«Моя кар'єра розпочалася з птахофабрики «Оріль-Лідер». Туди я прийшов працювати, коли її тільки будували. Я займався комплектацією, пуском і налагодженням обладнання — був інженером з контрольно-вимірювальних приладів. На цій посаді працював і тоді, коли частину фабрики ввели в експлуатацію і посадили перші пташники. Згодом мені запропонували посаду головного енергетика. У 2011 році, уже коли підприємство 10 років було у складі МХП, розпочався проект із розвитку біогазового напрямку. З'явилося ПрАТ «Еко Енерджи», тож я почав працювати там. Погодився на пропозицію одразу, бо звик постійно розвиватися, весь час щось вивчати, та й сам проект мені дуже зацікавив. Звичайно, спочатку було важко, довелося вивчити багато нового обладнання, нових технологій, інновацій, але це було дуже цікаво, не залишає байдужим і сьогодні».
«Робота на птахофабриці також була для мене цікавою. Я прийшов туди працювати у 25 років, не маючи великого досвіду, тому з цікавістю займався своїми обов'язками. Тоді на фабриці встановлювали передове на той час угорське обладнання, тому мене захопила робота з ним. Коли ми стали частиною МХП, також почалась модернізація, з'явилося нове обладнання, тож я із задоволенням з ним працював».
«За час роботи на «Еко Енерджи» мені довелося багато вчитися, бо на підприємстві з'явилася одна з перших великих установок з виробництва біогазу і зеленої електроенергії в Україні. Досвіду роботи з таким устаткування майже ніхто не мав. Навіть машиністів когенераційних модулів ніде не готують, тому довелося самому все вивчати, а потім вчити персонал. Я їздив у відрядження до Німеччини на завод, де виготовляють наше обладнання, проходив там стажування, вчився. Сьогодні ми вже успішно працюємо, виготовляємо в середньому 43 млн кВт/год електроенергії».
«Робота в МХП загалом і у нашому напрямі зокрема дуже відповідальна. Працювати до нас влаштовуються дуже різні люди, але всі повинні бути ефективними і відповідальними. Я став свідком різних «кар'єр». Хтось приходив і відразу йшов: або сам не витримував ритму, або не відповідав вимогам компанії. Хтось успішно працює, розвивається і робить чимало корисних речей для компанії і для себе. Вважаю, що можливості мають ті, хто їх прагне. Звичайно, якщо ходити на роботу просто, щоб відбути день, то нічого не досягнеш, а для тих, хто мріє зробити хорошу кар'єру, МХП — це те, що треба».
«Я вже 7 років пенсіонер за віком, але продовжую працювати й навіть не планував виходити на пенсію одразу, як з'явилася така змога. Та все ж на «заслужений відпочинок» рано чи пізно доведеться піти, тому хочеться передати свій досвід. На найближчий час основне моє завдання — підготувати собі гідну заміну і тоді вже відпочивати. Як на мене, сучасна молодь у ставленні до роботи трохи відрізняється від мого покоління. У нас було інше виховання. Мені здається, що ми більше переймалися роботою: коли щось не ладилося — хвилювалися, постійно думали про це, не могли з голови викинути. Зараз же молоді люди простіше ставляться до робочих проблем і чітко розділяють свій час — про роботу думають тільки у робочий час. Мені хотілося б окрім професійних знань передати молодшому поколінню і розуміння необхідності максимально відповідально ставитися до своєї роботи».
«Важливе значення для роботи має колектив. Взаємна підтримка, допомога, командна робота додають мотивації і продуктивності. Мені подобається наш колектив, хоча з людьми і складно працювати. З механізмами простіше. Механізм ти вивчив і далі розумієш, що з ним робити, чого від нього чекати, як бути далі. Коли правильно його налагодити, то механізм працюватиме так, як повинен, а у людей свої характери, свої емоції… Усі різні».
«Я завжди був вимогливим до працівників і водночас намагався кожного вислухати, зрозуміти людину і її мотивацію. Звичайно, стабільна і гідна зарплата та взаємини в колективі важливі для всіх, але й перспективи, можливості мають значення — у кожного свої цілі, запити й потреби. Якщо у працівника та у компанії вони категорично не збігаються, то ефективної співпраці не вдасться досягти».
«Свою кар'єру я будую вже 40 років і не шкодую, що пішов саме цим шляхом. Моя родина також дотична до галузі й до МХП — донька працює логістом у сфері доставки птиці, а дружина до виходу на пенсію працювала на птахофабриці диспетчером. Я завжди любив те, що робив, і пишаюсь своїм досвідом. Роботу у сфері виробництва біогазу ми починали з нуля, обладнання було зовсім нове, ніде не застосовувалося в Україні. Нам вдалося його запустити, підтримувати в робочому стані і забезпечувати ефективне виробництво — тільки це для мене вже є великим досягненням».
«Кожна робота має свої труднощі, свої нюанси. На птахофабриці доводилось вирішувати одні проблеми, у сфері енергетики — інші. Виробництво — це практично безперервний процес, який не може чекати до закінчення вихідних чи до ранку, якщо щось трапилось. Тому інколи доводилось працювати вночі, у вихідні, у святкові дні. Робота тим і цікава, що потрібно приймати виклики й долати труднощі. Якби все вирішувалося саме собою, то ми б не мали що робити».