«У нас не пробують працювати —
до нас приходять і працюють»
Людмила Черешньова, фахівець з документообігу Немирівського виробничого підрозділу «Зернопродукт МХП»
«В МХП я прийшла працювати в березні 2006 року. Тоді у мене була ще зовсім маленька донечка, а зараз вона вже студентка. Навчається на педагога, буде вчителькою молодших класів. Я колись дуже хотіла вчителювати, а сьогодні дуже вболіваю, щоб доньці вдалося працювати у цій професії. У мене свого часу не склалося з педагогічною освітою — загинули батьки і мене особливо ніхто не питав, де би я хотіла навчатися. Отримала економічну освіту у Брацлавському сільськогосподарському технікумі, потім вступила до Одеської сільськогосподарської академії. Там вивчилась на бухгалтера і ще до закінчення навчання народила доньку. Паралельно з навчанням працювала на горілчаному заводі, пішла звідти у декрет. Вже після декрету прийшла працювати у МХП».
«Тут на той час було дуже багато тут вакансій. І я вирішила спробувати. Прийшла на посаду інспектора відділу кадрів і касира. Можна сказати, що на ній і працюю впродовж усіх 15 років. Змінилась назва моєї посади, дещо змінився функціонал, наприклад, кас у нас вже нема, то касиром я не працюю. Натомість додались деякі земельні питання. Змінився і спосіб виконання роботи, особливо останнім часом, коли відбувається автоматизація. Ми зараз відходимо від паперових документів на користь електронного документообігу. Однак основне залишилось — прийом людей на роботу, їхні звільнення і переведення, оформлення відпусток та інша робота з кадрами».
«Недавно у нас відбулися зміни і дещо змінилася структура роботи. Ми тепер більше вирішуємо формальні завдання, так би мовити, паперові, а основний кадровий центр в Черкасах. Однак все одно я дуже люблю свою роботу і щаслива, що можу робити те, що мені подобається. Я наче проживаю життя разом зі співробітниками. Спочатку знайомлюся ще коли, навіть, вони не є нашими працівниками, допомагаю їм влаштуватись на роботу, вирішити якісь негаразди у процесі роботи… Особливе задоволення, коли допомагаєш людині від початку і до кінця пройти робочий шлях. Думаю, робота тут трохи компенсувала мою нереалізовану мрію бути вчителькою, адже тут завжди треба комусь щось підказувати, допомагати, підтримувати».
«Найбільшим стресом на роботі для мене є звільнення. Практично кожне звільнення я важко переживаю. Коли ти береш людину на роботу, ведеш її особову справу, то практично все про неї знаєш — про її сім'ю, проблеми, про життя. І коли потрібно звільнити її, то для мене це складно. Колектив — це як друга сім'я для мене».
«Більшість людей працюють тут вже давно. У нас немає особливої плинності кадрів. Я завжди цим пишалася — прийшла до нас людина і залишилася працювати надовго. Бувають, звичайно звільнення, але загалом, то у нас не пробують працювати — до нас приходять і працюють. Тому більшість працівників можна назвати старожилами, вони надійні і постійні. Для мене це суттєва перевага, коли люди давно разом працюють, вже сформована якась колективна відповідальність. Ось наприклад, відколи почався карантин у нас не було жодних проблем з масками, з дезінфекцією, з дотриманням інших заходів. Всі дуже відповідально до цього поставились. І ця відповідальність є завжди в усьому».
«Підприємство відповідає взаємністю. У нас працівники мають хороші зарплати, соціальні гарантії, оплачувані відпустки, різні додаткові мотивації. До прикладу, я їздила кататися на лижах за рахунок компанії, інші працівники відпочивали на морі. Компанія мотивує нас для кращої праці. Отримуємо премії з нагоди різних подій — одруження, народження дитини. Якщо, не дай Боже, в когось трапляється якесь горе, підприємство теж допомагає. Ніхто ніколи не стоїть осторонь. Я особисто в цьому переконалася, коли хворіла і мала складну операцію. Різні корпоративні події у нас відбуваються — «Трактор Фест», наприклад. Там відбуваються різні забави, конкурси».
«Поза роботою я люблю вишивати. Коли донечка підросла, то вечорами з'явилося більше часу на це. Разом з нею вишиваємо бісером різні картини, ікони, серветки, рушники. Цього року я спробувала і мені сподобалось малювання за номерами, дуже захоплює. Люблю також готувати різні смаколики — тістечка, торти, солоденьке різне. Часто запрошую в гості друзів, з якими дружу вже по 20-25 років. Дуже ціную те, що сьогодні можу зібратися з друзями, стосунки з якими починалися тоді, коли ми були такого віку як наші діти зараз».
«Стабільність і постійність для мене дуже важливі. І у роботі, і загалом у житті. Я вже багато пережила і хотілося б сказати, що нічого не боюся, але сьогодні чимало страхів — захворіти, залишитись без роботи, щось у рідних може трапитись… Різні зміни мене лякають, в тому числі оптимізація і реорганізація. Попри це, я намагаюся жити з оптимізмом і впевненістю, шукаю позитив у всьому і пристосовуюсь. Мрію, щоб я і мої рідні були здоровими, щоб у роботі все складалося і щоб «Зернопродукт МХП» впродовж мого життя завжди залишався другою сім'єю.