«Свою кар'єру я починала з бухгалтерії. У 14 років вступила до технікуму на спеціальність «Фінанси». Після закінчення працювала в районному управлінні сільського господарства і паралельно вивчала облік і аудит в Уманському державному аграрному університеті. Потім я вийшла заміж, народила сина і після декрету вирішила шукати нову роботу, зрозуміла, що мені подобається сільське господарство. Поблизу було два відділення «Урожаю», тому перш за все пішла туди. В одному з відділів мені запропонували посаду бухгалтера, але я відмовилась, бо хотілося знайти ближчу до сільського господарства роботу: мені хотілося в деталях розуміти галузь, знати, як вирощують певні культури, що вносять в ґрунт, як його обробляють... В іншому відділі якраз було вакантне місце лаборанта. Мені пощастило влаштуватися на цю посаду».
«Спочатку було дуже важко, багато роботи, ми працювали змінами подобово… Але коли після зміни приходила додому і відпочивала, то наступного дня знову хотілося на роботу — так я зрозуміла, що це «моє». Мені дуже хотілося опановувати нову сферу, вивчати її, влитися у роботу, все зрозуміти. Саме тому віддавала роботі практично всю енергію. Вдячна, що в МХП тоді готові були брати людей без досвіду і навчати. По людині одразу видно, якщо вона справді хоче працювати. Зараз, коли вже я беру людей на роботу, то зацікавленість — дуже важливий для мене критерій. Вважаю, якщо людина цікавиться усіма процесами, то швидко навчиться, незалежно від освіти. У мене, наприклад, перша освіта бухгалтерська, але вже розумію, що бухгалтерія — це зовсім не моє, тому продовжую опановувати аграрну галузь».
«Лаборантом я пропрацювала близько року. Потім мене призначили старшим техніком-лаборантом — на місце мого колишнього керівника. Відповідно, дівчата, з якими я працювала, потрапили у моє підпорядкування. Це був складний період. У всіх різні характери, потрібно було перейти на нові стосунки керівника-підлеглих і мені, і лаборантам. Ми над цим працювали поступово. І зараз можу впевнено сказати, що у нас справжня кваліфікована команда. Ми багато обговорюємо, дискутуємо, приймаємо спільні рішення. Я ціную думку кожного і завжди мотивую її висловлювати, щоб усі мали змогу розвиватися, вдосконалюватися і проявляти себе. За два роки ми стали згуртованою, цілісною, гарною командою».
«Зараз у моєму у підпорядкуванні дві лабораторії, які були сформовані раніше. Цьогоріч керівник запропонував очолити ще одну лабораторію, яка будуватиметься «з нуля». Для мене це буде вже третя, і такий досвід надзвичайно цікавий. Тривала монотонність у роботі, рутина швидко набридають, тому я завжди беруся за щось нове. Мені хочеться від початку довести цю лабораторію до повноцінного функціонування і пишатися цим. Для мене це буде важливим кроком, така робота надзвичайно цікава. Робота повинна приносити не тільки гроші, а й задоволення. Пригадую, коли працювала бухгалтеркою, то з нетерпінням чекала закінчення робочого дня, а зараз я щодня із задоволенням поспішаю на роботу».
«У мене ненормований робочий графік: інколи повертаюсь додому о 8 вечора, інколи є змога закінчити роботу до 19-ї, а то й до 17-ї години, а у період жнив, буває, дуже пізно повертаюсь. Також часом доводиться працювати і в суботу та неділю. Незважаючи на це, сім'я мене підтримує і допомагає — це мій надійний тил. Чоловік також працює в «Урожаї», тому ми бачимось не тільки вдома після роботи. Нещодавно ми почали реалізовувати свою мрію — будуємо власний будинок, плануємо через три роки в ньому жити. З сином мені дуже пощастило — він гарний, неконфліктний, добрий хлопчик. Свекруха дуже допомагає з дитиною. Я намагаюся приділяти йому максимально багато часу, наскільки можу. Ми ходимо разом у цікаві для нього місця, граємося, навчаємося. Я знаю, що вдома на мене завжди чекають і підтримують, тому можу сказати, що в житті у мене гармонія між роботою та домом».