«Українська рана» на ринку пшениці. Хто замінить нас на ринках Близького Сходу та Африки?

Поле пшениці ярової в Україні
Джерело фото: Latifundist.com

Ліванський борошномел Бачар Бубес за три тисячі кілометрів відчуває наслідки війни в Україні. Бачар керує компанією Modern Mills of Lebanon. Він, як і багато інших ліванських бізнесменів, протягом останніх 20 років закуповує українську пшеницю.

«По-перше, українська пшениця має правильні хлібопекарські властивості для ліванського хліба. По-друге, вона конкурентоспроможна за ціною, німецька чи російська пшениця дорожча. І по-третє, ми можемо закуповувати менші обсяги в Україні, тоді як нам доводиться завантажувати великі кораблі з інших країн», — розповідав він німецькому виданню Die Tageszeitung.

З початком російської агресії світ відчув, що таке дефіцит української пшениці. Під час Рамадану ціна на пшеничне борошно в Лівані підскочила майже на 50%. За розрахунками FAO, торік країна імпортувала 60% пшениці з України. ​​Тож не дивно, що минулого тижня Світовий банк схвалив $150 млн позики Лівану на закупівлю пшениці, щоб утримати доступні ціни на хліб.

Не краща ситуація і у Єгипті, який є найбільшим у світі імпортером пшениці — країна закуповує більше 80% пшениці з України та росії. Розірвані ланцюжки постачання призвели до зростання вартості хліба. Владі довелося встановити фіксовану ціну — в магазинах вона не має перевищувати $0,66.

Якщо в Україні хліб є сакральним продуктом, то в Єгипті навколо нього цілий культ. Американська науковиця Джесіка Барнс дослідила цей феномен в книзі «Основна безпека: хліб і пшениця в Єгипті». «Доступність і якість хліба є виявом турботи як для держави, так і для людей, більшість з яких їсть хліб тричі на день», — пише вона в колонці.

Бачар Бубес каже, що українській пшениці є альтернативи, серед них називає Болгарію, Румунію, Угорщину, Молдову. «У їх пшениці не така ціна чи якість, але люди мають їсти».

Ще один варіант — індійська пшениця. Країна недавно заявляла, що зможе частково перекрити пшеничний вакуум з України та експортувати 10 млн т пшениці у 2022-23 рр. Але щось пішло не так.

Індійські танці

Минулого тижня Індія стала головним ньюзмейкером зернового ринку. В четвер Нью-Делі заявив, що відправить торговельні делегації до 9 країн, серед яких Марокко, Туніс, Індонезія, Туреччина та Ліван, щоб вивчити можливості збільшення поставок пшениці.

Та вже в суботу індійський уряд прийняв рішення заборонити експорт зернової. Пояснили це аномальною спекою, що потягнула втрати врожаю, а також внутрішніми цінами, які злетіли до історичного максимуму. Індійський уряд запевнив, що виконає контракти за вже виданими акредитивами, а також країнам, котрі потребують постачання, «щоб задовольнити потреби в продовольчій безпеці». Зокрема, мова йшла про поставку 500 тис. т до Єгипту.

Рішення Індії ускладнить пошук та забезпечення необхідних об'ємів зерна для стратегічного резерву країн Африки, розповідає старший трейдер Promising International Trading Co. DMCC Хазем Сакер.

Та на ринку не всі вважають, що експортний бан викликаний погодою і внутрішніми цінами. Джерела індійського видання Financial Express стверджують, що таким чином в уряді хочуть «придушити спроби деяких іноземних гравців накопичувати індійську пшеницю для маніпулювання цінами на світових ринках». Джерела вказують на китайських трейдерів, що начебто намагалися маніпулювати ринком. Мовляв, тепер Індія зможе відправляти пшеницю саме тим країнам, що її потребують.

Хазем Сакер каже, що ходять чутки про величезні китайські запаси пшениці. «Китай нарощував запаси в останній період, і може досягти точки, щоб відправити деякі обсяги на експорт та скористатися перевагами високого ринку».

Дізнатися більше: Експортери залишилися за бортом, або Що відбувається на ринку трейдинга?

Виключення всього або частини експорту пшениці з Індії створює велику дірку в світовому балансі попиту та пропозиції. Ціни на пшеницю будуть рости далі і швидко, пише в Твіттері оглядач Bloomberg Хав'єр Блас.

На цьому тлі цінність для світу українського зерна, що стоїть в портах та на елеваторах, лише росте. Але чи є ми такими безальтернативними?

Якщо не ми, то хто

«Українська рана» — так називає ситуацію на ринку менеджер з розвитку бізнесу Maxigrain Олена Нероба. На її думку, вакуум за відсутності українського зерна ніхто не перекриє.

«Хто може бути «пластирем» у цій ситуації? Ніхто! Я вже, як могла, рахувала, але навіть з миру по нитці не назбирається 25 млн т зерна, які застрягли в Україні», — каже вона.

Згідно з травневим звітом USDA, в Україні виробництво пшениці скорочено до 21,5 млн тонн, експорт очікується на рівні 10 млн тонн. Та навіть ці цифри є оптимістичними, вважає аналітик аграрних ринків Argus Media company Олексій Єрьомін.

«Вище голови ми не стрибнемо. Очікування, що зможемо вивозити більше продукції у західному напрямку — занадто оптимістичні. Навіть обсяги, що зараз декларуються як експортовані — часто такими не є. Це попередні митні декларації, умовно ТТНки, а не фактично вивезене зерно. Воно банально може стояти на елеваторі», — вважає експерт.

Дізнатися більше: ТОП-14 експортерів української пшениці за 10 місяців 2021 року

Доки українські порти лишаються заблокованими, імпортери шукають нам заміну. Окрім Індії, Єгипет веде переговори з Казахстаном, Францією та Аргентиною.

Та не на всіх гравців «лавки запасних» можна надовго розраховувати. Наприклад, Аргентина та Бразилія можуть стати тимчасовим «пластирем», бо нерідко є нетто-імпортерами пшениці. Тобто можуть скористатись перевагами ціни, але не системно експортувати.

Другим за обсягом покупцем української зернової є Індонезія — її частково закриває Австралія. Туреччина, за словами Олени Нероби, потроху купує у росії, Аргентини, пробували імпортувати в Індії.

«Всі потрошку щось купують, але це не вихід. Тому, думаю, з лютого 2023 р. почнеться халепа. Бо в Європі вже почалася посуха, врожай буде на рівні середнього за останні 5 років. Минулорічних рекордів чекати не варто. Франція виглядає поганенько, Румунія — на рівні середнього. Америка має найгірший стан зимових посівів за останні 5 років. Китай — погано, все погоріло», — каже вона.

Доки йде війна, за словами Олени, дешевшати зерно не буде — за один сезон рівновагу відновити неможливо.

Водночас, на думку Хазема Сакера, попит на пшеницю буде вищим через страх дефіциту. Але світових запасів має бути достатньо, щоб ринок стабілізувався до нового врожаю. До того ж не треба забувати затрати на логістику.

Якщо ж припустити найгірший сценарій: війна затягується, проблема портів не вирішується, а Україна випадає з зернової мапи світу. Як повернути позиції? Джонатан Грендж, засновник та гендиректор брокерської компанії Sunstone Brokers SA, вважає, що легко, бо зрештою ціна вирішить будь-які проблеми. Та попереджає, що частину покупців вимушені потоки можуть пробудити — вони практикуватимуть поставки, які раніше не розглядали.

Джонатан як приклад нагадує зернове ембарго США проти Радянського Союзу 1980 року. «Воно завдало значної короткострокової шкоди продажам у США, але розбудило світ та росіян до таких альтернатив, як Південна Америка та Франція. США так і не повернули собі повну частку ринку, але росіяни більше керували ризиками», — попереджає він.

Ще один фактор ризику — можливе заміщення пшениці в структурі споживання. Джонатан розповідає, що деякі бідні африканські країни переходять на кукурудзяне або рисове борошно. Високі ціни на пшеницю знижують споживання, але, на думку Гренджа, знайти зерновій, як одному з основних джерел калорій, альтернативу, досить важко. У всякому разі настільки, щоб побачити суттєву зміну попиту.

російський фактор

Україна та росія поставляють на світовий ринок майже 30% пшениці. При цьому саме країна-агресор є найбільшим експортером зернової.

Санкції, які наклали на низку галузей економіки ворога, не зачіпають харчовий сектор, а відповідно і зерновий експорт.

«Їжа ніколи не була під санкціями, оскільки це основне право людини. Будь-які санкції завжди завдадуть шкоди найбіднішим і найслабкішим споживачам. Більше занепокоєння викликає те, що росія вирішить використовувати експортні обмеження як «зброю», — каже Джонатан Грендж.

Попри відкрите вікно для експорту, великого руху російського зерна з росії не спостерігається. Більшість судновласників старається обходити російські порти. До того ж виникли проблеми з проходженням платежів через іноземні банки, адже росіяни хочуть розрахунків в рублях.

«Ми не бачимо великого руху з портів з кількох причин. Міжнародні трейдери уникають бізнесу з росією через труднощі на технічній основі. Навіть якщо харчовий сектор не під санкціями, але є порти, фінансова система. . . Наприклад, як міжнародний трейдер, який традиційно працює з авторитетними банками, буде здійснювати платежі російським оригінаторам? Як уникнути санкційних портів? І чи готовий сьогодні хтось нести високі страхові збори за російські води? Як з цим впораються власники суден?» — говорить Хазем Сакер.

Тому, на думку експерта, незабаром ми не побачимо безперебійного потоку російського зерна. Вони можуть поставляти його в такі країни, як Сирія, Іран, але будуть надовго ізольовані від основних ринків.

Не варто забувати і про репутаційний фактор. Він посилюється на тлі заяв української сторони про те, що росія вкрала на тимчасово зайнятих українських територіях вже близько 400 тис. тонн зерна. А розслідування CNN, де показано як росіяни вже частину з них експортувала до Сирії, і поготів демотивують мати справу з мародерами.

Але бажаючих теж вистачатиме. Аналізуємо з аналітиком Agritel Олексієм Єрьоміним потенційні потоки зерна з росії. Експерт припускає, що ярова пшениця, яка засівається за Уральськими горами, може поїхати в Китай. Не дарма путін перед війною намагався домовитися з Сі Цзіньпіном про збільшення поставок продовольства і скорочення фітосанітарних обмежень.

Альтернативним варіантом є сірий експорт через Казахстан в Китай. «І тут уже питання якості другорядне. Якщо тобі нема, чого їсти, ти готовий і на хліб з фуражної пшениці. Прослідкувати це на тлі того, що росія зараз усіляко приховує свою статистику, абсолютно нескладно. Туман війни одним словом», — каже він.

У порівнянні з кукурудзою чи соняшниковою олією наше місце на пшеничній мапі більш скромне. Але саме зараз роль України як ніколи важлива.

...На початку війни професор економіки сільського господарства Каліфорнійського університета в Девісі Аарон Сміт написав блог, де запевняв, що продовольчої кризи не буде і що загалом не варто перебільшувати фактор війни. Та через три тижні переглянув позицію і визнав, що недооцінив фактор постачання. Для таких товарів, як пшениця, ціни ростуть в очікуванні майбутнього збою в постачанні. Тож доки «українська рана» буде відкритою, її відчуватимуть власним гаманцем ліванський борошномел і єгипетський листоноша.

Костянтин Ткаченко, Latifundist.com