«З дитинства мріяла бути психологом. Та батьки сказали, що професія психолога — це погана професія, тож відправили навчатися на фінансиста. Протягом життя, і особливо кар'єри у МХП, я кілька разів змінювала професії, причому завжди за власною ініціативою. В підприємство «Урожай» прийшла на посаду бухгалтера в кінці 2008 року. За півроку стала головним бухгалтером. Маючи десятирічний стаж роботи за цим фахом, я бачила сенс в своїй роботі у хорошій організації процесів. Зрозуміла, що результату ми досягаємо в бухгалтерії, коли є взаєморозуміння в колективі та бажання робити якнайкраще. Тому почала розвивати корпоративну культуру, мотивацію співробітників своєї бухгалтерської служби. Це настільки сподобалося моєму керівнику, що він запропонував шукати людину, яка буде займатися корпоративною культурою всього підприємства. Я відразу запропонувала свою кандидатуру і так перейшла в HR-службу. Займалася нематеріальною мотивацією співробітників, організацією корпоративних свят і створенням корпоративного духу в компанії».
«Після повернення з декретної відпустки, моя посада — заступник директора з персоналу, була зайнята, тож я переключилася на роботу з соціальними проектами. Це якраз був період Майдану, коли кожен українець відчував, що країні потрібні зміни. В цей час зміни відбулися і в мені. Хотілося робити щось хороше не тільки для компанії, а й для суспільства. Ось так, чергове покликання я знайшла в соціальній діяльності МХП. Саме цим я зараз і займаюся, обіймаючи посаду директорки благодійного фонду. Ще на початку цієї діяльності мені було цікаво, як громади відносяться до грошей, особливо грошей МХП. Часто вони їх знецінювали і очікували від нас, що ми все за них вирішимо. Раніше так і було: ми надавали кошти просто так, в залежності від території та кількості потужностей, де знаходимось. А я хотіла, щоб люди були більш активними, вміли не тільки просити кошти у депутатів, у МХП, а й залучати їх від донорів. Тому зараз ми займаємось зміною свідомості наших громад, щоб вони ставали нашими партнерами. Кошти надаємо на конкурсній основі, бо конкурси допомагають обирати найбільш цікаві та потрібні проекти».
«Один з проектів, яким я пишаюся — проект Степанецької громади, який ми реалізували минулого року разом із старшокласниками за підтримки міністерства іноземних справ Німеччини у партнерстві з Черкаською громадською організацією. Ми вчили дітей писати проекти, реалізовувати соціальні ініціативи, залучати до них мешканців інших сіл. Вони мріяли створити в селі такий центр, де можна було б грати у настільні ігри, спілкуватися, і де був би інтернет. Тобто, такий собі хаб. Діти знайшли місце, де б його можна було організувати — в сільській бібліотеці. Допомогли там пофарбувати стіни і стелю. В цей час наш благодійний фонд виграв грант компанії Bayer на створення такого хабу. Завдяки цьому ми змогли створити дуже класний центр з новим обладнанням, полицями, як в бібліотеці з книг про Гаррі Поттера. Закупили нову літературу. До карантину там вирувало життя і проходило дуже багато активностей. Це дуже добре, коли в селі народжуються такі хороші проекти і їх підтримують донори. Зараз ми прагнемо, щоб такі речі відбувалися в кожному селі, де працює МХП».
«Свою любов до психології я не полишаю. Закінчила повністю курс одного із напрямів гуманітарної психології — транзакційний аналіз. Зараз я є членом цієї спілки. Також пройшла 5-місячний модульний курс по управлінню благодійними фондами при Українському католицькому університеті. Дуже прикро, що лише за кордоном в ВУЗах є спеціальні факультети, де студенти вивчають протягом 5 років благодійну діяльність, а в Україні такого поки що немає. В цьому сенсі Український католицький університет є флагманом всіх новинок навчання. Також закінчила курс по залученню грантів ЄС. Після цього зрозуміла, що гранти не так просто залучати, і що це окремий непростий напрямок роботи. Маю надію, що вже через рік ми зможемо залучити на ту територію, де працюємо, великий грант від ЄС».
«У мене є хобі, яке дає мені ментальну і духовну енергію — музикування на елементарних музичних інструментах. Є такий відомий педагог Карл Орф, який розробив орф-підхід для розвитку творчих здібностей людини. Моя подруга захоплювалася цим і я допомогла їй організувати студію для дітей. Але подруга емігрувала, тож з всім цим ділом мені довелося розбиратися самій. Я почала відвідувати майстер-класи відомих хореографів і музикантів в Орф-педагогіці. Артист може бути ідеально натренованим, демонструвати герне технічне виконання танцю чи пісні, але в ній не буде душі. Орф-педагогіка допомагає долучити до цього процесу душу — спочатку відшукати в собі центр і з нього починати творити. Цей підхід допомагає мені в роботі, бо поки ти не знайдеш точку опори в собі, не зможеш створити щось нове та унікальне. Тому зараз я продовжую варитися в цьому середовищі, тренуватися на майстер-класах австрійських і українських орф-тренерів, черпати там енергію, яку потім використовую в благодійному фонді МХП».
«Я дружина і мама трьох дітей, тому балансування робочого і особистого часу — це вже моє хобі. Працюю достатньо багато, але, як казав Стів Джобс: «Потрібно працювати не 24/7, а головою». Бувають моменти, коли потрібно попрацювати і вночі, але, зрозуміло, що жодна людина не зможе тримати такий темп постійно. Тому я вибудувала для себе оптимальний баланс і намагаюсь його дотримуватися. Робота чергується з періодами великої активності і стабілізації. Інакше можна згоріти».
«Вважаю, що з дітьми найголовніше — зберегти стосунки і взаємодовіру. Тоді можна пережити всі, навіть найскладніші, ситуації. Це економить мій час і енергію, яка потрібна для роботи в МХП. Мої батьки не дозволили мені навчатися на психолога, тому своїм дітям я даю свободу вибору. Старший син цього року буде вступати до ВУЗу, а я й досі не знаю, куди. Він приблизно знає, на кого хоче вчитися, а для мене це питання. Ми можемо тільки зрозуміти, підтримати, допомогти дитині, але не вимагати».