Latifundist.com: Для яких культур це найбільш актуально?
Олександр Холод: Насамперед для кукурудзи та соняшнику, бо вони дуже чутливі до таких стресів. Але в цілому ця схема працює і по сої, і по інших культурах, особливо на старті в складних погодних умовах.
Latifundist.com: Давайте будемо чесними: аграрій, який пережив 2022 рік і пам’ятає, що відбувалося з портами та логістикою, зараз насамперед думає про скорочення витрат, а не про мікродобрива. Для багатьох у складний рік це виглядає як необов’язкова інвестиція.
Олександр Холод: Ви дуже точно описали підхід фермерів і нинішню сегментацію ринку. Так думає багато хто. Ми, до речі, цього року свідомо поділили клієнтів на три категорії.
Latifundist.com: О, і які це?
Олександр Холод: Перша — технологічні господарства. Це ті, які вже зрозуміли, що якщо ти вкладаєш долар в азот, долар у ЗЗР і долар у мікродобрива — отримуєш кумулятивний ефект, який формує врожайність і якість. Таких господарств приблизно 20–30%. Вони практично не змінюють технологію з року в рік, лише адаптують її під умови сезону.
Latifundist.com: А дві інші?
Олександр Холод: Друга — найбільша. Це саме ті фермери, про яких ви сказали: «Немає грошей на добрива — посію дешевше, куплю найдешевший гербіцид, помолюся на гарну погоду і якось буде». Раніше вони ще казали: «Посію сємєчку, збиратиму комбайном «Дон», що виживе, то й добре, бо я нічого не вклав».
Є третя категорія, яка мені зараз найбільше подобається. Це фермери, які вже виходять із фази тотальної економії, але ще не дійшли до повністю технологічного підходу. Вони вчаться, експериментують і роблять висновки. Для нас дуже показовими були сезони 2024-2025 років, особливо якщо дивитися на динаміку продажів мікродобрив.
Часто кажуть, що мікродобрива — це своєрідний індикатор того, чи є у аграрія кошти. Якщо він готовий вкладатися в такі продукти, значить, думає про технологію і результат, а не лише про виживання.
Latifundist.com: Попит на мікродобрива не падає?
Олександр Холод: Так, динаміка практично не змінилася. Ті, хто зрозумів цінність технології, продовжують із ними працювати.
Аграрій і так працює в умовах величезної кількості неконтрольованих факторів: погода, війна, буревії, логістика тощо. У відкритому полі ти не можеш керувати всім, як у теплиці. Тому єдине, що справді можна відточувати, — це технологічність. І саме тому сьогодні змінюється роль усіх учасників ринку.
Уже немає «класичного» агронома чи продавця ЗЗР. У 2026 році кожна компанія-постачальник буде змушена чесно відповісти на запитання — хто ми для фермера і яку реальну цінність даємо.