«Ми заробляємо так, як ми працюємо»

Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»

Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«У 2014 році мені порадили прийти на «Миронівський ЗВКК» й заповнити анкету працівника, щоб у подальшому, якщо будуть вакансії, мені могли запропонувати роботу. Я прийшов якраз тоді, коли вже практично запускали в експлуатацію третю лінію, потрібні були навантажувачі, тому мене і ще одну людину взяли одразу. Відтоді я і працюю в МХП, але з перервою: через рік роботи тут я звільнився, бо отримав змогу поїхати до Польщі на заробітки. Мене не було пів року, а коли повернувся в Україну, то керівник запропонував повернутися сюди на роботу. Спочатку був завантажувачем — засипав хімію, яка йде на рецепти для виробництва комбікормів. Потім мені запропонували бути оператором першої лінії грануляції, там пропрацював понад рік. Потім працював на дозуванні на лінії №1, а згодом мене перевели на лінію №3, де є і грануляція, і дозування».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Поїздка до Польщі навчила мене оцінювати працю. Після неї я зрозумів, що тут, на нашому підприємстві, працю оцінюють гідно. Тепер, коли чую, що оплата праці у нас занадто мала, то наводжу приклад зі свого життя і запевняю людей, що оцінюють нашу роботу відповідно. Ми заробляємо так, як ми працюємо. У Польщі я працював на полі: збирав молоду цибулю й селеру. У неділю, якщо було бажання, ми могли підпрацьовувати на підприємствах — збирати замовлення від магазинів. Практично весь час — робота. Тоді я вже був одружений, сьогодні у нас є маленька донька, тому їхати кудись від сім'ї не готовий. Якби й поїхав, то тільки з ними вже на постійно, щоб там залишиться. Але наразі дружина не хоче нікуди переїжджати».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Я навчався у Білоцерківському аграрному університеті за спеціальністю фінанси і кредит, також закінчив Маслівський аграрний технікум, де вивчав ведення сільського господарства, фермерство. Бути фермером я не готовий, для цього потрібні великі фінансові вкладення, яких у мене на сьогодні немає, а фінансова освіта стає в пригоді в теперішній моїй роботі. Зокрема, мені доводиться багато рахувати, наприклад, інколи трапляються збої в системі чи перепади напруги, тому програма дозування на якомусь етапі працює некоректно, тоді доводиться вручну вираховувати дозування».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Рішення освоїти спеціальність фінанси і кредит у мене з'явилося через те, що мій дядько працював у банку. Коли я у нього бував, така робота мені подобалася. Але на практиці було важко знайти роботу за цією спеціальністю, тому пішов дещо іншою дорогою. Зараз вже я розумію, що працювати в офісі — це не для мене. Мені більше подобається робота на підприємстві, де багато процесів, де можна спостерігати за технікою, вчитися на прикладі інших, щоб потім самому вміти вирішувати різні проблеми. Хочеться, щоб був рух, постійно на одному місці важко й нудно. До того ж у мене зараз є можливість розвиватися, змога кар'єрно рости».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Багато неполадок чи інших виробничих проблем я вже можу вирішувати сам. У складних випадках викликаємо спеціальні служби — коли ламається щось масштабне чи спеціалізоване. Здебільшого неполадки, які ми не можемо виправити одразу, — це робота електриків, ми у вирішенні таких масштабних проблем участі майже не беремо».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Мій робочий день починається о 7:30. Я переодягаюся і приймаю зміну: мені передають інформацію про несправності за попередню зміну, про те, що нового, може, сталося, розповідають про своє виробництво, скільки зробили, скільки потрібно зробити нам. Потім у нас є завдання, за яким складаємо рецепт і запускаємо його в роботу. Взагалі, якщо немає збоїв у системі, то наш день проходить дуже спокійно, переважно сидячи. Ми тільки налаштовуємо і контролюємо лінію».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«Мені дуже подобаються і робота, і колектив. Від самого початку я відчув дуже гарне ставлення і дружню атмосферу. На попередній роботі у нас колектив був не дуже згуртований, а тут з перших днів стосунки дуже добре склалися. На етапі стажування у мене був хороший вчитель, який намагався всю інформацію донести просто й доступно, показав весь процес. Навіть тоді, коли я почав сам працювати і потрібна була допомога, то звертався до нього. І він приходив, допомагав, показував».
Олег Панченко, оператор виробничої дільниці у комбікормовому цеху «Миронівського заводу з виробництва круп і комбікормів»
«З деякими співробітниками маємо спільні позаробочі зацікавленості — футбол. У суботу я можу собі дозволити дві-три години пограти. З підприємства багато хлопців також грають у футбол. Зараз через карантин трохи все змінилося, раніше було більше змоги грати, але загалом футбол — це мій основний відпочинок. Більше відпочивати немає коли. Дуже багато часу поза роботою проводжу з донькою. Дружина в декреті, але віддалено працює з дому, може це робити тільки, коли я вдома. Тому у нас так: коли я на роботі — вона з дитиною, коли я вдома — вона працює. Нещодавно здійснилася наша мрія про власне житло. Загалом можу сказати, що всі мрії в сімейному житті у нас реалізовані, й у роботі на цьому етапі мене все влаштовує».