«Роботу потрібно вибирати таку,
що завжди буде затребувана»
Віталій Пронь, начальник цеху різки «Миронівської птахофабрики»
«Я з дитинства розумів, що роботу потрібно вибирати таку, що завжди буде затребувана. Міркував собі так: люди хотітимуть їсти завжди, тож і в харчовій сфері завжди буде робота. До того ж я виріс у селі і змалку бачив, що агровиробництво хоча й дуже непроста справа, яка потребує багато фізичних зусиль, проте приносить гарні заробітки. Тому не дивно, що після закінчення школи я вступив до Херсонського державного аграрного університету. Спочатку навчався на зооінженера, а на п’ятому курсі змінив спеціальність на технологію виробництва та зберігання продукції тваринництва».
«Моя кар’єра в МХП почалась у 2006 році. Під час випускного в університеті мій одногрупник розказав, що проходить стажування на птахофабриці у Снятині і їм потрібен ще один стажер. Розповів, що там класні умови праці й можна набратися досвіду. Наступного дня я сказав батькам, що збираю валізи. Керувався тим, що якщо дипломом одразу не почати користуватися, то він може просто залишитися як пам’ять про студентські роки. Батьки мене підтримали. Поки приїхав на птахофабрику, вакансію вже встигли закрити. Переді мною вибачилися і запропонували вакансію майстра первинної обробки на птахофабриці «Перемога Нова». Звісно, я погодився».
«Після стажування в «Перемозі Новій», пропрацював там ще декілька місяців і переїхав до Канева. Тоді вже готували до запуску «Миронівську птахофабрику» і набирали фахівців. Ось так у 2007 році я був серед тих, хто запускав у роботу дільницю первинної обробки. Добре пам’ятаю той період. На заводі було встановлене нове обладнання, яке відрізнялося від того, яке було на «Перемозі Новій». Ніхто не мав досвіду роботи саме з такими агрегатами, тому і робота працівників ще не була злагоджена. Та вже через 3 місяці ми вийшли на стабільну роботу без поломок, зупинок і непорозумінь».
«На той момент я був майстром первинної обробки. А після запуску другої черги підприємства у 2014 році мене перевели на посаду майстра дільниці різки, на якій пропрацював орієнтовно 1 рік, потім обіймав посаду начальника зміни. Згодом, після реорганізації структури, я став начальником цеху різки».
«Наша дільниця займається виготовленням охолодженої та замороженої тушки. За добу ми випускаємо 300-400 т продукції у загальному асортименті. Виготовляємо стегна, четверть, ніжки, гомілки, крила, а також доопрацьовані продукти: м'ясо стегна, м'ясо гомілки, м'ясо ніжки. Після того, як МХП оголосила про трансформацію у кулінарну компанію, почали виготовляти шаурму. Окремо для цього людей не набирали. До нас приїздили фахівці і навчали наших працівників технологічним процесам виготовлення шаурми. Також працюємо з халяльною продукцією, яка потрапляє до нас із дільниці первинної обробки птиці».
«У моєму підпорядкуванні близько 350 людей. Працюємо злагоджено, бо кожен на своєму місці. Який я керівник? Напевно, ліберально-демократичний. Ніколи не ділив працівників на «гарних» і «поганих». Я завжди дивлюся на виконану роботу і її якість. Якщо хтось зробив поставлене завдання неправильно, скажу і підкажу, як робити правильно. Якщо бачу, що людина систематично порушує правила і безвідповідально ставиться до виконання своїх обов’язків — буду з нею суворим».
«Я одружений, маю двох доньок — Злату й Даринку. З дружиною познайомився у нас на підприємстві. Вона — місцева жителька. Тож не дивно, що працювати прийшла на птахофабрику. Коли я працював майстром у цеху первинної обробки, вона була бригадиркою на дільниці охолодження субпродуктів. Ми познайомились і через деякий час почали зустрічатися, а потім і одружилися. Наразі дружина у декреті. У майбутньому хотів би збудувати власний будинок з подвір'ям. Працюю над тим, щоб це зробити, адже одного бажання замало. Потрібно багато навчатися, розвиватися, поглиблювати знання, розвивати комунікації та компетенції, щоб підійматися по кар’єрних сходинках».
«Для мене відпочинок — проводити час зі своєю сім'єю, особливо полюбляємо відпочинок на природі. Ще я відпочиваю, взявши у руки паяльник. Я з дитинства захоплююся електронікою. То друзі принесуть магнітолу відремонтувати, то в родичів щось зламалося і вже просять допомогти. Вивчав основи фізики й електроніки самостійно за шкільними підручниками і профільною літературою. У мене зі старшим братом різниця у віці складає 3 роки. Коли він навчався у 8 класі, а я — у 5-му, то весь його підручник фізики перечитав, так мені було цікаво. Зараз продовжую займатися електронікою. Замовляю на сайтах запчастини і потім ремонтую друзям і знайомим техніку».