«Велика частина успіху в роботі
залежить від настрою колективу»
Сергій Святий, керівник колони сільськогосподарської
техніки філії «МХП Логістика»
«До техніки мене тягнуло з дитинства. Мій дідусь був трактористом і багато розповідав про свою роботу. Я бачив, як у полі працює техніка. Мені було дуже цікаво за нею спостерігати. Я постійно просив, щоб мене покатали на ній. Навчався у Ладижинському коледжі за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Вчитися там мені подобалося, але спочатку важко було зі шкільними предметами, бо в школі я не дуже добре вчився — не було мотивації. Проте згодом підтягнув усі знання і доволі легко складав іспити. Після технікуму вступив до Вінницького аграрного університету, також тут, у Ладижині».
«Коли вступав, то думав, що провчуся три роки і отримаю диплом спеціаліста. Однак почалось впровадження Болонської системи, і я отримав вибір: після трьох років навчання отримати бакалавра або повчитися ще рік на спеціаліста, чи ще півтора роки на магістра. Тоді, все зваживши, вирішив, що варто думати стратегічно, тому продовжив навчання на магістратурі, поєднуючи його з роботою на маслозаводі. Пізніше пробував себе в різних галузях, зокрема, працював автослюсарем, виготовляв електроди. Складно було знайти роботу, бо нікуди не хотіли брати без досвіду, але я ніколи не цурався будь-якої роботи. Бувало, хтось дивувався, чому я з вищою освітою працюю вантажником чи слюсарем, а мені було важливо заробляти і поступово рухатися, а не чекати, що мене одразу візьмуть інженером».
«Не правильно, на мою думку, просто сидіти і чекати. Потрібно працювати, щоб зарекомендувати себе, щоб твій потенціал бачили інші люди. Сьогодні я це пояснюю новим людям, які приходять до мене на роботу. В МХП я прийшов у 2012 році, сюди, на «Вінницьку птахофабрику», на посаду тракториста. В мої обов'язки входила вичистка пташників та інші технологічні процеси. Через пів року мені запропонували посаду начальника автомобільної колони. Була дільниця спеціальної техніки, до якої входив різний транспорт: навантажувачі, трактори, вантажівки з різними установками, сміттєвози, пожежний автомобіль тощо».
«У 2014 році ми розділилися на дві дільниці: спеціальної та сільськогосподарської техніки. Я почав працювати на дільниці сільськогосподарської техніки. До неї відійшли трактори і навантажувач. Тоді у нас було трохи більше 50 людей на дільниці, сьогодні ж вже 125 людей працює. Маємо 97 одиниць рухомого складу та 103 одиниці додаткового навісного обладнання. Я слідкую за дотриманням правил охорони праці, пожежної безпеки. Контролюю, щоб працівники були забезпечені спецзасобами індивідуального захисту, проводжу навчання. Основний мій обов'язок — забезпечення безперебійної роботи всіх технологічних процесів».
«Сісти за кермо трактора і просто поїхати може кожен із посвідченням тракториста, а от для правильного виконання технологічного процесу потрібно вчитися і практикуватися. Трапляється, що люди незадовго після початку роботи звільняються, бо не можуть освоїти технологічні операції. Таких небагато, може, 1-2%. Інші ж працюють на тих технологічних процесах, де можуть краще себе проявити. Виробничий процес — це великий механізм, тому важливими є злагодженість роботи всіх компонентів і відповідальність кожного працівника. Коли я приймаю людей на роботу, то одразу це пояснюю».
«Я працював на різних підприємствах, на різних посадах. І зі свого досвіду можу точно сказати, що у нас для працівників створені ідеальні умови. Люди забезпечені спецодягом, їх відвозять на роботу і додому, вчасно виплачують зарплату і оплачують весь додатково відпрацьований час. Підприємство дає змогу кар'єрно зростати, і я це знаю з власного досвіду. У нас процеси поділені за складністю, і якщо я бачу, що людина працює добре, то сприяю її руху далі. Звичайно, якщо працівник теж цього хоче і готовий розвиватися. Коли я з тракториста перейшов на нову посаду, то спершу було складно, бо доводилось працювати з різними людьми. До кожного потрібно було знайти підхід, кожного зрозуміти. Вважаю, що велика частина успіху в роботі залежить від настрою колективу, тому з людьми постійно потрібно говорити. Це мій досвід, який я періодично аналізую, роблю висновки і намагаюся вдосконалювати свої комунікативні навички».
«На мою думку, я можу знайти спільну мову з людьми різного віку. У нас працюють і молодші, і старші — мені легко працювати з усіма. Підходи, звісно, різняться: молодим треба більше пояснювати, вчити їх, давати професійний досвід; старшим — розповідати про сучасні підходи до роботи, виводити їх зі старої системи роботи «для галочки». Потрібно, щоб люди працювали не просто аби відпрацювати години, а вкладалися в роботу, занурювались в неї. Для мене техніка сьогодні — це як повітря. Приходжу, дивлюсь, осягаю технологічні процеси, буває, і показую, як слід робити. Виникає багато нюансів, чимало ситуацій, які стають уроками і досвідом».
«Техніка — це моє захоплення і поза роботою. У мене небагато вільного часу, але коли є змога, то конструюю саморобну техніку. Зробив, наприклад, мотоблок. Трактор маю у проєкті. Хочеться самому створювати механізми, свої моделі. Зараз мрію про житло у приватному секторі. З дружиною і двома синами поки живемо у службовій квартирі, але дуже хочеться свій будинок. Своє дитинство я провів у приватному секторі і життя там мені дуже подобалось. Хочеться мати свій двір, город, садок, ягідки для дітей. Все це маю у планах».