«День, коли я почав працювати в МХП, суттєво змінив моє життя. На підприємстві я вже близько 5 років і за цей час зміг задовольнити свої амбіції як в професійному, так і в особистісному розвитку. Умови роботи тут такі, що дають змогу і стимулюють розвиватися. Я закінчив Вінницький політехнічний університет і до МХП надавав послуги в галузі IT. Але в такій роботі не було стабільності, тому шукав вигідніші умови. Коли дізнався, що відкривається «Вінницька птахофабрика», одразу прийшов сюди, адже це величезні потужності та можливості. Влаштувався тоді на найнижчу посаду в цьому департаменті — звичайним слюсарем контрольно-вимірювальних приладів. Півтора року пропрацював на ній, далі став змінним слюсарем, потім — інженером, далі — провідним інженером і згодом очолив службу».
«Вважаю, що для професійного і кар'єрного росту важливо отримувати досвід і поступово показувати результати. Можна скільки завгодно говорити, що хочеш і можеш підкорювати серйозні вершини, але ці амбіції нічого не варті, якщо не доводити їх своїми діями на практиці. Тільки конкретні результати дають змогу рухатися вперед. Моя життєва філософія — лідерство, але лідерські якості потрібно розвивати впродовж всього життя. Ніхто лідером не народжується — це робота над собою, саморозвиток і вдосконалення. Навіть якщо є природні лідерські якості, то їх слід постійно розвивати, тоді люди будуть тягнутися до тебе та сприймати як лідера».
«Мені є куди далі зростати, наприклад, щоб очолити департамент, коли відкриється така вакансія. У нас кар'єрними сходинками якраз рухаються люди, які побували всередині процесів, відчули все своїми руками, так би мовити, пройшли певний шлях у компанії і здобули досвід. І керівництво стимулює такий розвиток, щоб на керівних посадах були досвідчені, навчені люди, які знають зсередини всі процеси й готові їх покращувати».
«Найважче в роботі у такій великій компанії — це навантаження, яке постійно збільшується. Коли я прийшов, тут працювали 12 дільниць, а зараз їх 19. Також ми завжди намагаємося вдосконалити процеси, а це потребує додаткових ресурсів. Водночас така велика кількість роботи сприяє розвитку. Думаю, людина, яка не хоче самовдосконалюватися і змінюватися, тут працювати не зможе. Наприклад, я дуже змінився. Колись думав, що буду працювати в галузі IT, а, прийшовши сюди, зрозумів, що мені потрібно змінюватися, щоб ефективно працювати й рости. Кожній людині, яка хоче тут працювати, необхідно змінюватися та підлаштовуватися під ті процеси, яких вимагає конкретне виробництво. Якщо не будеш змінюватися, довго тут не зможеш працювати».
«У школі я мріяв бути IT-спеціалістом. Тоді тільки з'являлися комп'ютери, у мене його ще не було, а коли побачив його у знайомих, то загорівся бажанням працювати з такими технологіями. Однак склалося так, що я пішов в автоматизацію. Це дещо схожа сфера, але інші рівні. Мікроконтролери — це вищий рівень, сам системний блок — це уже готовий пристрій на якому одразу можна працювати, а ми ж працюємо з контролерами, які напряму керують процесом та для їхньої вірної роботи потрібно провести певні монтажні та налагоджувальні роботи. Це теж цікава галузь, і якби я не був відкритим до змін, то, мабуть, так би й не пізнав її».
«Зараз у своїй службі я намагаюсь створити команду однодумців, які будуть підтримувати один одного. Інколи відволікаю їх від одноманітності робочого дня. Періодично створюю спеціалізовані квести: імітую ряд поломок обладнання, люди діляться на команди і шукають проблему. Це як навчання у формі розваги, воно дуже цікаве для всіх. У нас 38 пташників, 19 бригад, все обладнання однотипне і щоденна робота також однотипна, тому такі квести дуже потрібні. Це весело, корисно і допомагає розвиватися у професійному плані».
«У нас у колективі загалом не існує якогось пригнічення, придавлювання чи заборон від вищого керівництва. Навпаки, у свого керівника завжди можна спитати поради, попросити допомоги. Комунікація з ТОП-менеджментом — взагалі окрема історія. ТОП-керівники постійно ведуть блоги, розповідають, куди рухається холдинг. Я при випуску кожного блогу завжди збираю своїх інженерів і показую їм це відео, аби вони бачили, куди нам потрібно рухатися, щоб були в руслі загальної роботи і знали, що можуть зробити, щоб допомогти компанії досягати поставлених цілей».
«Більше за фінанси мене особисто мотивує визнання досягнень і статусу. І, мабуть, більшість людей також. Фінансова сторона надзвичайно потрібна й актуальна, але людині завжди буде мало. Інколи працівники кажуть, щоб підвищили їм зарплату. Ми підвищуємо, але на покращення роботи це не впливає, а через місяць люди знову хочуть підвищення, така людська природа. А от визнання заслуг — це більша мотивація. Водночас вважаю, що від роботи потрібно відпочивати, тож не варто переносити труднощі з роботи на родину. Усьому свій час і своє місце».