"НЕТ!" бюрократическому вмешательству в аграрный бизнес! — УАК

Законопроект Министерства аграрной политики и продовольствия Украины «Про сільське господарство» представляет опасность для осуществления хозяйственной деятельности в сфере АПК, и может, в случае его одобрения и принятия, иметь крайне негативные последствия для устойчивого развития отрасли, а так же способствовать дополнительному ухудшению инвестиционного климата в сельском хозяйстве Украины и ее продовольственной безопасности, поэтому неприемлем и не может быть согласован для вынесения на дальнейшее рассмотрение, считает президент УАК Леонид Козаченко.

ЭКСПЕРТНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Проект законопроекту «Про сільське господарство» Міністерства аграрної політики та продовольства України, далі – законопроект, вже при першому, побіжному, ознайомленні, викликає неприйняття, тому що пронизаний положеннями, які суперечать Конституції, Господарському кодексу, іншим законам України, якими регулюються питання підприємництва та сільськогосподарської діяльності, багатьма своїми положеннями звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод громадян як індивідуальних підприємців та/або власників аграрних бізнесів.

Так, всупереч ст.8 та 22 Конституції України, законопроект фактично покладає на суб"єкти господарювання у сільському господарстві обов«язки, а також уводить особливі додаткові відносини таких суб”єктів з Державою, що не передбачені чинним законодавством для суб»єктів господарювання інших галузей народного господарства, чим дискримінується аграрне підприємництво як таке.

Це стосується, насамперед, т.з. «аграрної паспортизації», запровадження вертикалі т.з. «агропродовольчих рад» за участю органів виконавчої влади з покладанням на такі ради функцій, зокрема, із встановлення правил, що регулюють міжгалузеві відносини, і таке інше.

На практиці „регулювання міжгалузевих відносин”, наприклад, у силу нерозвиненості (на жаль усе ще) громадських професійних організацій АПК та вкрай низького охоплення членством у них суб”єктів господарювання цієї сфери (яке навряд чи можна пришвидшувати у адміністративний спосіб), скоріш за все, зведеться до нелегітимного та безвідповідального нав”язування певним галузям (очевидно, успішним, лідерам), невигідних умов господарювання, у першу чергу цінових зобов”язань та обмежень. Це у той час, коли, за Конституцією (ст.42) Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, яка, очевидно, передбачає прибутковість та збитковість (аж до банкрутства), комерційну таємницю і таке ін.

Всупереч конституційним основам правопорядку у сфері господарювання, визначеним Господарським кодексом України, що передбачають державне регулювання лише макроекономічних процесів, захист конкуренції, а також конституційної вимоги відповідальності держави за свою діяльність, цим законопроектом фактично неприховано уводиться планування «знизу до верху» господарської діяльності суб"єктів господарювання шляхом уведення т.з. «аграрних паспортів», без передбачення будь-якої відповідальності з боку Держави (як ініціатора впровадження такого планування) за наслідки дотримання суб"єктами господарювання, що функціонують в умовах волатильності та непередбачуваності ринків, таких планів.У законопроекті не викладається безпосереднього змісту показників (реквізитів) таких «паспортів», проте у разі недотримання т.з. виробничих стандартів, що є складовою частиною останніх, передбачається застосування, цитата, «до суб’єктів господарювання … заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності».

Законопроект також дискримінує суб’єктів господарювання у відносинах державно-приватного партнерства, ставлячи його у залежність від їх членства у, цитата, „громадських сільськогосподарських, агропромислових та фахових об’єднаннях ”.

Що ж до громадських професійних організацій, як таких, що за визначенням є самоврядними, законопроектом передбачається, що «функції, обов’язки та права громадських об’єднань, … порядок їх участі у реалізації державної аграрної політики визначаються законом прямої дії».

Законопроект містить багато інших положень, сумнівних та недоречних щодо України як ринкової Держави, та сільського господарства як бізнесу (підприємництва).На нашу думку, є також неприйнятними положення щодо обласних («продовольче забезпечення населення регіону», «організацію насінництва, сортовипробування, захисту рослин, племінної справи, стандартизації, карантину», «наукове та кадрове забезпечення та охорону праці у сільському господарстві») та районних («участь у продовольчому забезпеченні регіону») державних адміністрацій, які на практиці неможливо реалізувати без адміністративного втручання у господарську діяльність суб"єктів господарювання на селі.

Законопроектом волюнтаристськи нав«язуються сільськогосподарським підприємствам (із вищезазначеними санкціями) т.з. „мінімальні і максимальні показники щільності утримання умовного поголів’я худоби, у тому числі корів“.

З урахуванням зазначеного, що складає небезпеку для здійснення господарської діяльності у сфері АПК, і може, у разі схвалення та прийняття, мати вкрай негативні наслідки для сталого розвитку галузі, додаткового погіршення й так негативного інвестиційного клімату у сільському господарстві України та її продовольчої безпеки, проект законопроекту Міністерства аграрної політики та продовольства України „Про сільське господарство“ є неприйнятним та не може бути погодженим для його винесення на подальший розгляд.