«Я навчався в Черкаському державному бізнес-коледжі. Власне, там я вперше побачив комп'ютер. Працював за фахом у рекламній фірмі «Рената», був адміністратором системи в «Черкасиобленерго». Про вакансію в ТОВ «НВФ «Урожай» дізнався по оголошенню, випадково. Запропонував свою кандидатуру і ось уже 9 років працюю адміністратором системи на цьому підприємстві. Треба сказати, що коли влаштовувався, поняття не мав: що це за підприємство, якій компанії воно належить».
«У мене «в підпорядкуванні» великий парк техніки: приблизно 220 комп'ютерів, а також 120 планшетів і 70 ноутбуків. Тобто, вільного часу на роботі не буває. Власне, в мої завдання входить: ремонт комп'ютерів, встановлення ПЗ, зв'язку, підтримка користувачів, взаємодія з провайдерами і т.д. Зрозуміло, що за кожним комп'ютером стоїть людина, яка може «не дружити» з технікою. Тому, звичайно, робота адміністратора системи — це робота не тільки з «залізом», а й з людьми. Одному співробітникові досить один раз пояснити правила користування технікою, і він буде працювати. Іншому — кілька разів треба пояснювати. І бути готовим до того, що людина буде приходити з питаннями знову і знову. Так як на підприємстві багато підрозділів, потрібно відправляти інструкції всім користувачам, щоб знизити до мінімуму проблеми і поломки. На щастя, зараз є віддалений доступ до комп'ютерів, і не потрібно постійно виїжджати до співробітників в інші офіси. Це дуже спрощує роботу».
«У карантин завдання трохи змінилися: треба було підготувати комп'ютери для роботи з дому, налагодити доступ і т.і. Взагалі в аграрній компанії трапляються аврали не тільки у тих, хто працює в полі. Якщо в період посівної або збиральної кампанії, планшети, з якими працюють наші агрономи, виходять з ладу, необхідно швидко включатися і виправляти ситуацію. Незалежно від того, трапилася поломка в вихідний або святковий день.
Крім того, працюючи адміністратором системи, неможливо залишатися з отриманим багажем знань, потрібно постійно продовжувати вчитися, дізнаватись про нове, що називається, «тримати руку на пульсі».
Крім того, працюючи адміністратором системи, неможливо залишатися з отриманим багажем знань, потрібно постійно продовжувати вчитися, дізнаватись про нове, що називається, «тримати руку на пульсі».
«Взагалі я звик постійно вчитися, і не тільки за фахом. В кінці минулого року ми з дружиною і двома дітьми переїхали в будинок, який я сам побудував. Якщо фундамент і стіни мені допомагав будувати батько, то все інше робив сам: зробив сходи на другий поверх, провів електрику, поштукатурив стіни, поклав плитку, зібрав меблі. Все освоював сам: консультувався з фахівцями, дивився ролики в YouTube. Зрозуміло, що то був непростий період: кожен день після роботи я будував. Іноді вдавалося подрімати тільки пару годин. Але зате, як і планували, переїхали в своє житло 31 грудня 2019 року».
«Ще до будівництва на ділянці заклав великий сад і посадив 100 кущів винограду 30 різних сортів. Не можу сказати, що захоплення землею в мені розвинули батьки. Як в дитинстві, так і тепер не люблю працювати на городі. Але сад і виноградник — це інше, хоча і вимагають багато часу і сил. Робота в саду — кращий спосіб перемикатися від роботи за комп'ютером. Можливо, на моє захоплення вплинула праця в аграрній компанії. Навіть не очікував, що в Україні стільки сортів винограду, які можуть давати великий урожай. Рекорд мого виноградника — гроно в три кілограми. Взагалі процес вирощування дуже захопливий. Я навіть хурму посадив на своїй ділянці».
«Також у вільний час люблю їздити на велосипеді. Дорога на роботу займає 20 км туди і 20 км назад. За 2019 рік проїхав 7500 км. Також беру участь в велопоїздках на тривалі дистанції (від 200 до 1 тис. км), які організовує французька компанія Audax Club Parisien. Суть в тому, щоб за певний час проїхати потрібну кількість кілометрів. Французький клуб затверджує маршрут, дає необхідні вступні, і в кінці сезону винагороджує медалями тих, хто здійснив такий пробіг. Максимальна дистанція, яку я проїхав — 650 км за 35 годин. Цього року готуюся подолати 1 тис. км на велосипеді за одну поїздку, на це дається 75 годин».
«Звичайно, велогонка захоплює, але хочеться ще зайвий раз перевірити: на що я здатний, які навантаження можу винести. В останній поїздці з нами в групі їхав 67-річний чоловік. Він подолав 600 км за 40 годин. Це прекрасний результат для літньої людини! Я б хотів залишатися в такій фізичній формі якомога довше. До речі, ще одна важлива частина мого життя — донорство. Здавав кров вже не менше, ніж 25 разів. Вірю, що таким чином допоміг комусь».
«Тобто, як в народі кажуть, як чоловік я реалізувався: народив сина (і доньку), посадив дерево (навіть цілий сад), побудував будинок ... Але попереду ще стільки роботи і нових звершень ...»