«Найважче у моїй праці — це правильна
організація роботи»
Дмитро Пушкар, провідний агроном ВП Ліпляве НВФ «Урожай»
«В агрономію я потрапив через батька — саме він наполіг, щоб я вчився на агронома. У нього та ж сама професія. Я взагалі довго не знав, чим хочу займатися. Після школи спочатку вступив у Політехнічний університет, але зрозумів, що це не моє, і забрав документи. Спробував вступати на еколога — також зрозумів, що не моє. Тоді вирішив послухатися батька, пішов у Сумський національний аграрний університет. Вступив досить легко, склав потрібні іспити, пройшов на бюджетну форму навчання. Я родом із села, тому до сільського господарства звиклий, можливо, тому й відчув, що аграрна галузь — це саме те «моє», чого довго не міг знайти».
«З моїх однокурсників мало хто зараз працює в агрономії. Дехто фермерує, чимало дівчат-однокурсниць займаються продажем квітів, а всі інші — подалися хто куди. Я ж під час навчання вже познайомився з МХП. Двічі проходив тут практику — один раз у Гайсинській філії, другий — в Криму, а потім мене скерували сюди за програмою «Молодий спеціаліст». У 2011 році пройшов співбесіду і почав працювати у Дніпровській філії, тепер — це ВП Ліпляве. Дотепер тут і працюю».
«Спочатку працювати було важко — теорія, яку ми вивчали, у дуже багатьох моментах виявилася зовсім не практичною. У книжках читав одне, а тут зіткнувся із зовсім іншим. Інші підходи, інші поняття, інші технології. Перший сезон-два приглядався, вчився, а далі — пішов кар'єрний ріст. Мене призначили агрономом на маленький відділок у 5 тис. га, тепер уже в мене 10,7 тис. га. Оцих 5 тис. га — це був ВП «Дніпровський» по один бік Дніпра, а тепер додався відділок по інший бік, через дамбу, тому доводиться ретельно планувати роботу, щоб встигати на обидва відділки».
«У колективі разом зі мною 6 агрономів, чекаємо ще стажиста. До нас щороку приходять стажуватися молоді фахівці, але не всі затримуються працювати. Різні приходять — хтось хоче вчитися і розвиватися, а комусь — аби диплом отримати. Окрім агрономів, у нас є трактористи. Також поступово омолоджуємо колектив трактористів, підшукуємо заміну тим, хто вже готується до виходу на пенсію. Придивляємося до молодих, які приходять стажуватися. Серед трактористів, як і серед агрономів, є різні люди. Чимало хто приходить і думає, що вся робота зводиться до водіння і спостереження за даними на комп'ютері. Насправді, не все так просто, потрібно відчувати габарити техніки, розуміти всі процеси, знати, як поводитися у різних ситуаціях, щоб, скажімо, не виїхати на середину поля і там залишити трактор (і таке було). Оновлюємо потроху штат, відбираємо кращих і рухаємося далі».
«Ми вирощуємо сою, соняшник, кукурудзу та пшеницю. Головна «родзинка» нашої філії — це ділянки гібридизації кукурудзи, які знаходяться на зрошенні. На це відведені 150 га. Для роботи на полі залучаємо місцеве населення, по суті, допомагаємо людям з роботою. Орієнтовно потрібна одна людина на гектар. Звичайно ж, є агроном на ділянках гібридизації, у сезон потрібно два агрономи. Уже 4 роки працюємо у цьому напрямку, трохи адаптувалися до людей, які зголошуються працювати, декого відсіяли, бо різні моменти траплялися. У цьому році записалося вже 90 людей, тому охочі є».
«У моїй роботі мені найбільше подобається «спілкування» з природою. Я щодня в полі. У сезон для агронома вихідні — це взагалі розкіш. Взимку легше, але робота все одно є — оглядаємо озимі посіви, проводимо аналізи, виконуємо більше комп'ютерну роботу, звітність. Зима у нас для того, щоб трішки і фізично, і морально відпочивати. Хоча, насправді, зими не так багато як здається, ми до пізньої осені ще в полі і знову виходимо, тільки-но зійде сніг».
«Зараз агрономія вже діджиталізована. Усю роботу ведемо з планшета. Я в режимі онлайн бачу, що відбувається в полі, навіть швидкість техніки можу проконтролювати. І так, потихеньку, перетворююсь з польового агронома на офісного. Але мені б не хотілося проводити більшість часу в офісі, бо люблю на полі працювати — побачити вживу рослини. Та робота в програмі справді дуже полегшує життя. Вже немає такого «передай, перекажи, перевези», все сам глянув — і розумієш ситуацію. Значно легше проводити розрахунки, контролювати процес. Ми зараз користуємось «автоматичним робочим місцем агронома» — програма дещо сирувата, але загалом хороша і зручна, її постійно доповнюють, оновлюють».
«Найважче у моїй роботі — це правильна організація. З людьми важкувато, адже у всіх різні принципи, різні характери, різні поняття. Треба адаптовуватися до кожного окремо, щоб організувати все так, аби людина була зацікавлена і задоволена своєю роботою. І при цьому щоб компанія отримала результат. Я можу мотивувати людей хіба що словом, зарплату вони і так знають, за що отримують. А от підтримати іноді буває дуже необхідно. Просто приїхати на поле, поговорити з трактористом, допомогти в якихось дрібничках, випити разом кави — часом це дає неабиякі результати».
«У мене є сім'я — дружина і двоє дітей. Син цього року вже піде до школи, донька — в садочок. Дружина зараз у декретній відпустці, але вже хоче виходити на роботу, каже, що вдома їй нудно. Я, чесно кажучи, не хочу, щоб вона на роботу йшла, мені зручніше, коли вона домашнім господарством займається, але вона хоче… Сперечаємося, адже це серйозне питання, тому будемо ще обговорювати й вирішувати. У вільний час я їжджу з сином на Дніпро відпочивати. Для мене найкращий відпочинок — це подалі від метушні, з вимкненим телефоном, ближче до природи. Також, як тільки випадає нагода, їду до бабусі на вихідні. Я вважаю себе реалізованим у житті, у мене є все, чого я хотів: гарна робота, автомобіль, добудовую будинок, діти — все добре! І нехай так буде й надалі».