«В дитинстві мріяв бути столяром. Потім був період, коли хотів стати вчителем історії. Та, коли закінчив школу, батько наполіг, щоб пішов по його стопах. Тому я пішов навчатися на інженера-технолога з переробки м'яса та м'ясних продуктів. Батько більшу частину свого життя пропрацював робітником в ковбасному цеху, отож я мав змогу не тільки відвідувати його робоче місце, а й інколи допомагати в процесі виготовлення м'ясної продукції на виробництві. Школу закінчив із золотою медаллю і вступив до Львівської Академії Ветеринарної Медицини ім. С.З. Гжицького на інженера-технолога, де навчання закінчив у 2001 році».
«Я романтик в душі. На 4 курсі зустрів свою майбутню дружину. Ми з нею з одного міста і навіть жили на паралельних вулицях. На той час вона навчалася в столиці і запросила мене на святкування Дня Києва. За три дні ми побували в багатьох чудових місцях Києва і це мене так вразило, що після приїзду додому, Львів здавався тихим, маленьким містом. Тому після закінчення вузу я, довго не вагаючись, вирушив зі 100 гривнями в кишені до Києва, до свого кохання. З мрією знайти роботу в цьому мегаполісі. Зараз я б не наважився на такі «подвиги», але тоді мною керувала любов, авантюризм та мрії про пошук чогось нового в житті. Батьки думали, що коли у мене закінчаться гроші, то я відразу повернусь додому, але доля вирішила розпорядитися по-іншому».
«Шукаючи роботу по фаху, я дуже часто чув фразу «нам потрібні молоді спеціалісти із хорошим професійним досвідом» і як правило після неї перед тобою зачиняли двері! Випадково доля звела з людьми, що повірили в мене і взяли технологом на підприємство по виробництву м'яса птиці. До мене на цьому підприємстві не було технологів. Після співбесіди із власником компанії, яка закінчилася пізно ввечері, я, щасливий, що мене взяли на роботу по спеціальності, ледь встиг на останній автобус до Києва. Пам'ятаю свій перший робочий день. Мені дали гумові чоботи, куфайку, білий халат, шапочку і сказали — оце, технолог, твій спецодяг, йди працюй».
«В 2005 році доля зводить мене з МХП. Мені запропонували роботу технолога на птахофабриці, але після чотирьох років на виробництві, хотілося рухатись далі, навчатись новому. Тому я попросив, про переведення до центрального офісу в Києві. Мене запам'ятали і через деякий час зателефонували, та запропонували посаду менеджера у відділ постачання, який потім переріс у Департамент матеріально-технічного забезпечення. На той час їм був потрібен спеціаліст-технолог із практикою на виробництві, який міг підібрати потрібний таропакувальний матеріал для продуктів з м'яса птиці. Це було щось нове і навіть лякало мене, але цікавість взяла верх і я погодився! Пропрацювавши в Департаменті матеріально-технічного забезпечення 12 років, я отримав безцінний досвід роботи в команді. Ми шукали нові види упаковки, створили систему таропакувальних матеріалів, налаштували їх постачання на виробництва.
«Але через деякий час, я відчув, що моя робота поступово перетворюється в рутину і мені стало нудно. Я відчував, що щось потрібно змінювати, шукати нові напрями діяльності та рухатись далі. Тому звільнився і почав шукати себе».
«Чимось новим виявилася агрокомпанія, що мала декілька цукрових заводів. Я пройшов ряд співбесід та тестів. І ось, коли мене запросили на останню зустріч, де мала визначитись моя нова робота, за день до цього мені зранку зателефонувала давня колега з МХП. Вона очолює Адміністративне управління і запропонувала мені роботу в їхній команді. Я й не здогадувався, що в офісі є таке управління, раніше його просто не помічав. Тому, почувши коротку розповідь про структуру та роботу даного управління, я відчув, що — це моє. І погодився».
«Основна мета нашого управління — забезпечення життєдіяльності центрального офісу та якісної роботи всіх систем обслуговування. Ми стараємося надавати весь діапазон послуг для всіх працівників офісу. Наприклад, усі працівники та гості офісу при відвідуванні ЦО МХП помічають наші красиві орхідеї, які постійно квітнуть, але мало хто знає, що цю красу можна забезпечити тільки при умові правильного догляду від флориста, вчасному плануванні замовлень та поставок нових квітів з Голландії. Орхідеї в нашому офісі цвітуть цілий рік, а хто за ними доглядає? Мабуть, чарівні ельфи :) Робота в Адміністративному управлінні є дуже цікавою і непередбачуваною, кожне завдання — це своєрідний тест на професійність і здатність працювати в команді. Це захоплює і мотивує рухатися вперед».
«Люблю читати історичну літературу. Інколи рибалю, але не завжди знаходжу на це час. Подобається подорожувати, вивчати інші країни, порівнювати їх з Україною, спостерігати за людьми. Хочеться більше часу приділяти сім'ї. Моєму синові 16 років і це саме такий вік, коли дитина починає дорослішати і все більше віддалятися від батьків. Тому намагаюся знаходити час з ним поспілкуватися на різні теми, сходити разом в кінотеатр, хочу бути йому не тільки батьком, а й другом».
«В нашій сім'ї покупки в магазині роблю тільки я. Дружина говорить, що в супермаркеті можу пропасти на дві-три години. Купуючи будь який товар, звертаю увагу на його упаковку, етикетку та інформацію на ній. Для мене в пріоритеті завжди запакований продукт, він має кращий естетичний вигляд, ніж розфасований, та більший термін зберігання. Був у мене смішний випадок в супермаркеті, коли ще займався постачанням, я зупинився біля полиць із запакованою продукцією з м'яса птиці і спостерігав, який товар (в якій упаковці) покупці беруть частіше, так захопився, що мною зацікавився охоронець :) Зараз для мене упаковка — це вже як хобі».