Травень може стати точкою істини для врожаю ріпаку в ЄС у сезоні 2026/27 і визначить, яка буде потреба в імпорті

Ринок ріпаку в Європі перегортає сторінку сезону 2025/26, швидко зміщуючи фокус на новий баланс — і саме тут формується ключове питання для України: чого чекати від виробництва ріпаку в ЄС у новому маркетинговому році. Для українських виробників це не абстракція, адже ЄС залишається головним імпортером українського ріпаку, і його власний врожай напряму визначає попит, ціну та експортні можливості. Про це в коментарі Latifundist.com розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.

У новий сезон Європейський Союз заходить із дещо зміненою конфігурацією: більші площі, але стриманіша врожайність. Після потужного 2025/26 МР, коли середня врожайність ріпаку перевищила 3,3 т/га, ринок очікує повернення до більш середніх значень — на рівні близько 3,2–3,25 т/га. Це частково компенсується розширенням площ приблизно на 140 тис. га — до 6,2–6,3 млн га, що дозволяє утримати загальний обсяг виробництва від різкого зниження.

Польова картина загалом підтверджує цю логіку: ріпак добре перезимував і в більшості регіонів увійшов у весну в доброму стані. На цьому тлі прогнози нового врожаю в ЄС у 2026/27 МР залишаються близькими, але не ідентичними — у діапазоні від близько 19,9 млн т (Єврокомісія) до близько 21 млн т (Oil World), тоді як більшість оцінок концентрується в коридорі 20,1–20,6 млн т.

Це означає, що ЄС наразі рухається до врожаю вище середнього, зокрема вище 5-річного рівня (близько 18,7 млн т). Водночас запас міцності залишається обмеженим: хороший старт уже відіграє другорядну роль, а фаза цвітіння відкриває головну інтригу сезону — чи вистачить вологи, щоб цей потенціал не втратити до літа.

У такій конфігурації ринку вирішальне значення набуває не загальна цифра, а її структура — тобто те, як саме формується врожай на рівні окремих країн.

Ключові виробники: де формується баланс

Основний обсяг ріпаку в ЄС традиційно концентрується в чотирьох країнах — Франції, Німеччині, Польщі та Румунії. Разом вони формують понад 70% виробництва блоку і фактично визначають тон ринкових очікувань.

Франція, як найбільший виробник ріпаку в ЄС, залишається базовим орієнтиром для ринку. За прогнозами Єврокомісії та COCERAL, у 2026/27 МР виробництво складе близько 4,5 млн т (проти 4,6 млн т роком раніше), а врожайність — 3,40 т/га, що нижче торішнього рівня, але близько до середнього. Посіви розвиваються рівномірно у сприятливих умовах, однак дефіцит опадів у західних і центральних регіонах стає ключовим ризиком найближчих тижнів.

Німеччина, другий виробник у ЄС, очікує врожай на рівні 4,1–4,2 млн т із врожайністю близько 3,68 т/га. Водночас країна входить у зону погодного ризику: у східних і північних регіонах через нестачу опадів на легких ґрунтах посіви стають вразливими. Прогнози не передбачають суттєвих дощів у найближчі 1–2 тижні, що підсилює ризики.

Польща стає ключовою невизначеністю сезону. Прогнози виробництва коливаються від 3,5 до 3,9 млн т, а оцінки врожайності поступово знижуються (близько 3,25–3,5 т/га). Посіви увійшли у весну з дефіцитом вологи, який посилився заморозками. Найгірша ситуація — на заході та північному заході, де вже фіксують гідрострес. Очікуваних опадів недостатньо для компенсації дефіциту.

Румунія виглядає відносно стабільно: виробництво оцінюють у близько 2,2 млн т, врожайність — 2,9 т/га. Посіви мають добрий потенціал, однак у північно-західних регіонах заморозки під час цвітіння і дефіцит вологи можуть знизити врожайність на 5–15% без дощів у травні.

В інших країнах ЄС ситуація змішана. У Центральній Європі посіви розвиваються в умовах браку вологи і залежать від найближчих опадів. У Болгарії, навпаки, достатньо вологи, але зростають ризики хвороб. Північ Європи демонструє загалом добрий стан посівів, хоча потреба в дощах зберігається. У країнах Бенілюксу швидкий розвиток ріпаку також супроводжується підвищеним ризиком хвороб.

«Отже, з урахуванням наявних ризиків саме травень може стати точкою істини для врожаю ріпаку в ЄС у сезоні 2026/27. Дефіцит вологи залишається нерівномірним і концентрується в тих регіонах, які найбільше її потребують, тому якщо опади не компенсують його в критичний період цвітіння та формування стручків, поточний потенціал може швидко перейти з комфортного сценарію в більш напружений баланс. Це, своєю чергою, посилить потребу ЄС в імпорті та створить додаткову підтримку для цін», — підсумувала Блажко.

Читайте також: Україна більше не основний постачальник ріпаку до Німеччини

Євгенія Ткаченко, Latifundist.com, 2026 р.