Росток-Агро: про аграрні династії, любов до землі, техніку та прибуткове тваринництво

Владимир Корпан, директор «Росток-Агро» (слева) и Сергей Корпан, заместитель директора по хозяйственной части (справа)
Джерело фото: Latifundist.com

В Україні не так багато агропідприємств, створених в свій час на базі колгоспів, які не тільки змогли зберегти господарство і земельний банк, але й вийшли на новий рівень розвитку. ПСП «Росток-Агро» — саме з таких. Це середнє підприємство із земельним банком 5,3 тис. га. Але, наприклад, потужний трактор Fendt 1000 воно придбало першим в Запорізькій області, єдине в районі тримає велике стадо ВРХ, відбудувало сучасну ферму і млин і навіть має свою торгову марку — на майбутнє.

Тому не дивно, що нас зацікавило це підприємство. А знайомитися з агрогосподарствами, як відомо, краще на фоні полів і тракторів. Що ми і зробили. Команда Latifundist.com вирушила в подорож по Україні в рамках проєкту «Агрошлях».

Як виникають династії?

І ось перед нами Верхній Токмак — село Чернігівського району Запорізької області. Саме тут почалася історія «Росток-Агро». В найкращі часи в Верхньому Токмаку нараховувалося більше 1 тис. жителів, більшість з яких працювала в колгоспі «Росія» — потужному господарстві, яке спеціалізувалося на рослинництві і тваринництві, а своє село розбудовувало з міським розмахом. Наприклад, перший будинок культури в районі був відкритий саме у Верхньому Токмаку. В селі був навіть готель.

Зараз готель вже, звісно, не працює. А з колишньої тисячі залишилося менше 500 токмаківців. Але врешті — все, як раніше. Майже кожен четвертий селянин працює або працював в агрогосподарстві. Тільки тепер це — «Росток-Агро».

Нас зустрічає власник і керівник підприємства Володимир Корпан. Сам він відносить себе до «могікан» українського агробізнесу, бо свій шлях в сільському господарстві почав фактично з посади голови колгоспу.

«Головою господарства я став ще в 1997 році. На той час колгоспи вже відійшли в історію, перетворилися в КСП. А на селі почалася революція: розпайовка землі і майна, люди взагалі не розуміли, що і як далі буде. Більшість сивочолих голів колгоспів у фетрових капелюхах тоді не змогли перестроїтися і пішли, а ми ті важкі часи пережили. Мабуть тому, що я був молодий та енергійний», — пригадує Володимир Корпан.

Хоча насправді Володимир — агрокерівник вже у другому поколінні. Його батько теж працював головою колгоспу. А зараз поряд з Володимиром в «Росток-Агро» працює його син Сергій на посаді заступника директора з господарської частини.

Взагалі, «Росток-Агро» — типове сімейне господарство. Наразі в ньому працює вся сім’я. Сергій приєднався до батька в 2010 році після закінчення Київського національного економічного університету. А згодом прийшли на підприємство і жінка Володимира, і донька.

«Велика трійка» — пшениця, ячмінь, соняшник.

Головний вид діяльності «Росток-Агро», традиційний для невеликих і середніх агропідприємств, — рослинництво. Сівозміна теж традиційна для українського степу — пшениця, озимий ячмінь, соняшник. Крім того, господарство вирощує кукурудзу на силос і трави: люцерну, еспарцет і суданку — для тваринництва. Кукурудзу на зерно підприємство також вирощує, але в невеликих об’ємах, оскільки для цього на півдні Запорізької області не дуже сприятливі умови: недостатньо вологи. До того ж в місцевості, де розташоване господарство, проходить Донецький кряж, що не додає вологи в грунт. А якщо ще взяти до уваги кліматичні аномалії останніх років,то  зрозуміло, що для отримання високих врожаїв «Росток-Агро» доводиться докладати серйозних зусиль.

А втім, навіть в 2020 році з його аномальною спекою підприємство закінчило агросезон з достойними показниками врожайності.

«В 2020 році пшениці та ячменю ми зібрали в середньому 4,5 т/га. На деяких полях більше. Соняшника — в межах 22 ц, а кукурудзи — 4,5 т, що для нашої кліматичної зони можна назвати добрим результатом», — констатує Сергій Корпан.

Водночас «Росток-Агро» має свої складські потужності для зберігання врожаю на 12 тис. т. За словами Сергія Корпана, підприємство в першу чергу продає зернові, щоб вивільнити склади під соняшник і кукурудзу. У такому режимі зберігання складських потужностей господарству вистачає. Зараз «Росток-Агро» будує ще одне складське приміщення — «на виріст».

А от з форвардами підприємство не працює взагалі і принципово. Як каже власник, хочуть залишитись вільними людьми.

Втім із сівозміною в господарстві періодично експериментують. Наприклад, в минулому році вперше посіяли рапс, хоча, загалом, вважають, що дві технічні культури в сівозміні — це вже занадто.

Читати по темі: Форвардные контракты 2021. Уроки или те же грабли?

Хто сказав, що тваринництво не прибуткове?

Більше 10 років тому «Росток-Агро» побудувало на своїй фермі сучасний доїльний зал — один з перших в регіоні, оснащений обладнанням німецької фірми Westfalia. Взагалі, господарство поступово розвиває тваринництво, інвестує в нього гроші. Наприклад, раніше стадо ВРХ в господарстві складалося з корів червоної степової породи. А зараз в стаді — суцільні голштини.

Хоча тваринництво в «Росток-Агро» — не соціальний «додаток», а бізнес, який приносить невеликий, але прибуток. Всього на фермі близько 800 голів ВРХ, 300 голів з них — дійного стада.

«Я не соромлюся показувати своє господарство людям. Воно не показове, звичайне робоче господарство. Хоча перший час, коли його тільки збудували і все було новеньке, воно, дійсно, було показовим: сучасний доїльний зал, для корів грає музика, приїздили губернатори, проводили наради, конференції. Отак, як ми зробили в тваринництві, — воно і повинно бути.

Я бував на фермах в багатьох європейських країнах: в Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Венгрії, Чехії. Там дуже красиві ферми. Ми побачили, як будують в Європі, побудували собі. І я вважаю, що наша ферма принципово не відрізняється від європейської», — зауважив Володимир Корпан, власник і директор ПСП «Росток-Агро».

Згоден з батьком і Сергій.

«З кожним роком щось добудовуємо, модернізуємо, щоб і людям була робота. Тваринництво у нас працює в симбіозі з рослинництвом. І для сівозміни органічні добрива краще», — уточнює заступник директора агропідприємства.

При цьому, на думку Володимира Корпана, в кожному сільському господарстві, яке обробляє 1 тис. га  або більше, має бути хоча б 100 голів корів. 

«Щоб ми мали можливість пити не порошкове, а натуральне молоко. Адже в кожному селі є і сіножаття, і пасовиська. Просто їх треба в першу чергу надавати господарствам, які тримають ВРХ. Оце і буде дієва держпідтримка», — підкреслює власник.

Сьогодні середня продуктивність корів в «Росток-Агро» — 8,5 т. Молоко господарство збуває в Миколаївську область «Баштанському сирзаводу», який входить в групу компаній «Молочний альянс».

Читати по темі: 12 мифов о животноводстве, или Как уберечься от молочных стереотипов

Сільгосптехніка: найм — не наш варіант

Є своя особливість і у підході керівників «Росток-Агро» до забезпечення підприємства сільськогосподарською технікою. Точніше, особливостей дві. По-перше, підприємство принципово не наймає техніки. За словами Сергія Корпана, 90-95% техніки, яку використовує «Росток-Агро», — власна техніка господарства. Наприклад, в цьому році підприємство інвестувало близько 20 млн грн в придбання нового комбайну Lexion 700 серії. В 2020 році, як ми вже згадали, було куплено 500-сильний Fendt 1000.

А по-друге, «Росток-Агро» надає перевагу німецькій техніці. Перший іноземний трактор підприємство придбало 15 років тому. Це був «американець» Case IH. Але останні років 10 в господарстві поповнюють свій технопарк переважно технікою, виробленою в Німеччині.

І це теж не випадково. Свого часу будувати доїльний цех «Росток-Агро» допомагала саме німецька компанія. І на запитання до партнера, якій техніці надають перевагу німецьки фермери, Володимир Корпан отримав відповідь: трактори — Fendt, комбайни — CLAAS. Згодом керівник «Росток-Агро», поїздивши країнами Європи, дійшов до того ж висновку.

Зараз потужні трактори в господарстві — саме Fendt. Комбайни — CLAAS, сівалки — Horsch. Хоча, взагалі, техніка в парку «Росток-Агро» різноманітна: як вітчизняна, так і іноземна. Наприклад, серед тракторів є навіть ветеран Т130 — гусеничний бульдозер, вироблений на початку 90-х або ще раніше.

Два трактора Fendt — добре, а три — краще

Що  стосується Fendt, то вони в господарстві «оселилися» з 2011 року, коли «Росток-Агро» придбав перший трактор 936 серії потужністю в 360 к. с. З тих пір на підприємстві з’явилося нове правило: раз в 4-5 років купувати новенький Fendt. Таким чином в 2016 році у техпарк прибув ще один Fendt 936, а в 2020 році — перший в регіоні Fendt 1000.

«Перший Fendt ми придбали на виставці в Києві. Перед тим купили великий культиватор. Нам на весну тоді потрібен був потужний трактор, тому, побачивши на виставці Fendt, вирішили спробувати німецьку якість. Він був трохи дорожчий за конкурентів, але це нас не зупинило — батько наполіг», — згадує Сергій Корпан.

 Одна з причин, чому з тих пір підприємство віддає перевагу серед важкої техніки Fendt — сервісне обслуговування. Господарство співпрацює з компанією «Агроспейс», в якої є сервісники по німецьких тракторах.

«Ми готуємося до сервісного обслуговування з зими. Проходять осінні роботи, ми робимо дефектовку і, якщо потрібно, викликаємо сервісників. Вони приїжджають, коли трактори вже стоять. А такі моменти, що сервісне обслуговування потрібне в полі, дуже рідкі», — роз’яснює заступник директора підприємства і додає, що з запчастинами проблем теж не виникає: найближчий склад запчастин Fendt в Мелітополі, тобто зовсім недалеко.

Виправданим в «Росток-Агро» вважають і придбання Fendt з нової, тисячної лінійки. 

«Два трактори Fendt у нас вже було, так що придбання третього було вигідне з економічної і експлуатаційної точки зору. Щоб були одні розходники, одні масла, один сервіс», — коментує Сергій Корпан.

Є у трактора серії 1000 і додаткові переваги.

«У нас в господарстві Fendt 1000 працює на важких роботах — з плугом, великим 14,5-метровим культиватором, широкозахватною дисковою бороною. Потужності в 500 к.с. достатньо, щоб виконувати будь-які роботи. До того ж це більш продуктивний трактор, ніж Fendt попередньої серії: більш потужний і більш економний — практично з тою ж самою витратою палива. А ще більш мобільний, оскільки повноприводний», — перелічує переваги Сергій Корпан, який, до речі, сам сідає за кермо трактора, коли з якихось причин немає тракториста.

Загалом, як нам розповів механізатор «Росток-Агро» Сергій Нетков, всі три Fendt в господарстві вже «намотали» більше 11 тис. мотогодин: «найстаріший» — 6,5 тис., «середній» — 4 тис., а найновіший — 1,1 тис. І всі досі працюють.

«Якщо трактор Fendt порівнювати з автомобілем, він, як мерседес, — зручний, комфортний, надійний. Я їздив на багатьох різних тракторах, але з Fendt на інший бренд не пересів би. Тільки якщо є потреба попрацювати якийсь час на іншому тракторі», — підкреслює Сергій Нетков.

Молочний курс — «Усім на здоров’я»

В перспективі в господарстві планують розширюватись далі. Зокрема, розширити тваринництво до повного циклу — побудувати цех молокопереробки.

Власне, переробкою «Росток-Агро» вже займається. Але поки — тільки зерно і в невеликих об’ємах. У підприємства є свій млин і крупорушка, тому борошно воно виготовляє своє, переважно для власних потреб і на замовлення пайовиків. Вроздріб борошно практично не реалізується. А от своя торговельна марка у «Росток-Агро» вже є —  «Усім на здоров’я», — що можна сприймати, як заділ на майбутнє.

Принцип агробізнесу — працюй і плати

«У мене дуже проста філософія — треба працювати. Не сидіти, склавши руки, і казати, що держава погана, а влада нічим не допомагає, а робити своє — заробляти гроші, отримувати якомога кращі врожаї, розвиватися і віддавати те, що винен: робітникам — гроші, пайовикам — орендну плату, державі — податки. Всім все заплатити. Якщо, дякуючи Богові, щось залишиться — будемо працювати далі. Оце і є філософія агробізнесу. Взагалі, я ніколи не скаржуся на долю і не плачу. Є гроші — оновлюємося, купуємо нову техніку. І завжди своєчасно, і 2 рази на місяць виплачуємо зарплату, як це і має бути», — Володимир Корпан, власник і директор «Росток-Агро».

У Сергія Корпана принципи практично ті ж самі. Що тут скажеш — сімейний бізнес.

«Мій головний принцип — поставити цілі і йти до їх досягнення. Це все реально і в наших руках. Просто треба добре працювати. Ціль має бути великою, але досяжною. Наприклад, отримати врожай пшениці 100 ц/га, або надої — 12 тонн в рік. А далі подивимось, час покаже. Мені хочеться розвивати своє село, щось зробити для рідного краю. Це мене мотивує. А від зайняття сільським господарством я, дійсно, отримую задоволенням. Тим більше, з сучасною технікою і технологіями. В таких умовах гріх не працювати», — розказує нам Сергій.

Мрії про майбутнє

«Я мрію про заможність держави, про хороші дороги і про те, щоб шкільний вчитель в селі отримував достойну зарплату і думав не про клаптик землі, вирощування свиней чи іншої худоби, а тільки — про дітей і їх навчання. До речі, в моєму дитинстві, 45 років тому, так і було. Ніхто з вчителів не тримав великої худоби — тільки невеличкий городик, курочку-гуску. Вчителі конкретно займалися своїм ділом. Мрію, щоб українське село стало заможним, про сільську медицину. Щоб молоді було куди піти після роботи», — ділиться з нами своїми думками Володимир Корпан.

І звичайно ж, в «Росток-Агро» мріють про продовження агробізнесової династії — вже в четвертому поколінні.

«У мене є син, але він ще маленький — закінчив перший клас. Якщо він захоче піти в сільське господарство — добре, захоче в яку-небудь іншу сферу — будь ласка. Хоча, звичайно, коли діти продовжують твоє діло — це дуже гарно.

Взагалі, у нас сімейний бізнес. І у моєї сестри зараз також підростає дитина. Тож я сподіваюся, що наша аграрна династія не скінчиться на третьому поколінні. Хоча б тому, що сільське господарство — нескінченна справа. А любов до землі, я впевнений, як колір очей, передається у спадок», — резюмує Сергій Корпан.

Ігор Мирончук, Валентин Хорошун, Latifundist.com