«Народився я в селі Весняному Відвірского району Хмельницької області в 1992 році. Тут і працюю. Ще, напевно, зі школи стежка була визначена. У дитинстві голова коглоспу забирав нас зі школи. Ми вже з 8 класу у квітні-травні практично на навчання не ходили. Він нас забирав, давав нам трактори і ми всі приймали участь у посівній. Здебільшого розкидали мінеральні добрива. Прав нам не треба було. То такий був адреналін, коли сідаєш в трактор і крутиш руля. Нам все одно було чи посівна, чи ні, аби рулем крутити. Тому з радістю залишалися працювати і під час літніх канікул. І так воно зав'язалася, що я став інженером. По-іншому, мабуть, і не мало бути, бо ж тато теж комбайнер. Ця любов до землі привита з дитинства».
«Я прийшов працювати на МТЗ-80. Зараз, практично, такої техніки немає. Нині набагато легше керувати новою технікою, відтак і працювати. Тоді такого не було. Не було цих ні GPS, ні навігаторів, нічого взагалі. Зараз ми маємо дуже гарну техніку. Мій найулюбленіший трактор — це Fendt. Він мені набагато більше подобається, ніж Caterpillar. Він — м'якший, ним легше керувати, і в обслуговуванні не сильно важкий та дорогий. Але, якщо сказати правду, найкращий трактор — John Deere. Вони у нас з 1998 року. Щоправда у них менше комфорту, проте бачимо на практиці, що вони набагато витриваліші, як усі решта. Але я всеодно найбільше люблю Fendt».
«Коли прийшлось обирати освіту, то тільки таку, яка б була пов'язана із землею. Тато завжди казав, думай сам ким хочеш бути, ти маєш любити свою роботу, а не мати освіту і їздити по заробітках. Казав, щоб я вступав туди, до чого мене тягне. Я так і зробив. Мене завжди тягнуло до землі. Вступив до університету, потім перевівся на індивідуальне навчання і повернувся працювати на тракторі, тільки уже в «Зернопродукт МХП». Тут я працюю з 2013 року. Мені одразу дали мій улюблений Fendt 936. Пропрацював на ньому півтора року, а потім запропонували перейти на посаду механіка. Я вирішив спробувати, згодом став працювати помічником інженера. Нині уже впродовж 1,5 року працюю провідним інженером. І жодного разу не пошкодував про обрану професію. Мрію бути головним інженером. У мене зараз в моєму підпорядкуванні 56 трактористів та 43 водії, а також електрики, зварювальники та токарі. Загалом — близько 120 осіб. Щодня їм треба зранку дати завдання, у кожного якісь проблеми і він мусить подзвонити до мене. Тому робочий день, зазвичай, насичений та переповнений емоціями».
«Робота моя мені подобається. Мені, здається, що вона в моїх генах закладена, адже постійно хочеться йти на роботу, дізнаватися щось нове. От раніше, ми займалися лише дрібними ремонтами, зараз уже робимо двигуни, щоправда тільки до вітчизняних тракторів, проте власноруч. У нас є наставники, щиро вдячний їм за досвід, настанови і знання. Гарний колектив, мудре керівництво, високі зарплати — це важливі аспекти. Коли працюємо у вихідні, тоді ці дні можемо забрати при потребі. Деякі люди на заробітках менше заробляють і ставлення до них набагато гірше. А ми вдома, біля родин і зарплати у нас вищі. Я бачу, як син росте. Йому 3,5 роки. Так цікаво спостерігати, як він ключі з гаражу витягує і починає свою машинку ремонтувати. Він, звісно, не ремонтує її, а просто б'є ключами по тій машинці. Йому теж техніка подобається. Я часто беру його на роботу. Він з хлопцями в комбайні катається, як йому набридає, то колеги дзвонять до мене, я приїжджаю і забираю його. Можливо і династія у нас буде. Але нехай сам свою долю обирає, не буду нав'язувати йому свої думки. Нехай сам обирає стежину життя».
«Маю хобі — люблю рибалити. Так я відпочиваю душею — спокій і тиша! Відпочиваємо також з колективом. Збираємося на свята, дні народження, інколи і просто так. Ми дуже дружні».
«Цікавих історій на роботі було багато. Одного разу трактори топили. Наші сусіди взяли собі берег, вони хотіли його обробити і пшеницю там посіяти. Проте там завжди була вода, вона потроху висихала, але все одно була. Заїхали вони туди дисковою бороною, втопили трактор там разом з боронами, поїхав тягнути другий трактор, але теж втопився. І так чотири трактори своїх вони втопили. Потім прийшли до нас за допомогою. У нас тоді Case був, такий великий-великий, по 2 колеса у нього. Ми вирішили ним дістати ті тракторі, але і його втопили, і так 11 тракторів. Тоді сусіди поїхали до військових і позичили у них 70 — метрового танкового троса. І вже ним, ще один наш трактор витягнув усіх тих утоплених. На добу розвага була».
