«Я народилася в м. Запоріжжя. Закінчила Запорізький індустріальний інститут. За фахом — інженер-еколог, хоча мріяла стати модельєром. По правді кажучи, то були лише мрії, опановувати ті напрями у мене не було наміру. Обираючи професію еколога, керувалася розумінням важливості чистоти природи та бажанням працювати в красивій лабораторії. Частково я мала рацію, але були ще стимули, пов'язані з законодавством».
«Коли я навчалася за цією спеціальністю, вона була, можна сказати, експериментальною. Саме тоді в країні ухвалили рішення, що екологи в обов'язковому порядку повинні бути, насамперед, на металургійних, а потім і на інших підприємствах. Почали набирати студентів. Коли я вступила до інституту, то це був всього лише другий набір в країні».
«Усе життя займаюсь екологічними питаннями. Починала працювати на металургійних підприємствах: алюмінієвий, сталепрокатний заводи. Працюючи на Запорізькому сталепрокатному заводі, який на той час переживав не найкращі часи, вирішила шукати іншу роботу. Відправила резюме на «Миронівську птахофабрику» і мене запросили на співбесіду».
«Пройшла стажування і з 2012 року почала працювати на посаді начальнику відділу охорони навколишнього середовища. Мені довелося змінити місце проживання, але для мене це не було складно. Та й підприємство надало мені житло, що також значно полегшило переїзд».
«Оскільки моє життя не було пов'язане з сільським господарством, то процес адаптації був доволі складним. Після великих металургійних заводів я прийшла на птахофабрику. Це було щось незвичне для мене. А найголовніше — мені треба було вивчити технологію виробництва, яка для мене хоч і була абсолютно новою, але надзвичайно цікавою».
«Зараз на підприємстві за екологічну безпеку відповідають дві людини — я та інженер з охорони навколишнього середовища. Але якщо взяти безпосередньо, відповідно до наказу, то всі керівники наших виробничих об'єктів, а також керівники середньої ланки відповідальні за природоохоронну діяльність. Усі ці підрозділи підзвітні перед відділом з охорони навколишнього середовища, а моя задача — слідкувати за дотриманням усіх необхідних екологічних норм (ліміти витрат води, відходи тощо), корегувати, а іноді й карати за їх недотримання. Хоча я завжди намагаюсь не доводити до таких ситуацій, запобігати їм».
«Найскладніше в моїй професії — стикатися з нерозумінням важливості збереження природи. У мене, так би мовити, пафосна професія. Багато хто говорить, що ми ніяк не впливаємо на навколишнє середовище, але це зовсім не так. Коли я людині пояснюю, чому так не потрібно робити, наводжу приклад, що ми ж у себе вдома пляшки на підлогу не викидаємо, то хтось розуміє, а хтось, на жаль, — ні».
«Але з часом, поступово все ж приходить усвідомлення і, так би мовити, формується екологічна культура працівників. При виникненні питань вони мені телефонують, радяться, запитують куди відсортувати ті чи інші відходи, чи передати на утилізацію, тощо».
«Також ми проводимо екологічні програми з дітьми безпосередньо у сільських школах. Співпрацюємо з Канівським природним заповідником. Організовуємо зустрічі-семінари, говоримо про необхідність збереження природи, економію води, а також організовуємо тематичні виставки дитячих поробок, конкурси, екологічні квести, флешмоби. Діти цікавляться темою турботи про довкілля, тож коли ми з ними спілкуємося, я завжди кажу: «Я хочу, щоб ви донесли цю думку додому, до своїх рідних і близьких!». З дітьми часто буває легше порозумітися. Вважаю, що подібні ініціативи повинні мати підтримку на всіх підприємствах. Це, свого роду, взаємодія й спілкування еколога з громадами, поряд з якими ми працюємо».
«Робота в МХП мене навчила правильно спілкуватися і краще розуміти людей, сприймати різні точки зору. Я розширила свої знання про сільське господарство та навіть суто професійні – про геологію, підземні води тощо. Раніше взагалі з цими темами ніколи не стикалася».
«Ми співпрацюємо з тими громадами, де знаходяться наші виробничі дільниці. А у нас вони розкидані по всьому Канівському району. Ми разом висаджуємо троянди, дерева й цілі сади, прибираємо території. Це не лише користь для громад, для довкілля, а й наше спілкування, взаємини з місцевими жителями, адже спільні справи завжди єднають. Тому в планах у нас багато екологічних ініціатив та проєктів, які ми обов'язково спільно втілюватимемо в життя».