Бобові в сівозміні допомагають зменшити внесення азотних добрив
У кожну 4–5-пільну сівозміну варто включати щонайменше одну бобову культуру, яка збагачує ґрунт біологічним азотом і стимулює мікробіологічну активність. Про це розповів головний спеціаліст з живлення і захисту рослин компанії «САНАГРО УКРАЇНА» Павло Маменко, пише SuperAgronom.com.
За його словами, під час формування сівозміни також варто поєднувати культури з різною глибиною проникнення кореневої системи. Оптимальним вважається співвідношення рослин із мичкуватою та стрижневою, або глибокою, кореневою системою приблизно 3:1. Це дозволяє ефективніше використовувати елементи живлення з різних шарів ґрунту.
Сидеральні культури експерт радить підбирати залежно від потреб наступної культури. Зокрема, перед кукурудзою та картоплею, які вимогливі до фосфору, доцільно висівати гірчицю або люпин.
Після кукурудзи та зернових, які залишають значну кількість рослинних решток із широким співвідношенням вуглецю до азоту, рекомендується компенсувати тимчасове зв'язування азоту мікроорганізмами. Орієнтир — 10 кг азоту на 1 т соломи.
Водночас після бобових норму азотних добрив під наступну культуру можна суттєво зменшувати завдяки біологічно фіксованому азоту. У системах без оранки чергування кукурудзи із соєю, за словами експерта, дає кращі результати за врожайністю та ефективністю використання добрив порівняно з монокультурою.
Окрему роль у сівозміні відіграють культури з глибокою кореневою системою. Вони допомагають розущільнювати ґрунт і переміщувати малорухомі елементи живлення — фосфор, калій, мідь і цинк — з нижніх горизонтів ближче до поверхні, частково виконуючи функцію механічного глибокого розпушення.
Перед найбільш вибагливими культурами доцільно використовувати «поліпшуючих» попередників. Так, після конюшини або люцерни можна сіяти пшеницю та кукурудзу, які мають високу потребу в азоті та кальції. Після гречки чи гірчиці — картоплю та цукрові буряки, вибагливі до фосфору, каже Маменко.
Він наголосив, що сівозміну варто розглядати як складову системи удобрення. Тому норми добрив слід визначати не лише за потребами конкретної культури, а й з урахуванням попередника, кількості залишених рослинних решток та впливу попередніх культур на структуру і запаси поживних речовин у ґрунті.