«Коли йдеш на роботу з любов'ю, то все вдаватиметься»
Михайло Чурпіта, водій автотранспортних засобів
«Катеринопільського елеватору»
«На «Катеринопільському елеваторі» я працюю вже 12 років. Починав працювати на підприємстві водієм на зерновозі, а далі вже почав перевозити комбікорми. Ми називаємо це «роботою на бочці». До того як потрапив сюди, працював в автобусному парку на міжміських перевезеннях та на підприємстві, яке займалося перевезеннями на великих вантажних машинах. В часи коли я працював водієм автобуса, то інколи хотілося повернутися на великі вантажні перевезення. Поступово деякі співробітники з автобусного парку почали приходити на роботу в МХП і я вирішив спробувати. Зараз дуже задоволений таким своїм рішенням».
«За віком я вже 10 років як пенсіонер, але хочеться ще працювати, не люблю сидіти вдома. Тим паче, робота мені подобається, у нас великий колектив. Водіїв десь близько 130 загалом, на великих вантажівках працює 101 водій. Щоправда, молоді не так багато. Довго не затримуються молоді водії — трохи попрацюють і йдуть. Переважно залишилися ті, хто вже давно працює на підприємстві. Колектив у нас дружній, завжди допомагаємо один одному, при потребі».
«Графік роботи у водіїв ненормований, наш підрозділ працює в цілодобовому режимі. Конкретних робочих годин «від та до» немає, але працюємо згідно правил перевезень та графіком відповідно до замовлень. Отримуємо телефонний дзвінок від диспетчера, який говорить нам куди і на який час потрібно доставити продукцію, тому можемо їхати і вночі, і в вихідний день. Доставити комбікорм нам потрібно вчасно і на конкретну годину. Возимо комбікорм на «Миронівську птахофабрику», «Вінницьку птахофабрику» та «Оріль-Лідер». На одному автомобілі працює троє водіїв, працюємо по черзі. Наші обов'язки — це безпечне керування та вчасна доставка комбікорму. Ремонтом авто не займаємося, для цього є окремі майстерні на підприємстві. Хіба що, якщо щось трапиться в дорозі, то звичайно лагодимо самостійно, але це буває дуже рідко».
«В одну бочку нам дозволяється брати 23-24 т вантажу. Перевезення ми здійснюємо з загальною вагою в рамках Законодавства та не перенавантажуємо автомобілі, щоб не руйнувати дороги. На підприємстві за дотриманням законодавчих норм та правил суворо слідкують. Перед заїздом на завантаження, бочку обробляють та дезінфікують. Це триває приблизно годину, а далі ми їдемо на завантаження. Виробничо-технологічна лабораторія здійснює перевірку авто, щоб авто було чисте та не було ніяких залишків і нічого зайвого. Далі оператор завантажує бочки продукцією, після чого ми зважуємо автомобілі на автоматизованих вагах. Потім охорона опломбовує вантаж і ми йдемо до єдиного вікна де отримуємо документи, після чого їдемо у пункт призначення. На місці призначення охорона перевіряє документи на вантаж та пломби і дає згоду на розвантаження».
«Весь процес маршруту під завантаження на «Катеринопільському елеваторі» автоматизований. Це пришвидшує час і знижує ризик людських помилок. На підприємстві така система почала працювати близько 1,5 роки тому, ми навчилися використовувати цю систему та бачимо переваги у зменшенні черг та упорядкуванні заїзду на точки завантаження, вагову тощо. Хоча, звичайно, бувають затримки і різні непередбачувані ситуації».
«У 2014 році коли на сході країни починались заворушення та бойові дії, зі мною трапилась нестандартна історія, яка не пов'язана з роботою техніки, але все ж… В той час необхідно було перевезти з «Катеринопільського елеватора» старе обладнання на нашу філію в Добропілля, яке знаходиться в Донецькій області. Це був виклик для всіх водіїв підприємства, оскільки дорога та і саме перебування на сході було непередбачуване. З водіїв нашого підрозділу бажаючих не знайшлося, ніхто не хотів їхати. Тому на прохання керівника, я погодився та поїхав туди першим. На щастя поїздка була вдалою, згодом після цієї поїздки і інші водії нашого підприємства здійснювали доставку на схід».
«До автомобільної техніки у мене була тяга з дитинства. У школі я не приділяв багато уваги навчанню та і не було особливого зацікавлення навчальним процесом, хоча вчився гарно, на четвірки — на той час це було добре. Батьки працювали у колгоспі, я бігав до них на роботу, на літніх канікулах допомагав їм: розвантажував зерно з машин. В ті часи багато хлопців хотіли саме таку роботу, бо це значило, що буде можливість проїхатися на автомобілі. У мене є двоє братів, один з них також працює водієм, інший — на залізниці. Моя робота мені подобається і дається легко. Вважаю, що коли йдеш на роботу з любов'ю, то все вдаватиметься».
«Окрім роботи, маю домашнє господарство. Займаюся ним в основному сам, бо дружина пересувається за допомогою інвалідного візка. 12 років тому вона впала на відпочинку і відтоді не може ходити. Зі старшим сином у нас трагічна історія: він помер після хвороби. Молодший працює далекобійником у Польщі. У вільний від роботи час мені завжди є чим зайнятись вдома: город, садок та догляд за домашніми тваринами. Моя мама ще жива, тому при першій нагоді я її відвідую. Зараз основна моя мрія, щоб всі були здорові, бо це найголовніше. Коли є здоров'я, то все інше помаленьку додасться».