«Успішність роботи на 90% залежить від людей»
Віталій Стогній, провідний інженер східного відділення ТОВ «МХП-Агро-С»
«На своїй посаді на нашому підприємстві я працюю з лютого 2020 року, але в МХП — значно довше. До цього працював в ТОВ «НВФ «Урожай», також провідним інженером. Коли мені запропонували роботу тут, то, звичайно, обдумував і зважував усе, адже йшлося, зокрема, і про переїзд моєї сім'ї, але врешті-решт погодився. Тут у мене зараз вдвічі більше відділення — 13 тис. га землі проти 6 тис. га на попередньому підприємстві. Відповідно, і персоналу більше, і обсяг робіт вдвічі більший. З одного боку — це складніше, до того ж переїзд, усе нове. Але з іншого — це можливість розвиватися. На рідній Черкащині мені ставало нудно: процес вже налаштований, усе працює, крутиться… Мені інколи здавалося, що скоро взагалі буду не потрібен. Тут же у мене є змога застосовувати свої знання, свій досвід. Наприклад, тут багато проблемних питань, які мені вже доводилось вирішувати, тому знаю, з якого боку підступитися».
«Важкувато мені було працювати цей рік, адже навантаження збільшилося, потрібно було адаптуватися до нових умов, зрозуміти, як правильно поводитися в певних ситуаціях, як ставитися до різних обставин. І найголовніше — вирішити кадрову проблему. Я вважаю, що успішність роботи на 90% залежить від кадрів. Відповідальність працівників і їхнє знання техніки — це вагомий внесок у виробничий процес. Коли я прийшов сюди працювати, то колектив був дуже великий, для ефективнішої роботи потрібно було його оптимізувати. Ми поставили собі за мету, щоб трактористи, які добре працюють, добре заробляли, щоб професійні кадри йшли до нас працювати, а не їхали на заробітки. Процес оптимізації через скорочення був необхідним. Взагалі, як на мене, робота з людьми — це найважче. Техніка — це залізо, яке сьогодні зламалося, а завтра його відремонтували. З людьми не так просто. Зараз вже я адаптувався до колективу, а колектив до мене. Думаю, все буде добре».
«Найважчий час у роботі інженера — це, мабуть, лютий-березень. Тоді відбувається підготовка техніки, планування ремонтних робіт. Потрібно все відремонтувати й налагодити, бо наслідком простою техніки у полі, особливо у весняний період, можуть бути великі втрати, це великий ризик. Це відповідальний і нелегкий період. Я почав працювати саме в цей час, не знаючи ані техніки, ані людей... Якби не команда, то було б у рази складніше. Завдяки кваліфікованим інженерам ми впоралися, тому впродовж сезону не виникало масштабних проблемних питань. Зокрема, довелось провести оптимізацію техніки. Наприклад, там, де раніше використовувалися малі малопродуктивні трактори, зараз намагаємося застосовувати вже високопродуктивні. Також я вперше почав працювати з комбайнами, бо раніше у відділенні їх не було. Довелось багато вчитися. Також були й помилки, над якими треба буде працювати надалі».
«Майже на всій техніці у нас стоять автопілоти, усі трактористи вміють ними користуватися. Вчаться вже у процесі, на практиці, однак трапляються різні випадки. Бувало, що людина вже наче все вивчила, все розуміє, а вночі щось не те клацне, не туди пальцем натисне, відімкне якийсь датчик — і все не працює. У нас є інженер з ІТ-технологій, відповідальний за виправлення таких ситуацій. Ми з ним співпрацюємо впродовж всієї посівної, але сам він фізично не може встигнути все виправити, тому займаємося усі. У нас дуже великі обсяги, раніше у мене до найвіддаленішого поля було 16 км, тепер — 70 км. Поїздка від одного трактора до другого, а потім до третього, щоб виправити якусь помилку, при таких відстанях займає практично весь день. Тому часто доводиться телефоном розповідати й консультувати. Такі практичні випадки значно ефективніші для тракториста, аніж теоретичне навчання».
«Я колись теж працював трактористом. Потім тривалий період працював обліковцем, нараховував заробітну плату трактористам, списував пальне. А перед тим, як почати інженерну кар'єру, півроку був бригадиром тракторної бригади. Інженером уже працюю 8 років, хоча не можу сказати, що мріяв про таку роботу з дитинства чи з юного віку. Просто так склалися обставини, що вивчився на інженера-технолога машинобудівної промисловості у Черкаському державному технологічному університеті й почав свій професійний шлях у цій сфері. Зараз я задоволений своєю роботою й усім, що на сьогодні маю: це і поступове кар'єрне зростання, і гідна зарплата, і поважне ставлення».
«Якщо порівнювати роботу інженера і тракториста, то інженером бути все ж таки складніше. У тракториста менше відповідальності — відпрацював робочий день і спокійно пішов додому. Є чимало й таких трактористів, які зовсім нічим не переймаються, з найменшими проблемами телефонують інженерам, самі не хочуть думати. З такими ми намагаємося вчасно припиняти співпрацю, бо це неправильно, з такими зарплатами й умовами, як у нас, повинно бути по-іншому, має бути відповідальність за свою роботу».
«Зараз технології й усі виробничі процеси стрімко розвиваються, тому потрібно постійно вчитися і вдосконалюватися. Усе стрімко йде вперед, кожного року з'являється щось нове, нові технології, нововведення, до яких потрібно пристосовуватися самому і навчати підлеглих. Наприклад, у точному землеробстві ще кілька років тому основним було точне внесення посівних одиниць, а сьогодні вже йдеться і про точне внесення рідких і сухих добрив. Для інженерів це означає вивчення дедалі більшої кількості нового обладнання, щоб була змога правильно коригувати й координувати його роботу».
«Ми тісно співпрацюємо з відділом точного землеробства й агрономічною службою, адже наші основні обов'язки — це обслуговування і ремонт техніки, яка необхідна для ефективного посіву, обробки і збору врожаю. Намагаємося також передбачувати певні несправності, щоб заздалегідь запланувати їхнє вирішення. Звичайно, усі 100% неможливо спрогнозувати, але приблизно половину можна — це зменшує витрати на ремонт і скорочує час на його проведення».
«У позаробочий час я дуже люблю подорожувати. Щороку з родиною намагаємося їздити Україною. Особливо нам подобаються гори. Говерлу ми вже підкорили, тепер хочемо на гору Піп Іван вибратися. Цьогоріч, на жаль, не вдалося через карантин. Гори — це наша сімейна стихія. Часто подорожуємо Заходом України, дуже любимо Мукачево. Уже 5 років туди їздимо на відпочинок, а звідти подорожуємо Закарпаттям. Інколи заохочуємо друзів до наших мандрівок і їдемо великою компанією, кількома автівками. Дуже там подобається, це європейська частина України, там дуже гарно».