Інтерв’ю з Віталієм Адамчуком
Шаурма-роботи, AI у пташниках і 3D-різка м’яса: інженерна трансформація МХП
Шаурма-роботи, гідроріз м’яса за 3D-контуром і штучний інтелект у пташниках — на підприємствах МХП автоматизація давно вийшла за межі «просто встановити нову лінію». Компанія системно трансформує виробництво: від підходу до харчової інженерії — до логіки роботи команд. Тут впроваджують не лише smart-машини, а й нові бізнес-моделі — наприклад, рендеринг як окремий напрям.
За один рік — понад тисяча проєктів змін, від smart-ліній до рендерингу побічної сировини в окремий бізнес. Інженери компанії самі подають ідеї, захищають проєкти і впроваджують їх. Як усе це працює в масштабі МХП — розповідає технічний директор виробничого напряму Віталій Адамчук.
Курс на food-технології
Latifundist.com: МХП довгий час асоціювали переважно з агросферою. Мабуть, більше 5 років ви дивитесь на себе як food-компанію. Якщо відійти від позиціонування, як це відобразилось на бізнес-моделі?
Віталій Адамчук: Стати food-компанією — це не про маркетинг, а саме про трансформацію бізнес-моделі. У напрямі виробництва ми створили п’ятирічну стратегію, яка охоплює всі ключові групи продуктів: від класичного філе до ковбас та інших продуктів із доданою цінністю — тих, у яких ми як виробник зробили замість споживача частину процесу приготування, або ж повністю приготували страву. Це одразу змінило й підхід до виробництва. Йдеться вже про інший і складніший тип технології, інше обладнання, інший рівень автоматизації.
Latifundist.com: Ми розуміємо, куди рухається МХП в плані інновацій на полях. А як вони виглядають у food-напрямі?
Віталій Адамчук: Є чотири основні вектори в інноваціях: виробничо-технологічний, технічний, енергетичний і ІТ. Але головне — це цілісність. Усі вони працюють синергічно. Технічні рішення мають цінність лише тоді, коли дають відчутний результат у виробництві. Щоб ухвалювати зважені рішення, потрібно мати повну й точну картину — а це неможливо без системного збору та аналізу даних. У масштабах МХП без ІТ-продуктів це було б просто нереально. Коли йдеться про ефективне використання енергоресурсів — тут чи не кожен день є що вдосконалювати.
Latifundist.com: Окей, ІТ-продукти, аналіз даних. Але ж це більше про внутрішні процеси, на полиці якось це відображається?
Віталій Адамчук:
Аякже, коли ми кажемо «інновації в МХП», ми маємо на увазі не тільки smart-машини або красиві цифрові екрани. Це підхід, де кожна інвестиція в технологію пов’язана з тим, як і що ми хочемо бачити на полиці магазину чи в меню ресторану чи в холодильнику споживача через рік, два, п’ять.
Автоматизація: від крилець для ресторанів до шаурми
Latifundist.com: Наведіть кілька прикладів таких проєктів.
Віталій Адамчук: Наприклад, це отримання нарізаних продуктів з філе або м'яса ніжки, які задовольняють наших покупців по вазі, формі і габаритах. Для цього ми встановили гідроріз на «Вінницькій птахофабриці». Це не просто нове обладнання, а принципово інший рівень точності і технологічності: водяний струмінь з надвисоким тиском, що «ріже» м’ясо за 3D-контуром без втрати структури, робить продукти різних форм, розмірів і ваги.
Інший приклад — японські машини для відділення м'яса від кісточок з курячих ніжок, які працюють зараз на наших птахофабриках. Вони допомагають досягати оптимальної точності надрізів і як наслідок отримання максимального виходу м'яса.
Latifundist.com: А щось зі свіжого?
Віталій Адамчук: Легко. Тільки у 2024 році на виробництвах ми реалізували 34 великі проєкти модернізації і майже тисячу сто дрібних — від встановлення відеоспостереження до нових машин та ліній. Із масштабних проєктів, наприклад, на «Миронівській птахофабриці» (МПФ) ми замінили лінії прибуття птиці на сучасні від компанії Marel.
Latifundist.com: Це «важка» автоматизація. А що з «розумною»?
Віталій Адамчук: Так, ми активно впроваджуємо рішення з вбудованою логікою керування. Наприклад, машина I-cut від Marel — це інтелектуальна система, яка аналізує форму та вагу кожного шматка м'яса і підбирає оптимальний варіант для нарізки. Це вже не просто машина, а алгоритм, який думає.
Ще один хіт — виробництво фаршу із м’ясної частини курячої спинки. Раніше це м’ясо було одним із сировинних інгредієнтів, а тепер — окремий повноцінний продукт, який користується попитом завдяки своїй доступності, органолептичним характеристикам та універсальності використання.
Latifundist.com: А що з готовими рішеннями? Ви згадували про шаурму та бургери.
Віталій Адамчук: На м’ясопереробному заводі «Легко» запустили лінію виробництва готового м'яса для шаурми. В спеціальний döner-робот ставляться 200-кілограмові, попередньо замариновані і заморожені бухти м’яса, а робот сам обсмажує м'ясо, нарізає маленькими шматочками, які потім заморожуються і фасуються в пакети різної ваги. Розміри шматочків можна змінювати під будь-які потреби. Споживачам залишається покласти вдома ці смачні шматочки м'яса в лаваш, додати соус і овочі, підігріти — і готова шаурма за декілька хвилин.
Або інший приклад — лінія виробництва вареного філе для салатів. Це так звана технологія cut after cooking — філе попередньо маринується, потім проходить через спіральну варочну машину, охолоджується до 0–2 °C, нарізається на кубики або смужки будь-якого розміру, заморожується і упаковується в пакетики. Нарізка проводиться автоматизовано на спеціальному обладнанні. Такий продукт зручно використовувати як основу для різних форматів кулінарних страв.
Latifundist.com: А по HoReCa, тут є якісь нові проєкти?
Віталій Адамчук: Із свіжого це окремий проєкт — нова теплова лінія для HoReCa. З її допомогою зможемо забезпечити приготування великого асортименту продуктів, таких як запечені частини курки, формовані вироби (бургерна котлета, шніцелі, нагетси, палички, тощо), овочі гриль та багато інших. Лінія оснащена обладнанням для обсмаження, приготування на пару, охолодження або заморожування та фасування. Це дозволяє значно збільшити потужність виробництва кулінарних страв та знизити витрати.
Latifundist.com: Це точкові проєкти чи вони якось масштабуються?
Віталій Адамчук: Дивіться, яка в нас логіка:
Ми впроваджуємо ті рішення, ефективність яких підтверджена розрахунками з фінансової точки зору
При цьому маємо багато проєктів, пов'язаних з покращенням безпеки і умов праці, зручності та підтримки людей.
Latifundist.com: Що це, наприклад?
Віталій Адамчук: Один із таких прикладів — система CIP-мийок обладнання, транспортерів і т.і., де транспортери миються автоматично без участі людей. Другим прикладом є система Smart Maintenance (SM)— цифрова платформа для управління планово-попереджувальними та аварійними ремонтами. Вона стартувала як пілот на Вінницькій птахофабриці, а сьогодні вже охоплює понад 10 підприємств у різних регіонах та об'єднує понад 4000 користувачів. Це до питання масштабування.
У систему вже внесено понад 160 тис. одиниць обладнання. Ми не лише фіксуємо потребу в ремонті, а й передбачаємо можливі несправності та оперативно приймаємо рішення на основі даних. Система автоматично формує план замовлення запчастин, враховуючи графік обслуговування, залишки на складах і строки доставки. Крім того, заявки на ремонт можна створювати зі смартфона: додати фото, обрати або вписати інформацію — і за кілька секунд вона з'являється у відповідального на підприємстві.
Latifundist.com: Яка тут задача стояла на старті?
Віталій Адамчук: Ми хотіли скоротити простої обладнання, оптимізувати затрати на обслуговування та підвищити ефективність ремонтів.
Наші команди не бояться пробувати нове: вони експериментують, впроваджують інновації — і це заряджає всю організацію.
Ми не боїмося приймати рішення, іноді помилятися, і далі ефективно рухатися вперед. Відчуття виробничого прориву — це такий собі елемент корпоративної культури, який привносить справжній інженерний драйв у робочий процес — і для досвідчених команд, і для нових співробітників.
Latifundist.com: А давайте якийсь приклад, коли працівник щось запропонував і втілили в роботу.
Віталій Адамчук: Тримайте реальну історію. На одному з наших виробництв постійно виникали труднощі з транспортерними стрічками — у кожної був свій тип конструкції, деталі між собою не підходили. Через це будь-який ремонт або зміна довжини вимагали додаткових витрат — різати, зварювати, витрачати час.
Один із працівників запропонував просте рішення: зробити набір стандартних, універсальних деталей, з яких можна зібрати транспортер будь-якої довжини чи форми. Ідею підтримали, за кілька місяців погодили універсальні технічні деталі.
Результат перевершив очікування — транспортери стали дешевшими, ремонт швидшим, а деталі тепер можна легко використовувати повторно. Ідею вже почали масштабувати на інші підприємства.
Енергія та побічна сировина: замкнений цикл, що дає прибуток
Latifundist.com: Давайте трохи змістимо фокус, поговоримо про енергетику. Біогаз, біометан, когенерація — це проєкти в більшій мірі про утилізацію відходів, економіку чи про забезпечення себе енергоносіями?
Віталій Адамчук: Все разом. Зокрема, і згадані вами енергоносії.
Ми ще кілька років тому визначили, що хочемо бути максимально енергоефективними та максимум енергонезалежними. І за цей час впровадили чимало рішень, які дозволяють економити, оптимізувати й знижувати вуглецевий слід.
Latifundist.com: Про які саме рішення йдеться?
Віталій Адамчук: Почну з сонячної генерації. Ми встановили сонячні панелі на низці наших підприємств, і це вже не просто «модна» технологія, а повноцінний інструмент стабільного живлення.
Для цієї системи ми також запустили energy storage — система, яка працює в режимі «пікового згладжування»
Коли в нас сонячної енергії багато, то ми нею користуємося і заряджаємо батареї, а коли мало або її немає — ми споживаємо електричну енергію з батареї.
Як результат, ми економимо кошти та можемо допомагати нашим українським електромережам в години пікового навантаження.
Latifundist.com: А газова когенерація? Ви були серед перших у цьому напрямі.
Віталій Адамчук: Так, йдеться про ще один наш проєкт, який ми реалізували в 2024 році. Це коли одна система виробляє електроенергію, тепло і пар, використовуючи природній газ. Така модель вже працює і дозволяє покривати левову частку потреб одного із наших підприємств в енергії. Другий великий проєкт ми запускаємо на іншому нашому великому підприємстві в 2025 р. Загальна потужність двох таких когенераційних газових станцій складе майже 27 МВт.
Доходи з побічної сировини
Latifundist.com: Ще в 2020 році ми з вами спілкувались про те, як компанія планує заробляти на переробці побічної сировини. Яка у вас тут стратегія?
Віталій Адамчук: Це теж частина нашої енергомоделі, але окрема історія. Кожне наше виробництво має окремий бізнес-напрям по переробці побічної сировини в готові кормові продукти — курячі жири і різні види борошна: кров'яне, м'ясо-кісткове, пір'яне. Ми ще у 2017 році подивилися на побічні продукти під іншим кутом — як на джерело доданої вартості, ознайомилися з найкращими світовими практиками та споживачами даної категорії продуктів. Протягом деякого часу провели ряд реконструкцій і змін в технологіях, впровадили стандарти якості і провели сертифікацію виробництв. Весь набір побічної сировини ми перетворили на найкращі інгредієнти для кормів, біоенергетики та навіть біопалива. Зараз ми маємо три рендерингових заводи в Україні, плюс один у Словенії.
Нічого не втрачається — це наш принцип
Latifundist.com: Нагадайте, що саме виробляє МХП у цьому напрямі?
Віталій Адамчук: Спочатку це було чотири продукти: м'ясо-кісткове, пір’яне та кров’яне борошно і курячий жир. Зараз у портфелі — дванадцять продуктів. Наприклад, м'ясо-кісткове борошно випускається з різною кількістю протеїну, жиру та золи, а жири — з різним кислотним числом.
Наші Вінницька та Миронівська птахофабрики сертифіковані за стандартом GMP+FSA — міжнародним стандартом для забезпечення виробництва безпечних кормів.
До речі, жири використовуються не тільки у кормах для тварин — в 2024 році ми запустили виробництво харчового жиру і зараз виходимо на цей ринок, зокрема для хлібопекарської і кондитерської промисловості.
Тобто у нас взагалі не залишається побічних продуктів.
Latifundist.com: Закритий цикл?
Віталій Адамчук: Так, ми повністю закриваємо цикл. Навіть курячий послід і технічні жири йдуть на наші біогазові комплекси.
І найважливіше — ми будуємо нову екосистему в межах нашої вертикальної інтеграції.
І це прибутковий і перспективний бізнес. Частину продукції рендерингу ми експортуємо до ЄС та інших країн, і ця галузь має потенціал до масштабування.
ІТ не як підтримка, а як рушій виробництва
Latifundist.com: ІТ в МХП — це історія про допоміжні сервіси чи щось більше?
Віталій Адамчук: ІТ — це не бек-офіс, а повноцінний драйвер трансформації виробництва. Ми тісно інтегруємо диджитальні рішення з інженерними та виробничими процесами.
Latifundist.com: Розкажіть про якесь з останніх рішень.
Віталій Адамчук: Один із нещодавно реалізованих проєктів — DMMP (Data Model Meat Processing). Це система, що базується на алгоритмах аналізу великих даних. Вона «вчиться» на кожному кроці обробки м’яса і пропонує, як оптимізувати налаштування машин для кращого виходу відсотку готової продукції. Завдяки DMMP ми підвищили вихід м’яса ніжки на понад 1,6% — а це сотні тон продукції.
Інше рішення — Smart TA, система, яка використовує штучний інтелект для моніторингу й автоматичного управління умовами в інкубаторах та пташниках, перше у світі end-to-end-рішення для управління процесами вирощування птиці. Вона сама аналізує показники, ухвалює рішення щодо корекцій і постійно «вчиться», як бути ефективнішою. Це штучний інтелект у прямій дії. Інший великий проєкт — розширення та масштабування Smart Maintence, про який ми вже раніше говорили.
Люди — наш головний актив
Latifundist.com: Що формує культуру інновацій у виробничій компанії, окрім технологій?
Віталій Адамчук: Люди.
Latifundist.com: Зараз всі компанії так кажуть.
Віталій Адамчук: Та ні, це не банальність.
Ми будуємо середовище, де інженер, технолог чи будь-хто із працівників мають мотивацію пропонувати ідеї, тестувати, впроваджувати.
У нас в компанії реально існує внутрішня конкуренція за інвестиційні проєкти. Команди презентують свої рішення, захищають їх, отримують фінансування і винагороду. Це формує здорову динаміку, коли колеги чітко бачать свої зони впливу на процес, можуть його змінювати і вдосконалювати.
Latifundist.com: Окей, а як саме відбувається залучення працівників до ініціатив?
Віталій Адамчук: Один із варіантів — «Банк Ідей», який ми запустили ще 2019 року. У ньому вже близько 4000 поданих ідей, з яких понад 1200 реалізовано. Винагорода — реальна: або відсоток від економічного ефекту, або фіксована сума. Люди бачать результат і отримують від нього фінансову мотивацію. Крім того, в нас є амбасадори інновацій на підприємствах — це внутрішні лідери, які допомагають ініціативам пройти шлях від задуму до впровадження.
Latifundist.com: Інженерна школа, менторство, освітні проєкти — як вони інтегровані в цю культуру?
Віталій Адамчук: Ми запускаємо навчальні програми, адаптовані під конкретні напрями. Наприклад, інженерна школа МХП, над якою ми зараз працюємо, — це не просто курси, а повноцінний розвитковий трек. Є й дуальні програми — студенти працюють на виробництві паралельно з навчанням, отримуючи практику і зворотний зв’язок.
Latifundist.com: Це теж частина бренду роботодавця?
Віталій Адамчук: Абсолютно. Ми конкуруємо не тільки технологіями, а й тим, яку кар’єру та розвиток можемо запропонувати.
В МХП можна перейти з виробничої лінії до позиції менеджера проєкту або опанувати взагалі нову професію. І ти не один на цьому шляху — ми надаємо підтримку, навчання, менторство.
Це сильна сторона компанії, і ми свідомо її розвиваємо.
МХП як простір технологічного росту: що далі?
Latifundist.com: Ваша зона відповідальності — технічна сторона. Яким бачите наступний етап розвитку МХП в цій частині, які плануються інновації у виробництві?
Віталій Адамчук: Ми вже маємо сильну базу — технології, команди, проєкти. Далі — масштабування та гнучкість. Ще більше автоматизації, ще більше даних, ще більше крос-функціональності.
Ми будуємо систему, яка працює. І головне — в якій люди хочуть працювати, бо бачать сенс, результат і перспективу.
В цьому й полягає суть технологічного лідерства.