«В дитинстві багато чим захоплювався. Мріяв про акторську кар'єру і хотів зніматись у захоплюючому кіно. Згодом був твердо впевнений, що пов'яжу своє життя з журналістикою — мене цікавили гарячі репортажі і статті. Зі шкільних років організовував різні івенти з друзями, і мріяв про кар'єру арт-директора та організатора масштабних заходів. Вже на етапі вступу до ВУЗу вирішив пов'язати своє життя з міжнародною економікою і менеджментом зовнішньоекономічної діяльності. До речі, своїм мріям я так і не зрадив, спробувавши на різних етапах свого життя всі перелічені вище професії у різні проміжки часу, а деколи, поєднуючи приємне з корисним».
«В студентські роки амбіції бути першими і кращими в університеті, жага до стартапів, а також прагнення до визнання, об'єднали мене і декількох друзів у справжній арт-кластер організаторів вечірок. У кожного з нас уже був певний досвід в організації, зв'язки з ді-джеями та невичерпний багаж ідей. Оскільки ніша тематичних вечірок була ніким не зайнятою, то ми зрозуміли, що це наш шанс заявити про себе. Грошей у нас, як у студентів, багато не було, але ми заклали все, що мали. Тоді ми жартували з того, що страх перед провалом вечірки і втратою коштів, був на кшталт паті фобії і вирішили назвати нашу організацію однойменною назвою — Party Fobia. На першу тематичну вечірку прийшло понад 700 гостей, а успіх викликав жагу до нових звершень».
«І пішло-поїхало. Ми влаштовували вечірки у всіх ключових нічних клубах столиці. Нам пропонували стати арт-директорами клубів і зовсім скоро наші вечірки стали об'єднувати велику кількість шанувальників. Був період, коли ми керували проектами pre party барів і паралельно очолювали організацію креативних вечірок у двох літніх нічних клубах столиці. З плином часу проект переродився у дещо більше, мої друзі і партнери знайшли інвесторів і відкрили літній клуб, а згодом і стаціонарний клуб у самому центрі Києва. Що стосується мене, я вдосталь наситився заходами і вирішив піти далі з новим проектом Chicken Art (магазином дизайнерської канцелярії і аксесуарів) з друзями свого дитинства, але продовжив тісні і дружні відносини з партнерами Party Fobia. На той момент, кожен з них паралельно пішов у сольні проекти, тому заснування і завершення нашого стартапу ми пройшли разом».
«Агрохолдинг МХП завжди був на слуху, як одна з найуспішніших моделей українських компаній на ринку. До того ж, моя сестра вже працювала у компанії, тому я багато чого знав про неї. Одного дня мені випала можливість потрапити на співбесіду в МХП на вакансію менеджера зовнішньоекономічної діяльності, моєї профільної спеціальності. Інтерес до спроби реалізації себе у великому холдингу був дуже палким і я, переспавши ніч з цими думками, відважився на свою першу в житті співбесіду. Через тиждень мені подзвонили і запросили в компанію на випробувальний термін. Узгодивши з друзями мої наміри, я визначив новий вектор розвитку своєї особистості. Керівники департаменту дали мені шанс проявити себе, але чітко дали зрозуміти, що мій шлях відтепер цілком і повністю залежить від мене і того, що я зможу привнести в компанію».
«Свій шлях почав з позиції менеджера відділу експорту зернових та олійних культур. Через півроку перейшов у відділ залізничної логістики зернових і стикнувся з новими викликами, що стояли перед департаментом. Разом з колегами ми займались створенням нового напрямку — відділу власного експедирування. Протягом 3-х років я працював в управлінні логістики і виріс до старшого менеджера відділу. Логістика викарбувала поняття 100% віддачі та важливості безперебійного процесу, коли відповідальність відділу на найвищому рівні і від кожного з менеджерів залежить успіх не тільки окремого процесу, але й департаменту і діяльності компанії в цілому».
«Наступним етапом став перехід в управління експортних продажів. На цей раз я прийшов на посаду провідного менеджера з продажів зернових і олійних культур вже з достатнім багажем основ логістики. Буквально за кілька місяців мені запропонували освоїти та зайнятись новим напрямком — експортом ВРХ. Це був новий виклик для мене і свого роду один з найцікавіших стартапів того часу. Сумісно зі спеціалістами з тваринництва ми успішно освоїли цей напрямок і наразі експортуємо понад 5,5 тис. голів ВРХ щороку у Єгипет, Йорданію, Ліван, Лівію та КСА. Через рік в управлінні експортних продажів створили новий відділ експорту продуктів переробки і керівництво призначило мене керівником даного амбіційного проекту».
«Мій основний напрямок роботи — продукти тваринної переробки. Це дуже перспективний напрямок. Вертикально інтегрована модель компанії зумовлює контроль всіх бізнес процесів нашої інфраструктури, тому виробництво продуктів переробки служить свого роду каталізатором безвідходного виробництва. Але найцікавіше інше — сфери застосування даних продуктів. Для прикладу, куряче м'ясо-кісткове борошно використовується у виробництві кормів для домашніх улюбленців (собак і котів), деяких видів свійських тварин і аквакультур (риб, креветочних, тощо). Дане борошно є джерелом дуже цінного протеїну (його вміст складає 60-65%) і служить кормовою добавкою в кормах для тварин. Борошно пір'яне та борошно кров'яне використовуються у виробництві кормів для риби. Вміст протеїну в ньому становить від 80% до 90%, а засвоюваність даних номенклатур сягає до 90%. Що стосується курячого жиру, його використовують у виробництві PetFoodGrade (кормів для собак і котів), а також у виробництві біодизелю, біогазу та гліцерину. Уявіть собі, в Німеччині вже є парк обладнаних вантажівок, які використовують курячий жир замість палива. Цінність даних продуктів неможливо перебільшити, а сфери їх застосування переконують тебе в тому, яку важливу роль вони відіграють у даних галузях. Робота по цьому напрямку дуже драйвить і дарує сили на відкриття нових ринків та створення нових проектів. Географія нашого збуту розширюється кожного року. Відтепер окрім країн ЄС, Близького та Далекого Сходу, на черзі країни Латинської Америки та ПАР, а також велика кількість стратегічних проектів з міжнародними виробниками PetFoodGrade кормів та біодизельними заводами».
«Якось до мене підійшли дівчата з PR відділу і сказали, що зовсім скоро старт класного проекту і я, на їх думку, став би органічною його частиною. За тиждень до старту проекту я дізнався, що стану одним з ведучих відеоблогу про МХП — MHP Stories. Проект мав розкривати всі сфери діяльності МХП, життя і устрій компанії зсередини, наші цінності і культуру, цікаві проекти і амбітні стартапи. Авжеж я погодився, тим паче склад команди, що працював над проектом був просто надзвичайним і професійним. Я досі з теплом згадую всі інсайти нашого знімального процесу та пригоди під час подорожей нашої команди».
«Бути керівником жіночого колективу нелегко. Психотипи жінок сильно відрізняються від чоловічих. Тому, щоб знайти підхід до дівчат, потрібно зрозуміти не тільки стиль поведінки, але й цілі, які переслідує кожна з них. Я відношу себе до демократичних, але вимогливих керівників. На мою особисту думку, щоб команда працювала успішно, потрібно навчити і розвивати кожного особисто, повноцінно делегувати функціонал і привчити до колективної відповідальності, коли від кожного залежить загальний успіх напрямку».
«У нашому колективі завжди класна атмосфера. Весь склад департаменту молодий (середній вік — до 30 років), але при цьому дуже професійний і креативний. Як і належить молодому складу, в нас панує весела, хоча і робоча атмосфера. Ми слідуємо кредо: Work Hard — Play Hard. Радіємо гарним новинам кожного з членів департаменту, підтримуємо у спортивних змаганнях та будь-яких починаннях один одного. Окрім участі колег у професійних тренінгах та семінарах, ми організовуємо тімбілдінги в цікавих місцях. Також вже 6-й рік підряд я організовую тематичні корпоративи на Новий Рік для департаменту, де концепція та dress-code є головними акцентами гарної атмосфери».
«Якось, наприкінці літа, я віддав авто на технічне обслуговування і чекав корпоративного транспорту на зупинці. Кучерява дівчина з блакитними очима поцікавилась, як пройшли мої вихідні. Ми зав'язали розмову і продовжили спілкуватись час від часу, коли бачились в офісі. Вона працювала в департаменті маркетингу, а я — в агродепартаменті. В якийсь момент наші дороги зійшлися і ми послідували в одному напрямку, разом. А через декілька років ми одружилися. Так МХП зіграв доленосну роль в нашому житті».
«Окрім організації заходів, дуже люблю подорожувати з дружиною і друзями. Ми плануємо заздалегідь нетуристичні маршрути і цікаві місця. Захоплююсь художньою і репортажною фотографією, а також ландшафтним дизайном. Разом з кращим другом і чоловіком сестри оздоблюємо ділянку нашого будинку декоративними рослинами і предметами ландшафтного дизайну. У вільний час читаю літературу, дивлюсь документальне і художнє кіно, граю з друзями в баскетбол».
«Мрію втілити в дійсність ряд амбітних проектів свого напрямку і розширити географію збуту до усіх континентів. Взагалі маю досить обширний власний bucket-list, але не вистачить і цілого інтерв'ю для всього переліку. Я ще той мрійник».
«Страх — ще один привід іти вперед. Сумніви — перепона до рішучих дій.
Я зобов'язаний і одному, і іншому за те, що змусили подолати їх і змінили мене на краще».
Я зобов'язаний і одному, і іншому за те, що змусили подолати їх і змінили мене на краще».