«Якщо хочеш розвиватися, то завжди є що робити»
Олег Козак, інженер-програміст «Вінницької птахофабрики»
«Коли я тільки прийшов в МХП, це було у 2016 році, то працював спочатку інженером з налаштування. Попередня моя робота була у Херсоні, також в інженерії, займався налаштуванням обладнання, ремонтом і обслуговуванням. Потім мене і ще двох колег запросили на співбесіду на вакансію інженера з налаштування і ми сюди переїхали. Впроваджували систему керування обладнанням разом з операторами: навчали, наставляли, з ними працювали. Згодом мій керівник допоміг мені краще опанувати програмування і я почав працювати програмістом».
«В МХП нас дуже приємно прийняли і зовсім ніякого дискомфорту не було. Прислухалися до усіх наших порад. Те, що ми робили тоді для підприємства було новим, операторів тут раніше не було, тому усім було цікаво. Спершу, на посаду операторів, ми брали працівників з різних відділів, зокрема, бригадирів. Агітували їх, розповідали про переваги. Потім уже почали набирати нових людей та навчати їх. У кожному цеху у нас є різне і специфічне обладнання і для нього потрібен оператор. Відповідно, кожного оператора потрібно було навчити особливостям роботи з конкретним обладнанням. Цим я і займався, коли працював інженером з налаштування».
«Зараз я розробляю, підтримую систему керування та обслуговування обладнання. Я сам розробив і впровадив цю систему, а зараз активно її модернізую і додаю різні модулі. Це єдина система для роботи з обладнанням, яка дає змогу робити повний аналіз обладнання. Це сайт, на якому людина створює задачі, планує їх, робить закупи, списання тощо. До нього мають доступ тільки наші працівники і люди активно ним користуються».
«Також я створив телеграм-бота для заявок від виробництва, який інтегрований в цю систему. З його допомогою люди самостійно створюють заявки. Раніше у нас були диспетчери, до яких потрібно було телефонувати щодо різних проблем і потреб. Тепер через бота працівники відправляють свої заявки, можуть додати фото і відео, якщо, скажімо, йдеться про якусь неполадку, і повідомлення автоматично відправляються до відповідної служби. Все швидко і наочно, не потрібно на словах пояснювати. Та й самі ремонти відбуваються оперативніше».
«Розробка всієї системи зайняла у мене приблизно півтора року. Це з урахуванням ще іншої паралельної роботи. Зараз я її розширюю і вдосконалюю, бо все розвивається, з'являються нові потреби, нові запити. Створити щось такого типу я хотів давно. Ще на попередній роботі мав думки щодо вдосконалення застарілих систем і механізмів роботи. Тоді у мене було загальне бачення, але не було досвіду і розуміння як це реалізувати на практиці. У мене технічна освіта, закінчив Херсонський національний технічний університет за спеціальністю автоматизоване керування технологічним процесом на виробництві. Програмування вже почав самотужки вивчати в МХП і зміг реалізувати свої плани».
«У плані кар'єрного росту МХП дає великі можливості. Я, дивлячись на своїх колег — колишніх майстрів, бригадирів, а зараз уже начальників зміни або начальників служби, розумію, що є перспектива для розвитку. Потрібні бажання, активність і вміння себе зарекомендувати. Наприклад, мою ідею погодили дуже швидко. Керівництво було зацікавлене у такій системі, тому на перших етапах брало активну участь. Якщо хочеш розвиватися, то завжди є що робити. Книги, статті, відеоуроки та інші способи самоосвіти допомагають мені рости і вдосконалюватися у роботі».
«Певна схильність до точних наук у мене була завжди. Дуже чітко пам'ятаю той момент, в який зрозумів, що хочу працювати в автоматизації. Коли обирав факультет, то розглядав варіант вивчати програмування, але вирішив, що люди завжди потрібні виробництву. На той час програмування не було так розвинуте, як сьогодні і у свої 17 років я думав, що без нього можна якось обійтися. Вирішив, що піду на виробництво. Сьогодні зовсім не шкодую про це рішення, адже маю змогу і займатися автоматизацією, і програмувати. Так би мовити, відволікатися від програмування автоматизацією і навпаки».
«Мій домашній улюбленець — павук. Хочу їх розводити, будую тераріум, але поки маю тільки одного. Дружина подарувала — це було дуже неочікувано. Я довго її вмовляв завести такого улюбленця, а два роки тому дружина сказала забрати посилку з пошти, але не трясти, поки нестиму дому. То був для мене великий сюрприз. Зараз, коли донька в школі розповідає, що у нас є така домашня тваринка, то їй ніхто не вірить, у інших хом'яки, папуги, котики, а у нас — павук на всю долоню. Але я люблю павуків, думаю, згодом у нас їх буде більше».
«Мій домашній улюбленець — павук. Хочу їх розводити, будую тераріум, але поки маю тільки одного. Дружина подарувала — це було дуже неочікувано. Я довго її вмовляв завести такого улюбленця, а два роки тому дружина сказала забрати посилку з пошти, але не трясти, поки нестиму дому. То був для мене великий сюрприз. Зараз, коли донька в школі розповідає, що у нас є така домашня тваринка, то їй ніхто не вірить, у інших хом'яки, папуги, котики, а у нас — павук на всю долоню. Але я люблю павуків, думаю, згодом у нас їх буде більше».
«Коли я вирішив переїжджати на Вінниччину, то сім'я відразу переїхала зі мною. Дружина за освітою вихователь, працювала за фахом в Херсоні. Потреба залишити попередню роботу її засмучувала, але вона мене підтримала. Ми познайомилися ще в школі, вже багато років разом живемо. Доньці зараз 9 років, любить займатися гімнастикою. Любимо сімейний відпочинок. Коли тепло, ходимо разом на пікніки. У нас неподалік є невеликий лісочок, знайшли там дуже гарне місце. У найближчій перспективі мрію про відпочинок за кордоном. Хочеться з сім'єю відпочити десь за межами України».