«Я виріс в маленькому містечку Тальне на Черкащині. Особливими талантами від інших дітей не відрізнявся, але мені завжди хотілось виділитись. Навчатися пішов по стопах батька — завжди подобалось спостерігати за ним, коли він проводив роботи пов'язані з електрикою вдома. Тому одразу після завершення 9-го класу пішов вчитися на електрика в Тальянківський агротехнічний коледж, по закінченні якого, вступив на третій курс факультету електронних технологій в Черкаський державний технічний університет. Та сидіти на одному місці ніколи не любив, тому, тільки в мене випала можливість щось змінити в своєму житті, я нею скористався і тепер вже третій рік поспіль працюю на підприємстві «Агрофорт», яке входить в агрохолдинг МХП».
«Робота цікава, мені подобається. Влаштувався я спочатку на посаду електрика. Товариш мені порадив. Працюю тут вже третій рік поспіль і за цей час виріс до головного енергетика. Для мене дуже важливо, щоб була можливість розвитку, перспективи. Нудно тут не буває. Подобається і те, що маю постійне спілкування з людьми. Хороший колектив, багато хто з колег — це справжні друзі, готові допомогти один одному».
«Головне в моїй роботі — це акуратність, необхідно бути уважним та ніколи не квапитись. Електрик повинен добре усвідомлювати ризики, пов'язані з виконанням робіт. Крім того, очоливши енергетичний відділ, я несу відповідальність не лише за себе, а й за своїх підлеглих. Наш відділ працює з різним обладнанням — двигунами, насосами, лініями електропередач, холодильними установками, доїльними апаратами, тощо. У деяких випадках доводиться працювати й з автоелектрикою. Важливо, щоб все безперебійно працювало, бо в іншому випадку є ризик зменшення продуктивності виробництва. Тому часто їжджу по відділках, при необхідності сам закочую рукава й стаю до роботи».
«Я мрію вивчити англійську мову. В наш час це не просто одна з навичок, а — необхідність. Дуже багато інформації ти можеш дізнатись за рік до того, як вона буде перекладена на рідну мову. В нас в МХП навіть є курси з вивчення англійської. Але насамперед потрібно, щоб людина сама себе мотивувала. На мою думку, є зовнішня і внутрішня мотивація. Зовнішня мотивація — це працювати на роботі для того, щоб не вигнали, або обставини змусили. Внутрішня мотивація — це коли ти розвиваєшся, ростеш в своїй справі для того, щоб в майбутньому тобі жилось краще».
«Вільний час використовую для заняття спортом. Часом в спортзал можу сходити потренуватися, але частіше займаюсь бігом. Вечорами люблю читати книжки та спілкуватися з друзями».
«Поводься з людьми так, як ти хочеш, щоб вони відносились до тебе», — якось сказав мені мій старший друг. Йому зараз вже 60. В свої 24 я зрозумів, що цей принцип працює, оскільки і сам ніколи нічого поганого не зроблю тій людині, яка до мене добра. На роботі, звичайно може бути по-різному. Але у нас дуже дружній колектив. Якщо і виникають якісь непорозуміння, то я намагаюсь їх швидко залагоджувати».
«Люблю знаходитись поруч з людьми, які вже чогось досягли у своєму житті. Дні за принципом: дім-робота, робота-дім не для мене. Навчання має бути все життя, ніколи не пізно в чомусь розвиватись».
«Люблю ризикувати. Вклався свого часу в одну справу, коли всі поруч відмовляли, і не прогадав. Якби не те діло, то взагалі б залишився без грошей. Хто не ризикує, той не п'є шампанського, як кажуть».