«Моєю найбільшою мотивацією є те, що у мене вірять, мені довіряють і мене цінують»
Анна Скляр, технолог виробництва і переробки продукції тваринництва «Оріль-Лідер»
«Коли я вперше прийшла на наше підприємство на співбесіду, то навіть трохи розгубилася. Це був 2017 рік, я шукала роботу після того, як пробула в декреті з двома дітьми кілька років. В інтернеті побачила вакансію майстра, прийшла на співбесіду… І побачила масштаби… На таких великих підприємствах я раніше не працювала. Успішно пройшла співбесіду, й одразу після початку роботи прийшло друге велике здивування — виявилося, що досвіду у мене дуже мало. Я працювала до того на м'ясопереробному підприємстві (також майстром), але воно було невелике. Безпосередньо виробничі процеси знала, вміла і навчалася їх виконувати краще, але там щодня доводилось робити одне й те саме, не було розвитку. Я відчувала, що мені чогось бракує, але не розуміла, чого саме. І от коли потрапила на «Оріль-Лідер», то зрозуміла, що бракувало різноманіття — тут щодня щось нове».
«Півтора року тут я пропрацювала підмінним майстром — замінювала майстрів на усіх трьох ділянках, а потім отримала посаду технолога. Від самого початку мені дуже допомагають керівники. Перший керівник повірив у мене, дав змогу працювати, навчав, ставив завдання. Другий уже більше навчив самостійності, стимулював приймати рішення та брати відповідальність за них. Також дуже допомагає головний технолог — захоплююся цією людиною — вона багато чого мене навчила».
«Мені дуже подобається те, що кожного дня у мене є змога переймати новий досвід, вчитися, шукати вихід з нестандартних ситуацій. Велике задоволення — розуміти, що не стоїш на місці, що все навколо розвивається. За короткий час у нас відбувся суттєвий прогрес — з'явилися нові продукти, нові технології, ми маємо змогу їх відпрацьовувати і вдосконалювати».
«Цього року ми запустили нову лінію продуктів — різані охолоджені та мариновані. Це вдалося завдяки чималим зусиллям — відпрацювання рецептур, підбір маринадів. Треба було й організувати весь процес на виробництві, бо якщо ми відпрацювали тестовий зразок на 2 кілограмах, то це ще не означає, що при масштабному виробництві буде все легко і просто. Мені потрібно організувати процеси, щоб за умови використання конкретної технології усі заявки виконувались вчасно, і зрозуміти, що для цього потрібно, чи вистачає обладнання. Важливо оцінити можливості підприємства, коли асортимент збільшується, а цех — ні».
«Якщо порівнювати технологічний процес і управління людьми, то друге для мене все ж таки складніше. Зрозуміти процес можу швидко, я навіть не очікувала, що людина може сприймати стільки інформації. А от знайти підхід до кожної людини складніше. Усі різні, тому важливо вчитися розуміти людей. Особливо складно спочатку, коли погано знаєш людину, не розумієш її мотивації. Коли вже минає певний час, то починаєш розуміти, коли людину варто похвалити, коли вказати на помилку, допомогти з чимось. Тим більше, що забійний цех — найскладніший, тут робота важка, багато наших працівників старожили, які працюють на фабриці від її заснування, молодь не хоче тут працювати, адже це заважко».
«Основним рушієм розвитку на роботі є бажання розвиватися. Знаю зі свого досвіду, що можна всього навчитися, якщо цього хотіти. Мотивація працювати — це не тільки фінансова винагорода. Важливу роль відіграє й командний дух та готовність спільно вирішувати проблеми. Наприклад, у нас люди готові виконувати якусь додаткову роботу, якщо це в перспективі спростить їм чи іншим виконання основних обов'язків. Якщо потрібно налаштувати чи переналаштувати обладнання, то намагаємося відразу реагувати, щоб не запустити проблеми і полегшити людям роботу. І хто хоче вдосконалюватися, той і вчиться виходити з ситуацій поза межами своїх безпосередніх обов'язків».
«Вільний від роботи час я присвячую дітям. Хобі як такого у мене немає, тому намагаюся максимально багато вільного часу проводити з дітьми. Зараз це особливо потрібно через дистанційне навчання, більше допомагаю їм з уроками. Онлайн-навчання дітей — це найбільш відчутна зміна у моєму житті через карантин. На роботі у нас майже нічого не змінилося, все стабільно. Ми завжди ретельно слідкували за санітарією та гігієною, мили та дезінфікували руки, використовували рукавички та інший захист, що особливо важливо під час пандемії».
«Сьогодні моєю найбільшою мотивацією є те, що у мене вірять, мені довіряють і мене цінують. Коли боїшся когось підвести, то це допомагає йти вперед і брати на себе відповідальність. І не обов'язково для цього пропонувати якісь глобальні, масштабні ідеї, можна просто щодня робити маленькі покращення. Важливо, щоб робота була цікавою, щоб було бажання розвиватися, так і відбувається прогрес. Важлива ще й наполегливість, бо інколи помітно, що людина хоче розвиватися, але їй не вистачає сміливості, капітулює після першої ж помилки, боїться. Припускатися помилок неприємно, але на такому досвіді потрібно вчитися, щоб іти далі».