Україна відстежує поставки краденого зерна не лише до Ізраїлю — МЗС

Україна відстежує поставки краденого зерна не лише до Ізраїлю, а й до інших країн і планує посилювати протидію таким схемам, оскільки вони фактично фінансують війну Росії. Про це заявив речник МЗС Георгій Тихий, пише Укрінформ.

За його словами, раніше вже фіксувалися випадки, коли судна з викраденим українським зерном прямували до Туреччини, Єгипту, Алжиру та низки інших країн.

«Просто зараз одне таке судно наближається до Єгипту, інше — до Алжиру. Наш меседж дуже простий — ми це бачимо, ми не будемо заплющувати на це очі і не залишимо без відповідної реакції. Це загальний підхід, він стосується не лише Ізраїлю, а всіх, хто бере участь у цій незаконній торгівлі і насправді допомагає агресору фінансувати війну проти України», — сказав речник МЗС.

Він наголосив, що така позиція поширюється і на партнерів України.

«Ми вважаємо Ізраїль партнером і другом, але ми відверто кажемо, що ця торгівля фінансує війну нашого ворога проти українського народу, і ми будемо протидіяти цьому», — зазначив Тихий.

Також, за його словами, Росія фактично створила не лише тіньовий нафтовий, а й тіньовий зерновий флот.

«Ми вважаємо, що власники компаній, капітани, всі дотичні до цих суден, які залучені до торгівлі краденим зерном, мають бути теж санкціоновані. Тому ви побачите більше дій на цьому напрямі — міжнародних, а не лише тих, що стосуються Ізраїлю», — додав речник МЗС. 

• Ізраїль 12 квітня 2026 року дозволив російському балкеру ABINSK (IMO: 9303869) розвантажити понад 43,7 тис. т пшениці, яка була незаконно вивезена з тимчасово окупованих територій України.
• Ізраїль не затримав ABINSK, хоча Україна просила про це.
• 26 квітня стало відомо, що до ізраїльського порту Хайфа наближається судно PANORMITIS із партією зерна, яка може походити з окупованих територій України. На борту — понад 6,2 тис. т пшениці та 19 тис. т ячменю.

Читайте також: Російський ABINSK з зерном з України в порту Хайфи — нова норма? Що Україна може зробити з підсанкційними суднами

Євгенія Ткаченко, Latifundist.com, 2026 р.