«Я працюю на підприємстві «Зернопродукт МХП» з 2011 року, починав роботу в Оляницькій філії керівником автогаражу, в 2013 році був переведений в Бершадську філію на посаду головного інженера, пропрацював трохи більше 3-х років і з 2 листопада 2016 р. був призначений директором Бершадської філії МХП».
«Сьогодні, на жаль, складається така ситуація, що наша влада не зацікавлена в розвитку села, воно ніби стало відокремленим від суспільства. Тому тут існує два прошарки. Є люди, які залишаються фанатами своєї роботи, а є і такі, яких потрібно заохочувати, або змушувати працювати на селі. І колектив — це та сфера впливу, де можна щось створювати самому. Вважаю, що сьогодні гарний колектив можна збудувати тільки завдяки наполегливій праці, правильно підібраній команді однодумців. Люди, які розуміють тебе і бачать перспективу, будуть дійсно віддаватися, працювати. Звичайно, в наш час багато хто намагається їхати, шукати більш достойну оплату праці за межами України, хтось просто доробляє до пенсії. Але є люди, які бачать сьогодні перспективу в тому, що не потрібно їхати кудись, можна заробити непогане і достойне життя для себе тут. Таких людей стає все більше, їх просто треба побачити, треба якимось чином до себе притягнути і в цьому, я вважаю, основна задача колективу».
«Сьогодні навчальні заклади не можуть забезпечити тим, що дає безпосередня практика на підприємстві. Мені довелось піти навчатись у 46 років на механіка в університет. Я нічого не навчився, відвідуючи цей заклад. Більш того, коли я здавав деякі предмети, побачив як слухали мене студенти очної форми навчання, присутні в аудиторії. А потім почали задавати купу питань. Вони зрозуміли, що їм потрібно вчитися на таких передових підприємствах, а не на тих базових навчальних закладах, які сьогодні є, бо вони не можуть дати потрібної практики».
«Мені легко працювати, легко керувати таким великим підприємством. І все це завдяки колективу. Намагаюсь всім довести що, коли будемо працювати в команді — будемо мати гарний результат. Не будемо працювати як єдиний організм, звичайно і результату не отримаємо. Ми маємо дуже потужну команду на підприємстві, яка шукає нові методи, підходи до роботи. Є можливість застосовувати нововведення, які, здебільшого, спрацьовують. Тому я дійсно вдячний колективу, який я сьогодні очолюю».
«Пригадую багато чудових моментів з дитинства. Але для мене сьогодні найяскравішим переживанням є народження моїх двох онуків. Я аж тепер починаю розуміти своїх батьків і найбільше я розумію своїх дітей, які сьогодні стали батьками. Чесно кажу, як є, тільки ставши дідусем можеш приділити ту любов, ту увагу, той час, який потребують діти. Мрія дідуся — це усміхнені діти, усміхнені онуки. Звичайно, коли ти на керівній посаді, то більшість часу треба віддавати колективу, тому що від цього залежить результат. Але я впевнений, що робота не повинна впливати на сім'ю, і навпаки. Дотримуюсь цього принципу в житті і, на щастя, мої рідні мене в цьому розуміють і підтримують».
«Дружина працювала в «Зернопродукті» два роки на посаді інженера з охорони праці. Ми разом кожного дня долали 30 кілометрів від села до місця роботи. Але наразі їй запропонували варіант в селі, що дає змогу їй більше приділяти увагу онукам. Наша донька тільки-но вийшла з декретної відпустки в центр зайнятості на посаду бухгалтера. Тому мені часто доводиться з нею контактувати, коли шукаємо бажаючих працювати. А ось наш син працює у сфері IT. Живе у Вінниці на даний момент. З сільським господарством себе не пов'язав, але хто там знає, що може бути в перспективі».
«Сказати щоб якесь хобі було у мене, чим би я займався покинувши роботу, у мене такого немає. Весь час на колесах, тому що у в підпорядкуванні у мене підприємства в 5 населених пунктах. Часто потрібно під'їхати, поспілкуватись з людьми. Дуже багато часу проводжу з механізаторами, комбайнерами в полі, вивчаю нові технології, планую їх застосування у нас на підприємстві. Доводиться відвідувати багато виставок, дивитись як працюють нові зразки техніки на інших господарствах. Тому техніка і автомобілі переважають в моєму житті над іншими хобі».
«Культура на селі сьогодні має жити і зберігати традиції. Дуже часто мене запрошують на фольклорні вечори, вистави. Як соціально відповідальна компанія, ми намагаємось допомагати таким людям. Це наша історія і самобутність. Свого часу я навіть співав в хорі, тому добре розумію, що для людей це є віддушиною. Я не матеріаліст, я людина, яка живе сьогоденням. Мрію про щасливе майбутнє не лише для своєї родини, а для всіх. Хочу бачити навколо себе усміхнені обличчя».