«В дитинстві ми з батьками постійно переїжджали. Це було пов'язано зі специфікою їх роботи. Жили і в центральних, і західних регіонах країни. Тому я не дивувалася, коли чула: «Аня, допоможи зібратися, ми переїжджаємо у інше місто». Саме у дитинстві сформувалася схильність до швидкої адаптації і стресостійкості. Для мене з малих років не було проблемою заводити нові знайомства».
«Під час навчання в школі навіть не задумувалася над тим, ким я хочу бути у майбутньому. Стати космонавтом чи співачкою точно не планувала. Мені не було зрозуміло, де ми з батьками і сестрою будемо завтра чи через місяць. Тому жила одним днем і отримувала задоволення від того, що у мене є зараз. Батьки ніколи не нав'язували свої погляди, але, знаючи про мою схильність до точних наук, запропонували обирати економічний напрям. Так я вступила у Рівненський коледж на фінансовий факультет. За досить короткий час зрозуміла, що зробила абсолютно правильний вибір, бо отримувала задоволення і від процесу навчання, і від кола людей, які мене оточували. Після закінчення коледжу вирішила продовжити навчання за спеціальністю, але вже в Національному університеті харчових технологій в Києві».
«На третьому курсі почала шукати роботу. Тоді студентське життя було дуже насичене на події, у мене вже були свої потреби, на які не хотілося брати кошти у батьків. Спочатку працювала в івент-агентстві, потім у маркетинговій сфері. Під час навчання на 5 курсі потрапила в агентство, яке надавало маркетингові послуги великим українським та іноземним компаніям. Там я вперше познайомилась з внутрішньою кухнею великого корпоративного бізнесу, потребами їхнього споживача та бізнес-цілями. Через деякий час почала займатися аналітикою — порівнянням рівнів продажів до наших активностей, і після них, підвищенням ефективності наших інструментів, частково вела комунікацію з замовниками і т.і. Тоді ми одні з перших в країні розробили програму, яка дозволяла клієнтам бачити в режимі online стан виконаних робіт. У нас був штат по всій країні, і ми навчали людей працювати у цій програмі — починаючи від освоєння інтернету, до внесення даних і завантаження файлів. Зараз це може звучати смішно, а раніше — це був просто челендж. Пропрацювавши майже 2 роки, зрозуміла, що мені хочеться робити такі речі під ключ — від створення продукту до його реалізації, а не надавати послуги тільки на конкретному етапі. Більше того, дуже хотілось розвивати свій продукт. І я пішла з компанії».
«Потім почалися пошуки роботи. Кожну компанію, перед тим як відправити резюме, детально вивчала: чим вона займається, куди рухається, які в неї цінності. Як виявилося, не марно. Коли мені зателефонувала Світлана, рекрутер МХП, то перше питання було: «А ви розумієте, чим займається компанія?». Я легко відповіла на це питання, назвавши напрями діяльності та бренди. Потім вона сказала, що я одна із 30 претендентів, яка насправді ознайомилася з бізнесом компанії, перед тим, як подавати резюме. Так, в листопаді 2014 року мене взяли асистентом директора в департамент маркетингу — серце компанії, де народжуються і розвиваються усі бренди. Це була чудова можливість спостерігати за роботою бренд-команд і зрозуміти, до чого лежить душа. Мене досить швидко інтегрували в проекти і зробили їх частинкою. Зараз згадую той період з теплом та великою вдячністю команді за навчання та менторство. Довірлива невимушена атмосфера в департаменті, постійні креативні штормінги, зйомки роликів, фокус-групи, зародження нових комунікаційних кампаній, спілкування з агентствами — це все було в режимі нон-стоп».
«Більше дев'яти років я не споживаю м'ясо. Десь півроку нікому на роботі про це не говорила, адже не розуміла реакції. Та коли адаптувалася, все-таки розповіла. Був такий цікавий момент, коли директор з маркетингу із-за кордону привіз зразок нової продукції (ми слідкували за тим, які новинки запускаються в Європі, щоб зрозуміти, наскільки вони можуть бути адаптовані до українських реалій). На упаковці був напис «Chicken balls without meat». Директор попросив мене спробувати цей продукт, пояснивши, що справжнього м'яса в ньому взагалі немає — це інновація. Я cкуштувала, але смак у нього такий собі. Проте було дуже приємно, що привезли такий зразок для мене. Насправді, було багато яскравих історій з хронік життя маркетингу».
«Є люди, які працюють тільки заради того, щоб десь працювати та отримувати зарплатню. Їм байдуже, в якому колективі працювати та які є зони розвитку. Для мене команда є одним з ключових факторів. Неможливо отримувати задоволення від роботи, якщо всередині немає єдності та довіри. Це твоя сім'я, з якою ти проходиш усі виклики, радієш перемогам та навчаєшься. Круто, коли кожен відкрито ділиться з іншими своїм досвідом та практиками. Це не робить когось слабшим, зовсім навпаки».
«Через рік я вже обіймала посаду молодшого бренд-менеджера в «Нашій Рябі», потім — бренд-менеджера. Разом із зростанням бренду, у нас змінювалися команди: десь вони розширювались, десь трансформувалися. Новий директор департаменту запропонував мені посаду керівника напряму маркетингової комунікації. Новий виклик, який будувався на високій довірі. Відділ займався розробкою та впровадженням різних інструментів для ефективної комунікації брендів холдингу зі своїми аудиторіями. Це був достатньо серйозний і насичений період життя. Після цього вирішила спробувати себе в департаменті комунікацій. Сфера не була абсолютно новою для мене, проте з'явилося значно більше стейкхолдерів, проектів соціального характеру та почалася активна комунікація з регіональними командами. Саме в цьому департаменті відбулась трансформація сприйняття компанії, адже тут маєш справу з репутаційним капіталом».
«Коли ти йдеш працювати у маркетинг або піар, то повинен розуміти, що маєш бути в мережі 24/7, особливо, коли працюєш з репутацією бренду. І я дуже вдячна чоловікові, який завжди відноситься до цього з розумінням. Звичайно, не завжди виходить зберігати work-life balance, але намагаюсь, щоб це не впливало на інші життєві ролі.
Я прихильниця того, щоб про всі умови роботи та очікування домовлятися ще на березі. Тоді не буде скарг і непорозуміння. Дуже часто користуюсь принципом взаємності і починаю з себе. Обожнюю ритм компанії та людей, які в ній працюють. Ще більш стрімкої та сміливої не зустрічала».
Я прихильниця того, щоб про всі умови роботи та очікування домовлятися ще на березі. Тоді не буде скарг і непорозуміння. Дуже часто користуюсь принципом взаємності і починаю з себе. Обожнюю ритм компанії та людей, які в ній працюють. Ще більш стрімкої та сміливої не зустрічала».
«В роботі зрозуміла, що потрібно постійно диференційовувати свої знання, тому що вузький спеціаліст в епоху змін не такий ефективний. Тому із задоволенням берусь за різні проекти. Це розвиває та створює нові сенси як для мене, так і для бізнесу. Однозначно надихає оточення колег. За майже сім років роботи багато колег стали майже рідними. Дуже щаслива, що компанія дарує не тільки досвід, проекти, якими можеш пишатись, але ще і відкритих, щирих людей, з якими ти щодня працюєш над єдиними цілями. І все це разом дає крутезний ефект!».
«Бувають періоди, коли хочеться побути в абсолютній тиші. Тоді ми з чоловіком сідаємо в авто в їдемо на природу, де навіть мобільний зв'язок не ловить. Обожнюю їздити до батьків та друзів дитинства у Рівне. Це місто асоціюється з безтурботністю і дуже сильно заряджає. Там я швидко відновлююсь, в голову приходить купа новий ідей. Більше двох років тому у нас з'явилася собака, тому виник ще один вид дозвілля — прогулянки, ігри і тренування з ним. Декілька років тому почала захоплюватися картинами в стилі String Art. Це коли ти забиваєш близько 200 цвяхів в полотно, а потім за допомогою ниток створюєш 3D сюжети. Також ми з чоловіком обожнюємо музичні концерти. В період карантину цього дуже не вистачає. З дитинства люблю активний відпочинок, тому все що, стосується наметів, каяків, вогнищ на березі річки чи моря — це дуже близькі для мене речі».