«В школі мені дуже подобалися уроки української та іноземної мови та літератури. Іноземні мови вивчала з великим задоволенням. Вчителі говорили, що я гуманітарій і що точно оберу творчу професію, наприклад, перекладача, журналіста чи актора. В дитинстві мріяла бути і акторкою, і балериною. Та, оскільки гуманітарні предмети вивчала просто і залюбки, вирішила навчитися тому, що не так легко «пливло до рук». Тому після закінчення школи вступила на факультет міжнародної економіки. При тому, що відмінними оцінками з математики я тоді похизуватися не могла. Головне — бажання. Склала іспити, вступила на бюджетну форму навчання до університету. Отримавши диплом, влаштувалася на роботу за фахом».
«В МХП прийшла в 2014 році на посаду фахівця з експорту м'яса птиці. Займалася супроводом поставок, договірною роботою, комунікацією з контрагентами. Змінювались обов'язки, змінювалося навантаження, і навіть назва посад. В 2019 році ставши фахівцем з консолідованої інформації, все одно бачила в своїй роботі в першу чергу людську складову — намагалася налагодити роботу так, щоб вона не зводилася лише до цифр, таблиць і звітів. Там, де можна було вирішити питання не лише за інструкцією, а за допомогою теплого спілкування з людиною, я це робила».
«Я відчуваю, що в будь-якій роботі мене надихає саме творчий підхід до неї — спілкування, налагодження комунікацій не просто задля вирішення питання, а такий формат взаємодії, коли ефективно, швидко і … позитивно. Люблю людей, дуже люблю свій великий колектив. А додавши до цього ще й те, що я люблю спілкування, з'являється думка про те, що саме у відділі внутрішніх та зовнішніх комунікацій зможу далі, у новій площині, робити свою справу з любов'ю до людей. Поцікавившись наявністю вакансій у відділі, отримала відповідь, що частина вакансій вже закриті. Та є ще одна вакансія, але треба розуміти, чи вистачить у мене навичок для виконання завдань на цій посаді. Я розуміла, що фахівець з консолідованої інформації, який прагне до роботи з комунікаціями — не дуже звична річ. Тому з великим задоволенням взялася за тестове завдання, яке потім було прийняте керівником. Я безмежно радію від того, що була така нагода, була віра в мене і підтримка. МХП — це світ можливостей, так і є. Так я почала працювати на посаді менеджера з внутрішніх комунікацій. Втілилась ще одна моя мрія — я займаюся творчими питаннями, які мене надихають і дають наснагу для подальших звершень».
«Декілька років тому почала допомагати друзям художникам організовувати виставки картин і сама захопилася живописом. Одна справа, коли ти відвідуєш виставку як гість, і зовсім інша, коли працюєш за лаштунками. Долучившись до цього дійства, сама не помітила, як почала скуповувати фарби, пензлі, полотно. Так і закрутилося — спочатку дарувала картини друзям на різні свята. Та одного разу товариш запропонував продати картини на Андріївському узвозі. Не вірила в цю затію і дуже соромилася. Друг рекламував картини, а я споглядала, що з того вийде. Була дуже рада, коли всі три картини знайшли свого покупця».
«Минулого року зробила те, на що давно не могла зважитися і закінчила курси акторської майстерності. Ніколи не боялася виступати перед великою аудиторією. Але коли потрібно виходити за рамки, імпровізувати, то не можу зібратися і ніяковію. Курси тривали півроку. Ми співали пісні і розповідали вірші на столі перед аудиторією, в театрі. А «найстрашнішим» завдання для мене було заспівати пісню в центрі міста на лавці біля посольства. Якби я його не виконала, то не отримала б диплом. Дуже переживала, щоб мене поліція не забрала у відділок. Та на мій подив все пройшло дуже добре і я отримала багато позитивних емоцій. Одні перехожі проходили повз і посміхалися, а інші навіть підспівували».
«Дуже люблю французький кінематограф, особливо короткий метр. Знаю французьку мову. Колись вивчала японську мову. Мені здається, що коли ти вивчаєш мову, то ти не тільки намагаєшся зрозуміти граматику, а й повністю занурюєшся у культуру цієї країни, порівнюєш її з українськими традиціями. Взагалі японська мова не така складна, як здавалося. А японська каліграфія — це можливість привести думки до ладу, виписуючи ієрогліфи».
«Мені подобається активний відпочинок. Люблю відпочинок великими компаніями, але наодинці із собою чомусь не сумую, такий відпочинок люблю навіть більше. Дуже подобається читати книжки. Головне — паперові. Не можу їх читати у метро чи у іншому громадському транспорті. Для мене читання — це цілий ритуал: чашка кави і тиша. Улюблені письменники Френсіс Скотт Фіцджеральд, Герман Гессе, Дафна дю Мор'є та Ромен Гарі. Також читаю тематичну літературу, але вважаю, що проаналізувавши художню літературу, можна взяти набагато більше. Адже в таких книжках немає готових рецептів як діяти, як бути, а треба зануритись, замислитися і віднайти в літературі щось особливе саме для себе».