Аналітики прогнозують спад виробництва кукурудзи в США в новому сезоні і збільшення врожаю сої
Поки ринок очікує на звіт USDA Prospective Plantings (про наміри посівних площ), який буде оприлюднений 31 березня, сигнали вже вказують на зміну структури посівних площ у США цього року. Про це розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко в коментарі Latifundist.com.
Площа під кукурудзою може скоротитися до 38 млн га, що на 1,94 млн га менше, ніж торішній рекорд у 40 млн га. Натомість площі під соєю можуть зрости до 34,4 млн га проти 32,9 млн га у 2025 році.
«На перший погляд така ротація виглядає незначною. Проте у глобальному масштабі навіть кілька мільйонів гектарів у США можуть змінити баланс світової пропозиції на мільйони тонн», — зазначила Блажко.
За її словами, причини цієї ротації пов’язані передусім з економікою. Сезон 2025 року приніс рекордний врожай кукурудзи у США — 432 млн т, що залишило ринок із комфортними запасами та спричинило тиск на ціни. Коли склади заповнені, а ф’ючерси не демонструють зростання, фермери починають перераховувати маржу.
Кукурудза залишається однією з найбільш витратних культур на Середньому Заході США. Високі потреби у добривах, дорогі гібриди, техніка та паливо роблять її дорожчою у виробництві, ніж сою.
За розрахунками Американської асоціації виробників сої, у 2026 році збитки можуть становити близько 213 $/акр для кукурудзи (≈46 $/т) проти 139 $/акр для сої (≈97 $/т).
На практиці фермери ухвалюють рішення саме на основі прибутковості з акра, і в умовах стискання маржі соя виглядає менш болісним варіантом, зауважує Блажко.
Додатковим фактором є економіка страхування врожаю. Для сезону 2026 року розрахункові ціни страхування USDA становлять 4,62 $/буш. для кукурудзи (≈182 $/т) та 11,09 $/буш. для сої (≈407 $/т), що забезпечує відносно кращий захист доходу для сої.
«Ще один стимул — зростання вартості добрив. Через ризики для постачання азотних добрив ціни на карбамід зросли на 60–80 $/т, а в США перевищили 500 $/т. Оскільки кукурудза потребує значно більше азоту, це додатково зміщує економіку на користь сої», — говорить Блажко.
Важливим індикатором для американських фермерів є співвідношення ціни сої до кукурудзи (soybean-to-corn price ratio), яке показує, скільки бушелів кукурудзи дорівнює ціні одного бушеля сої. Чим вищий коефіцієнт, тим привабливіша соя, а чим нижчий — тим більший стимул сіяти кукурудзу. Історично рівень 2,4–2,5 вважається нейтральним. За даними ф’ючерсів CBOT, у лютому 2026 року показник становив 2,43.
У 2024–2025 роках співвідношення опускалося до 1,9–2,0, що відображало відносну силу кукурудзи завдяки стабільному попиту з боку етанольної та кормової галузей і сприяло розширенню її посівів. Повернення показника до рівня понад 2,4 свідчить про зміну балансу: соя отримує підтримку через зростання попиту на переробку, зокрема для виробництва відновлюваного дизеля та біодизеля. У результаті співвідношення більше не дає явної переваги кукурудзі й відкриває можливість часткової ротації площ на користь сої.
Якщо прогнози справдяться, у сезоні 2026/27 виробництво кукурудзи в США може знизитися до близько 401 млн т (–7% р/р), тоді як сої — зрости до приблизно 121 млн т (+4–5%). Це відбувається на тлі довгострокового зростання світового виробництва: за останнє десятиліття врожай сої збільшився з 349 до понад 428 млн т, а кукурудзи — з 1,02 млрд до майже 1,3 млрд т.
Водночас ціни на сою підтримує швидке зростання попиту з боку сектору відновлюваних палив, навіть попри збільшення виробництва у Південній Америці. Для кукурудзи ситуація інша: середні ф’ючерси на CВОТ останні три сезони тримаються у межах 170–174$/т, а навіть скорочення виробництва в США може дати лише обмежену підтримку цінам.
У результаті соя виглядає більш стійкою культурою, тоді як кукурудза більше залежить від змін пропозиції, що підсилює інтерес фермерів до розширення посівів сої.
Читайте також: Фермери США скоротять посіви кукурудзи та розширять площі під соєю, врожаї прогнозують другими за величиною в історії
Євгенія Ткаченко, Latifundist.com, 2026 р.