Американський млин купить пшеницю в Аргентини, бо вона дешевша за ту, що продається в США

Аргентина домовилася про продаж пшениці до США — у Флориду, напрямок, який історично вважався малоймовірним для аргентинського зерна. Про це пише La Nation.

На тлі великої пропозиції та конкурентних цін аргентинська пшениця змогла вийти на цей привабливий ринок головним чином через ціну. За даними ринкових джерел, йдеться про близько 40 тис. т пшениці.

«Головна причина — ціна. Наша пшениця зараз дуже дешева — трохи більше ніж 200 доларів за тонну. У південно-східному регіоні США (Флорида) пшениця коштує дорого через логістику, тому імпортеру вигідніше купити її в Аргентині, ніж у внутрішніх постачальників», — розповів аналітик зернового ринку Хав’єр Пресіадо Патіньйо.

За інформацією видання, пунктом призначення є млин Ardent Mills у Тампі (Флорида) — підприємство, спеціально пристосоване для імпорту пшениці. Це не перший випадок: у квітні 2025 року вже було відвантажено 30 тис. т, однак тоді про це не повідомляли публічно.

У штаті Канзас американська пшениця HRW (Hard Red Winter) торгувалася приблизно по 280–287 $/т.

Джерела в галузі назвали угоду «головною новиною дня», зазначивши, що вона була укладена як заміна твердій червоній пшениці (HRW). Аргентинська пшениця конкурувала з традиційною американською HRW на ринку, де внутрішня логістика часто підвищує кінцеву вартість.

Аргентинська пшениця котирується по 210–220 $/т FOB, плюс 35–40 $/т фрахту і мито 10–15%. Таким чином, кінцева ціна в пункті призначення становить 269,5–299 $/т. Для порівняння, американська HRW — 280–287 $/т.

За таких умов імпорт має економічний сенс. Водночас учасники ринку попереджають: якщо цінова динаміка зміниться, це може бути лише разова поставка.

Попри точковий характер угоди, в експортному секторі її розглядають у ширшому контексті. Аргентина має надзвичайно великий обсяг пшениці, переважно з низьким вмістом протеїну, яка часто використовується як фуражна.

Читайте також: Аргентина відновлює експорт пшениці до Китаю вперше з 90-х

Євгенія Ткаченко, Latifundist.com, 2026 р.