«Найголовніше в роботі — віддача, бажання та любов до того, чим займаєшся»
Євгеній Стащук, начальник цеху первинної
обробки «Миронівської птахофабрики»
«Я родом з Київської області. До Канева переїхав у 2017 році. Після закінчення університету — відразу на роботу в МХП. Про компанію дізнався під час навчання у Київському національному університеті харчових технологій. Здобував там спеціальність хімічного технолога на кафедрі експертизи харчових технологій. Під час останнього року навчання почав замислюватися над майбутнім працевлаштуванням. В університеті саме проводили ярмарку вакансій. Ось там і дізнався про можливість стажуватись в МХП за програмою «Молодий спеціаліст». У серпні отримав диплом, а вже в листопаді прийшов працювати на «Миронівську птахофабрику».
«Починав кар'єру зі стажування у відділі контролю якості старшим інспектором. Через місяць мені запропонували продовжити стажування на виробництві. Перші дні роботи — і я розумію, що до виробництва в мене більше лежить душа. Все було новим для мене. І саме це, і усвідомлення того, що я розвиваюсь, — драйвило. Взагалі я вважаю, що працювати на виробництві — круто! Через три місяці стажування отримав посаду бригадира цеху заморозки. Через рік став майстром цеху первинної обробки і вже займався повною організацією роботи цеху. У мене з'явилися підлеглі і команда, яку потрібно організувати для досягнення результатів. Ще через рік знову отримав підвищення — став начальником цеху первинної обробки».
«Жодного разу не пошкодував, що після університету переїхав до Канева. Для себе завжди розумів, що починати кар'єру слід у серйозній компанії. Так можна отримати і досвід, і перспективи. Я люблю постійний рух, розвиток, нові виклики, і робота у великій компанії це дає. У дитинстві хотів бути лікарем, але переріс це бажання. Вчасно зрозумів, що я активна людина і потребую відповідної роботи. Інститут харчових технологій для навчання обрав, щоб отримати базові знання, але завжди розумів, що найголовніше в роботі приходить з практикою».
«На цех первинної обробки покладена велика відповідальність, адже ми повинні виконувати свою роботу максимально якісно, зберігаючи цілісність курячої тушки. Наш результат роботи потім впливає на те, якої якості отримують продукт інші цехи і який продукт отримає кінцевий споживач. Для цього у нас є технологічні інструкції, вимоги до якості кожного продукту, і тушки загалом, інструкції роботи на кожному етапі. Наразі працюємо на двох лініях, швидкість кожної — 14 000 голів на годину».
«Сьогодні в моєму підпорядкуванні 210 працівників. Колектив у нас молодий. Я безпосередньо займаюсь організацією роботи команди: бригадирів, молодших майстрів і майстрів. Моя роль як керівника — утримувати кістяк колективу та контролювати роботу працівників з урахуванням їх досвіду, навичок та особистих якостей. Звичайно, бувають різні ситуації у працівників, наприклад, стреси, непорозуміння. Керівнику важливо вчасно таке помічати і допомагати. Працівникам важливо, щоб їх вислухали, почули і я приділяю цьому увагу. В нашій команді є і дуже молоді люди, і ті, хто працює з моменту відкриття фабрики й це дуже круто, коли ти розумієш, що ви дивитесь та крокуєте в одному напрямі».
«Я з дитинства дуже активний, і та швидкість, з якою МХП рухається вперед, надзвичайно мені імпонує. У нас постійно відбуваються зміни і трансформації. У такому темпі забуваєш про час. Я ніколи не слідкую за годинником, очікуючи завершення робочого дня. Чи бувають стресові ситуації? Так, але я вважаю, що не маю права транслювати своє занепокоєння назовні. Стреси повинні нас загартовувати, вчити швидко адаптовуватися під зовнішні умови. Якщо дивитися на виклики під таким кутом, то з цього можна отримати багато користі. Я вважаю, що потрібно бути на крок попереду, іноді навіть від самого себе».
«Моя опора — моя дружина. Познайомилися тут, на «Миронівській птахофабриці». Вона працювала у відділі бухгалтерії, а я — на виробництві, тому під час виконання службових обов'язків наші шляхи не перетиналися. Однак, як молоді спеціалісти, ми мешкали в гуртожитку. Там інколи бачились, але знали один про одного тільки те, що працюємо на одному підприємстві. Одного літнього дня моя майбутня дружина попросила допомогти їй повісити картину в кімнаті і я не відмовив. Після цього почали спілкуватися і через півтора року одружилися».
«Миронівська птахофабрика» дає можливість розвиватися для нас з дружиною. Підприємство забезпечило нас службовою квартирою в Каневі, тож приходячи додому відчуваємо тепло та комфорт. Дружина також рухається кар'єрними сходами й розділяє мій погляд про те, що важливо розвиватися і бути в постійному русі. Робота роботою, але нам ще й подобається разом відпочивати. Море, гори, риболовля на Дніпрі — нам всюди комфортно разом».
«Моє хоббі — спорт!. Після роботи інколи граємо з колегами і працівниками підприємства у футбол, влітку ходимо на спортивний майданчик з дружиною. Спорт — це рух, а рух — це життя. Про що мрію? Хочеться і далі рухатися в такому ж темпі та мандрувати світом».