«Весь час я спостерігаю, як підприємство змінюється, і там, де можу, беру участь у цих змінах»
Євгеній Рева, заступник директора
з питань інкубації «Миронівської птахофабрики»
«Я прийшов на роботу до «Миронівської птахофабрики» 27 липня 2009 року, хоча про підприємство знав значно раніше, адже я місцевий, з села Ліпляве. Навіть доклався до будівництва: у студентські роки на канікулах працював тут на будівництві пташників. Я навчався у Черкаському політехнічному технікумі на спеціальності «Електрифікація та автоматизація сільського господарства», а пізніше заочно закінчив НУБіП. Вже коли прийшов сюди працювати, то підприємство було повністю побудоване. Спершу я влаштувався змінним слюсарем з контролю вимірювальних приладів. Хотів розвиватися саме у цьому напрямі, оскільки це моя спеціальність, хотілося здобути у ній досвід. Далі — пройшов декілька етапів підвищень: спершу став провідним інженером з автоматизованих систем керування виробництвом, а у 2018 році — головним інженером. Сьогодні виконую обов'язки заступника директора з питань інкубації».
«До нас поставляють інкубаційні яйця, ми їх сортуємо, відбраковуємо непридатні до подальшої інкубації, потім інкубуємо і виводимо вже якісних добових курчат, які відправляємо на зони вирощування. За свій робочий день я проходжу усі ці етапи. Також контролюю процес інкубації, зокрема, температурні режими, вентиляцію тощо. Потім іду на перекладку і далі — на вибірку (це такий щоденний обхід-перевірка, займає приблизно годину-півтори). Далі переважно займаюся документацією: переглядаю плани, здійснюю розрахунки. Частину робочого часу займає спілкування з людьми і виїзди на різні об'єкти, зокрема, зони вирощування. За перші 10 днів життя курчат на зонах вирощування відповідає інкубатор, тому ми контролюємо дотримання технологічних параметрів, оглядаємо курчат. Якщо курчата гинуть, то проводимо патологоанатомічні розтини, аналізуємо причини загибелі».
«У нас дуже незначна плинність кадрів, більшість працівників тут із самого початку. У нас є старожили, які будували інкубатор, запускали в експлуатацію, збирали машини, проводили перші запуски обладнання. Я теж вже немало тут працюю, але є люди зі ще більш тривалою історією на підприємстві. У моєму підпорядкування зараз 139 осіб. Вважаю себе демократичним керівником, не бачу сенсу у підвищенні голосу на працівників, але це прийшло з досвідом. Коли був трохи молодшим, то думав, що іноді варто накричати. Тепер же розумію, що люди краще сприймають спокійно донесену інформацію. Та й загалом зараз мені працювати простіше, аніж спочатку. Технічну частину своєї роботи я досконало знав завжди, тому не потрібно було нічого додатково вивчати, а інші нюанси довелось вивчати і досвідом здобувати навики».
«Від початку моєї роботи тут відбулося чимало змін. Весь час я спостерігаю, як підприємство змінюється, і там, де можу, беру участь у цих змінах. З роками ми навчалися, вдосконалювалися, адаптовували нові практики з інших держав, з інших підприємств, і тепер ми — одна з найтехнологічніших компаній. До того ж правильні підходи до організації роботи та модернізація допомагають суттєво економити. До прикладу, знаходячи альтернативу дорогим закордонним деталям і запчастинам, ми поступово переходимо на співпрацю з українськими виробниками. Якщо раніше на рік імпортних запасних деталей купували на $250 тиc., то зараз на них витрачаємо близько $50 тис.».
«Поліпшує якість роботи також і модернізація виробництва. На сьогодні ми, наприклад, автоматизовуємо процес закладки інкубаційних яєць. Прагнемо мінімізувати вплив людського фактора на нього, щоб людина лише закладала яйця на лінію, а потім вже забирала візок з правильно вкладеними яйцями. Цей процес дуже важливий, яйце повинно вкладатися правильно — гострим кінцем вниз. Це запорука якості молодняка, тому цей проєкт один з наймасштабніших цього року. Також заплановано встановити сучасні напівавтоматичні устаткування, які переводять яйця з інкубаційної машини у вивідну, перевертаючи їх з вертикального положення у горизонтальне. Оновлення у нас постійно відбуваються — масштабні чи дрібні, але ідеї з покращення виробництва та організації роботи у працівників виникають часто. Це може бути щось дуже просте, але таке, що полегшує роботу. Скажімо, пропозиція складати візки в іншому місці чи по-іншому їх розставляти, яка економить чимало часу».
«Коли мене запитують, де я працюю, то інколи я жартома відповідаю, що у пологовому будинку. Це справляє сильний ефект і додає інтриги. Всім одразу цікаво розпитати. В якомусь сенсі інкубатор — це і є пологовий будинок. Тут народжуються маленькі і дуже вразливі істоти, які потребують піклування. Саме тому правила біобезпеки у нас суворі, і їх виконання контролюється. Дезінфекція рук, душ для всіх, хто заходить в інкубатор, — обов'язкові. І загалом, не всім можна відвідувати наші приміщення. Ми за цим слідкуємо і дбаємо про біологічну безпеку».
«Гарним відпочинком для мене є «тихе полювання». Полюбляю збирати гриби, ходимо в ліс сім'єю. У мене дружина і син, якому три з половиною роки. Дружина, до слова, також працює на підприємстві — керує відділом адміністрування. Сину у лісі дуже подобається, ходить туди із задоволенням. Я не збираю всього грибного розмаїття — беру тільки ті, у яких впевнений. Переважно маслюки та білі гриби. Ходимо у ліс неподалік Ліплявого: у нас гарний сосновий ліс, де водиться багато білих грибів. Також неподалік є ставки, на яких зрідка рибалю. Раніше займався риболовлею частіше, зараз вже менше. З сім'єю також любимо подорожувати. Разом їздимо і по Україні, і за кордон. Син з найменшого віку завжди з нами в дорозі. Завжди відпочиваємо усі разом».
«Наразі я досягнув своєї чергової кар'єрної цілі, ставши заступником директора з інкубації. Найближчим часом планую розвиватися у цій роботі, а далі ще конкретної мети не маю, але точно не планую зупинятися на досягнутому. Я завжди намагаюся рухатися вперед і розвиватися. Зміни мене не лякають, страху перед новими обов'язками як такого немає. Дуже радію, що маю змогу розвиватися, вчитися, здобувати новий досвід і вдосконалюватися».