоб не було війни, відчувалась стабільність і наша молодь не була змушена їхати на заробітки. Ось приходять дівчата, працюють трохи і звільняються. Вони хочуть чогось більшого, далі рухатись».
«У вільний час люблю вишивати, в'язати. Дуже люблю квіти. Також донька займає частину мого життя. Вона вже доросла, живе в Черкасах. Хотілось би, щоб і вона працювала в МХП».