«Народилася та виросла я в мальовничому Шевченківському краю Канівського району. Після закінчення школи намагалася вступити на бюджетну форму навчання фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного університету, але, на жаль, не завжди знання можуть в цьому допомогти. Навчатися на платній основі я не мала можливості. Адже виховувала мене тільки мама. Тому прийняла рішення вступити до Ржищівського будівельного технікуму на спеціальність «Економіст». Технікум закінчила з червоним дипломом, але мотивацією слугувало отримання підвищеної стипендії для свого забезпечення. Активно приймала участь в спортивному житті технікуму, брала участь у змаганнях в збірній команді по волейболу. Після закінчення технікуму розпочала свою кар'єру в Черкасах. Але думка про те, що я повинна мати вищу освіту ніколи мене не покидала, тому вже на особисто зароблені кошти я вступила на заочну форму навчання до Європейського університету на спеціальність «Фінанси та кредит». Але і на цьому не зупинилась, і рік тому закінчила магістратуру «Сумського аграрного університету» за спеціальністю «Облік і оподаткування». Завдяки досягненням у навчанні мені навіть запропонували навчатися в аспірантурі».
«Тривалий час навчалась і працювала у Черкасах. Заміж вийшла рано, в 19 років, через три роки пішла в декрет. Так склалися життєві обставини, що ми переїхали жити у село до мами. Після декрету повертатися до Черкас не бачила сенсу, та й у чоловіка там не було вже роботи. Оскільки в селі всі знають про компанію МХП, то я звернулася до жителів, які працювали на даному підприємстві, з проханням допомоги у працевлаштуванні. Напевно, так мало бути, і з 1 липня 2011 року я вже розпочала свою кар'єру у філії «Заповіт Шевченка» НВФ «Урожай».
«Спочатку було дуже складно. До цього я працювала бухгалтером у торгівлі і на автоскладальному заводі. Про рослинництво взагалі нічого не знала, мала лише розуміння про те, що таке пшениця, кукурудза та інші основні культури. Щоб дізнатися більше, ходила за інженерами і агрономами, розпитувала про все, і таким чином вивчала нове для себе виробництво. Сиділа поруч з провідним бухгалтером, щоб вивчити нюанси обліку, ставила дуже багато запитань і записувала все в «чудо-блокнот», працювала на всі 100%. Пам'ятаю ситуацію, коли я не знала як виглядає ріпак і не розуміла, для яких цілей його вирощують. Тоді просила агронома показати насіння, рослину, розповісти цікаві факти. Це був дуже насичений і цікавий період, який подарував мені багато знань, умінь, знайомств та неоціненний досвід. Я вдячна долі, що мала можливість розпочати свою кар'єру саме з даного підприємства холдингу МХП. Вдячна колегам за підтримку, досвід і довіру».
«В певний період у моєму житті відбулися досить неприємні зміни, і, завдяки моїм керівникам, я отримала можливість продовжити працювати в іншому підприємстві холдингу МХП. Так у 2016 році керівництво запропонувало посаду в «Урожайній країні». Я не вагаючись погодилась, навіть ще не розуміючи, куди потрібно їхати. Думала, що у Рівне. А виявилось, що у місто Ромни Сумської області. Спочатку два місяці працювала заступником головного бухгалтера. Вдень з директором підприємства здійснювали поїздки на виробничі підрозділи, спілкувалася з працівниками, вивчала структуру підприємства. А ввечері займалася питаннями обліку. Перші півроку роботи я навіть не знала, що це за місто, бо весь свій час присвячувала роботі. Але вдома з мамою залишилася моя донечка, за якою я дуже сумувала і тому кожні два тижні я їздила додому».
«Через два місяці активної роботи, та вже здійснених деяких змін, мене призначили на посаду головного бухгалтера. Моєю підтримкою тоді була головний бухгалтер НВФ «Урожай» Жовнір Людмила Вікторівна. Вона допомагала мені в усьому, навіть важко висловити всю ту підтримку, які я від неї отримувала. Колеги «Урожаю» завжди мене підтримували та допомагали. Я за це щиро вдячна. Людмила Вікторівна стала для мене не тільки наставником в допомозі обліку, а і подругою, з якою можна обговорити як теми буденного робочого життя, так і активного відпочинку. Деякі зміни відбувалися і в подальшій кар'єрі, були навіть думки змінити компанію, але мене постійно щось не влаштовувало в нових пропозиціях. Напевно, це доля. Так, з 2018 року в підприємстві «Урожайна країна» займаю посаду менеджера з організації обліку. Разом з командою активно впроваджуємо всі процеси з автоматизації на підприємстві».
«В минулому році мені запропонували в якості експерименту поєднати посаду менеджера з організації обліку в «Урожайній країні» з Єлизаветівською філією ПрАТ «Оріль-Лідер» в Дніпропетровській області. Я завжди погоджуюся на експерименти і, звісно ж, спробувала і цього разу. Але на цьому експерименти не закінчилися. В кінці року запропонували такий же проєкт, тільки вже на підприємстві ПрАТ «Агрофорт». Земельний банк «Агрофорту» складає 12 тис. га землі, окрім цього є напрямок тваринництва. Для мене це був новий виклик — і я його прийняла. Це був складний проєкт, потрібно було змінювати організаційні процеси, здійснити виправлення первинних документів в минулих періодах, але завдяки злагодженій роботі та підтримці директора вдалося досягти поставлених цілей. Керівництво залишилося задоволеними нашим результатом. Зміни, в першу чергу, торкнулися роботи бухгалтерської служби, організації документообігу та переведення на електронний документообіг, який в «Урожайній країні» працює ще з 2016 року. По-друге, ми провели комунікацію між співробітниками. Навчили їх користуватися новаціями. Мені здається, навіть трішки змінили їх ставлення до роботи».
«Експеримент продовжується і на сьогодні в мене з'явилося ще одне підприємство — «Агро-С» із земельним банком у 27,7 тис. га. Зараз проєкт в стадії впровадження, але маю віру і надію на успішне завершення. Мені доводиться багато часу проводити за кермом, щоб мати змогу фізично знаходитися на кожному підприємстві. Але заради досягнення цілей, я приношу в жертву свій особистий вільний час, який можу провести в компанії друзів. Намагаюсь трішки часу приділити своїй донечці і своїй сім'ї, та своєму активному життю. Я весь час кудись поспішаю, в мене багато завдань і планів. Мене навіть вдома дуже важко побачити, тому що я там рідко буваю. Цей оптимізм та активність допомагають мені по життю. Я впевнена, що потрібно вірити в добро».
«Я беру участь у всіх проєктах, які впроваджуються в МХП. Досить часто це відбувається з власної ініціативи. Я активно допомагала з впровадженням проекту Digital Agro Tech MHP, створенням диспетчерського центру. Наразі є відповідальною за впровадження проекту «Контролера ТТН». Найперша, без вагань подала заяву про участь у проекті «Донор МХП» і всіх активно залучаю до цього. Маю рідкісну групу крові, то чому не допомогти людям. Можливо саме моя кров врятує людині життя. В минулому році найперша на підприємстві приймала участь у проєкті з моніторингу емоцій співробітників компанії. Через тиждень загітувала своїх колег і вони теж вирішили приєднатися. Мені мої колеги з бухгалтерської служби іноді говорять, щоб зупинилась і трішки відпочила. Та мені ніколи. Такий насичений темп життя і розуміння того, що ти долучився до змін у компанії, дуже надихають».
«Більш за все боюсь не впоратись з покладеними на мене обов'язками. Підвести своє керівництво. Так, іноді дуже важко. Особливо зараз, коли зросло навантаження. Доводиться працювати майже без вихідних. Але потім думаю, а хто як не я зробить цю роботу? Тому, звичайно, я доведу справу до кінця. Я не можу сказати, що я строгий керівник, навпаки, лояльний. В будь-якій ситуації варто розібратися та знайти компроміс. Все вирішується в діалозі. За своїх спеціалістів завжди стою горою, але якщо в цьому є їх вина, то приношу вибачення і разом з ними обговорюємо всі проблеми, і ми разом знаходимо вирішення проблеми з розподілом на функціональні обов'язки».
«Робота в «Урожайній країні» стала для мене переломним моментом і спонукала змінити найперше ставлення до себе. Мені захотілося змінити себе, за півтора року я скинула 30 кг зайвої ваги. Почала займатися спортом, перейшла на здорову їжу. В спортзалі займалася фітнесом і силовими вправами. Та минулого року пошкодила коліно. На відновлення пішло дуже багато часу. Потім був карантин. І як тільки дозволили відвідувати спортзали, я одразу поновила тренування. Для мене тренування — це спосіб перезавантажитись і, навіть, знайти рішення проблеми. Це те місце, де відпочиває моя душа, а працює тіло. Я отримую задоволення від навантаження, від болю в м'язах на другий день. Це означає, що ти на вірному шляху. Після тренувань я навіть на проблеми дивлюся вже зовсім по-іншому, і вихід вже зрозумілий, і не таке вже критичне питання».
«Я почала прислухатися до себе і, головне, полюбила себе такою, яка я є. Ті люди, які знали мене ще до роботи на цьому підприємстві говорять, що я стала і морально, і візуально зовсім іншою людиною. Зараз роблю те, що мені приносить колосальне задоволення. Вирішила проблему — щаслива, досягла успіху, досягла поставленої маленької цілі — і ще щасливішою стала».
«Дочка ставиться до моєї завантаженості на роботі з розумінням. Їй уже 11 років, і коли я говорю, що мене не буде вдома ввечері, коли я затримуюсь або вирушаю у відрядження, то вона мене розуміє. В розлуці дуже сумуємо одна за одною».
«Хочеться отримувати від усього задоволення, працювати, подорожувати і просто радіти життю. Мені дуже приємно, що мене знає багато людей в МХП, що моє ім'я знає багато співробітників саме завдяки моїм зусиллям і досягненням. Заради того, щоб була повага від колег і керівництва, варто і у вихідні працювати».
«Ще одна моя ціль на рік — до своїх трьох статуеток «Зеленої зони» (найефективніших співробітників МХП — прим.ред.) додати ще одну. Ціль виконано, в цьому році я в переліку найефективніших співробітників. Головне для мене не преміальний фонд, а визнання. Першу статуетку я отримала за результатами відрядження на підприємство «Вороніж Агро Холдинг». Ще дві статуетки — це два останні роки на посаді менеджера з організації обліку. Вважаю, що кожному варто додати максимум зусиль для того, щоб потрапити в «Зелену зону», це мотивує на ще більші плани та досягнення».