«Починав свою кар'єру в МХП я з «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів», оскільки я родом з Миронівки. Після закінчення Національного університету харчових технологій за спеціальністю теплоенергетик, пішов працювати на цукровий завод начальником зміни по теплоелектроцентралі. В той час у мене було у підпорядкуванні 15 чоловік, більшість з яких вже старшого віку. То був гарний старт у керівництві, а особливо в практиці керувати старшими людьми, які вимагають заслужити у них повагу. А вже в 2004 році став працювати начальником зміни на маслопресовому заводі. Пам'ятаю перший свій робочий день. Було розпочато будівництво, в якому я був задіяний від початку до запуску, відповідно наладки технологічного процесу. В 2006 році я був призначений технологом маслопресового заводу, в 2007 році — начальником цеха маслопресового заводу і потім в 2017 році був вже переведений на посаду начальника виробництва філії ВКВК».
«Найважче для мене було освоїти технологічний процес, вивчити всі моменти і оволодіти повністю всією інформацією. Як керівник, я маю знати все від зберігання і закінчуючи готовою продукцією на виході з підприємства. В мої обов'язки входить давати поради і знаходити вихід при різних обставинах робочого процесу, тобто повний контроль виробництва. Мій телефон не замовкає ні вдень, ні вночі. Дуже допомагає те, що колектив у нас молодий і дружній. Це люди, які тримають руку на пульсі. Звичайно виникають і стресові ситуації, але стараюсь згладжувати і знаходити підходи до кожного».
«Виріс в робітничій сім'ї. Мама була апаратчиком на цукровому заводі , а тато працював в теплоелектроцентралі. Спочатку бачив себе в медицині, а саме — хірургом. Але обставини склались по-іншому. Навчатись пішов по квоті від заводу на теплотехніка. Та і в школі мені більше до вподоби був фізико-математичний напрямок».
«2003 рік став для мене роком змін. Я закінчив університет, одружився, пішов на роботу на цукровий завод, відпрацював сезон і звільнився. Познайомились ми з дружиною в університеті. Вона навчалась на економічному факультеті, жили в одному гуртожитку. Зараз вона також працює в МХП, бухгалтером».
«Я дуже люблю спорт. Взимку обов'язково катаємось з сім'єю на лижах, вже сьомий рік поспіль. Два роки як граю в великий теніс. Наше підприємство дає дуже хороший розвиток для спортсменів. Кожного року проходять спартакіади, а це є об'єднуючим фактором для всього колективу. До прикладу, комбікормовий напрямок має свою команду, елеваторний — свою, маслопресовий — свою, маленькі підрозділи об'єднуються, в тому числі і команда адміністрації. Маємо спортивну площадку, тенісний корт, поле для міні футболу, на яких можуть займатись всі бажаючі працівники від слюсаря до керівника».
«Кожен день працюю над тим, щоб наступний день був комфортним і забезпеченим. У нас немає буденності, постійно є зміни, оскільки технологічний процес на сьогоднішній день не стоїть на місці, тільки змінюється. Мені цікаво шукати нові підходи, види оптимізації, як полегшити роботу, приймати інноваційні рішення. Стараюсь постійно розвиватись, читати, не зациклюватись на певних моментах».
«Маємо можливість їздити за кордон на виставках і переймати досвід наших колег з інших країн. Дуже цікаво бачити як працює Європа, зокрема Німеччина, Польща».