«Свою роботу в компанії я починав вантажником. Далі мені запропонували посаду молодшого майстра, і я погодився, хоча це й передбачало доволі суттєве зниження заробітної плати. Я не знав, ані про подальші плани керівництва щодо цієї посади, ані своїх перспектив, але ризикнув. Сьогодні є люди, які починали разом зі мною, але залишилися на тому ж місці, на тій же посаді й не просунулись зовсім у плані кар'єри. Хоча у багатьох з них була можливість щось змінити, вони відмовлялися. Думаю, що бояться відповідальності».
«Мені вдалося поступово просуватися все вище й вище: був період, коли я був старшим майстром фасування, потім пішов на посаду технолога. Тоді я побачив, що багато людей насправді бояться відповідальності, бояться керівної роботи, хоча говорити можуть, що дуже її хочуть. Коли мене підвищили, то потрібно було знайти майстра на моє попереднє місце, запропонували шістьом, погодився тільки один — решта злякалися відповідальності. Підвищення в роботі передбачає готовність до нових обов'язків — не у всіх це є».
«Вважаю, що людині завжди потрібно давати шанс. У кожного своя мотивація до роботи, у людей різні життєві обставини, різні характери, тому можливість слід давати, а вже скористатися нею чи ні, людина вирішує сама. Наприклад, нещодавно до нас прийшла нова працівниця: морально і психологічно дуже сильна, але навичок, потрібних для роботи, у неї практично не було. Вона все ж вирішила спробувати, і прогрес був помітний вже за півтора місяця. Інший працівник прийшов працювати обробником, далі був вантажником і став майстром, коли звільнилася ця вакансія, і зміг за короткий час суттєво підняти виробничі показники своєї зміни».
«Мені хочеться, щоб у найближчій перспективі моя робота допомогла мені реалізувати свою мрію — власний будинок, з хорошим інтернетом і великим телевізором. Зараз у мене немає свого житла, живу з батьками. Буває дуже складно. А у роботі я намагаюся поступово, помалу покращувати результати: і свої особисто, і нашого відділу».