«У нашій професії не можна зупинятися»
Олександр Волошин, інженер з капітального ремонту
обладнання «Миронівської птахофабрики»
«З дитинства захоплювався технікою та електронікою. Тож після закінчення школи вступив до Смілянського технікуму харчових технологій на слюсаря контрольно-вимірювальних приладів. Після навчання рік відслужив в армії і почав пробувати себе на різних посадах у компаніях. Довелося змінити не одну роботу. Бо був молодим спеціалістом, і мені пропонували займатися зовсім не тим, на що я вчився і що мені до душі. Пошуки нової роботи, де побачили б мої здібності, і привели мене в 2012 році до МХП».
«З компанії мені зателефонували після того, як я розмістив оголошення про пошук роботи. Запросили на співбесіду, наприкінці якої запропонували посаду слюсаря автоматизованих систем керування виробництвом третього розряду на «Миронівській птахофабриці». Це ж робота за фахом, як я і мріяв! Спочатку було важко працювати, бо потрібно було освоювати багато чого нового. У технікумі ми навчалися за старими системами і приладами. А тут на виробництві сучасне обладнання. Доводилося все вивчати з нуля».
«До речі, ми й зараз з колегами постійно вчимося. У нашій професії стояти на одному місці не можна. Обладнання постійно розвивається й удосконалюється. Якщо не будеш встигати за цим процесом, то «випадеш» з професії. Також до нас приїжджають закордонні спеціалісти, у яких ми вчимося. Наприклад, для глобальних модернізацій на підприємство приїжджають спеціалісти від виробників обладнання: допомагають із налаштуванням і заодно навчають нас».
«На «Миронівській птахофабриці» я пройшов шлях від слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів третього розряду до інженера з капітального ремонту. Кожен рік-два піднімався кар’єрними сходинками. Коли був слюсарем, то займався запуском обладнання, його налаштуванням і підтримкою у працездатному стані. На теперішній посаді також працюю з обладнанням: відновлюю його, проводжу капітальні ремонти тощо. Окрім цього, займаюся розробкою планів ППР і нових проєктів».
«У моєму колективі 20 людей. Переважно це молоді амбітні люди. Працюємо в дружній атмосфері, команда гарна, працьовита, спонукає до постійного розвитку. Хоча у нашій роботі стресу вистачає. Особливо коли обладнання вночі виходить із ладу, і потрібно оперативно знайти проблеми, і виправити їх до ранку, бо підприємство не може простоювати. От зараз, наприклад, у зв’язку з трансформацією компанії у кулінарну, нам додається нове обладнання, яке ми повинні добре вивчити, щоб ефективно з ним працювати».
«Деякі ідеї нашої команди ми подали в «Банк ідей» МХП, частина з них вже впроваджена. Зокрема, ми розробили обладнання для автоматичної подачі лотків у пакувальну машину. Це дало змогу автоматизувати цю ділянку і зменшити кількість персоналу, задіяного в цій роботі. Також наша розробка — автоматичні бункерні ваги, які дозують продукцію у вертикальну пакувальну машину. Ми беремо активну участь у модернізаціях. Цьогоріч, наприклад, була зміна ліній різки та сортування. З модернізацією впоралися на відмінно. Підприємство постійно розвивається, що для мене як для спеціаліста добре, бо я теж можу постійно вивчати щось нове і накопичувати свій багаж знань».
«Мої захоплення — це футбол, риболовля та автомобіль. На жаль, на все це зараз маю не так багато часу, як колись. У футбол багато грав і в школі, і в технікумі. Люблю рибалити на Дніпрі, але також не часто вдається вибиратися, бо, окрім роботи, у мене є сім’я — дружина та двоє діток. Їм потрібно приділяти увагу. До того ж, у нас є будинок і невеликий город на 6 соток — є де витрачати вільні години. А от для автомобіля час таки знаходжу. Авто повинне бути завжди у справному стані, бо на ньому я їжджу з Канева на роботу і відводжу сім’ю по їхніх справах».
«З дружиною познайомився на підприємстві. Вона працювала комірницею на складі готової продукції. Мені там на початку роботи доводилось часто бувати, тому була нагода познайомитись. Потім одружилися, зараз виховуємо двох чудових діток — страшу доньку і молодшого сина. Дружина поки у декреті, бо сину тільки один рік, але вона теж має кар’єрні амбіції: до декрету працювала на птахофабриці інспекторкою із контролю якості. Ми разом працюємо над сімейним благополуччям, хочемо досягти високих кар’єрних успіхів та виховати дітей здоровими, щасливими й успішними».