«Мій робочий день починається о 6 ранку і завершується близько 10-ї вечора. У структурі МХП загалом я працюю вже 8 років. Починав з посади провідного агронома на СТОВ «Старинській птахофабриці», за 6 років став керуючим Яготинським відділенням, а цьогоріч очолив Веселинівське відділення «Агро-С». Мій колектив — це 50 чоловік: механізатори, водії, завідувачі складів, підсобні працівники та фахівці, які працюють з документами. Колектив молодий, в основному від 23 до 35 років. Ми вирощуємо пшеницю, соняшник і кукурудзу на 6,1 тис. га».
«Сьогодні я точно можу сказати, що у сільському господарстві я на своєму місці, хоча колись мріяв стати професійним футболістом. Я закінчив Яготинську спортивну школу і хотів вступити до Інституту фізкультури, але не вдалося, тому пішов служити до армії, а потім — здобув освіту інженера у сільськогосподарському технікумі — так і почався мій шлях у аграрній сфері. Вважаю його успішним, бо досягнув чималих результатів та успіхів. Не знаю, як би склалося моє життя, якби я вступив до Інституту фізкультури, але сьогодні мені комфортно на моєму місці. Та й спорт нікуди не зник з життя — до 50 років я грав у футбол, маю нагороди за спортивну діяльність, завжди був активним у плані спорту. Зараз, коли маю вільний час, одягаю футбольну форму і просто рухаюся — це мені подобається».
«Про себе як про керівника я не люблю багато розповідати — краще про це можуть розповісти підлеглі. За натурою я жорсткий і суворий, але ніколи не тримаю зла, коли ситуація вирішилась і вичерпалася, забуваю про весь негатив. Я вимогливий і до себе, і до своїх підлеглих, вважаю, що так правильно, якщо хочеться чогось досягти. Буває складно порозумітися з молоддю, бо покоління дуже різні, але я ніколи не нагадую молодим «як було колись». Не варто цього робити. Краще, щоб молодь не оглядалася назад, а рухалася уперед, змінювала світ на краще і будувала нову країну».
«Моя сім'я звикла до мене такого. Якщо, часом, я когось насварю, то ніхто не ображається, бо знають, що це не зі зла, а просто тому, що я такий. З дружиною ми не тільки разом прожили вже багато років, а й 17 з них ще й разом пропрацювали на одному підприємстві. Маємо двох дітей та чотирьох онуків. У мене багато друзів, кумів. Я люблю рибалку, мисливство, люблю готувати, ремонтувати техніку, маю свій дім, сад і невеликий двір, але не маю вдосталь часу, щоб займатися усім цим. Напевно, він з'явиться тоді, коли прийде час на роботі подякувати всім за спільну багаторічну працю. А поки я хочу залишити після себе щось хороше, хочу, аби те, що я роблю, приносило користь»