Миколаївські морські термінали можуть швидко повернутися до роботи. Але між цією готовністю і реальним експортом досі стоїть вода — заміновані підходи, ризики в акваторіях і заблоковані канали. НІБУЛОН, який після повномасштабного вторгнення вибудував власний напрям гуманітарного розмінування полів, тепер разом із міжнародними партнерами намагається перенести цей досвід на воду. Як це буде — розбирався Latifundist.com.
Із полів у море.
Чому НІБУЛОН заходить у водне розмінування?
Замість морського — сухий порт
До великої війни через термінал EVT у миколаївсьому порту «Ольвія» щороку проходило понад 3 млн т зернових. Уже четвертий рік він не виконує своєї основної функції — морського експорту, говорить комерційний директор EVT Дмитро Манолюк. Актив фактично працює як «сухий порт».
«Ми готові в будь-який момент почати морські відвантаження, як тільки буде дозвіл. Думаю, інші термінали теж дуже швидко запустяться. Але за ці роки частина людей виїхала, і це окремий виклик», — говорить комерційний директор EVT Дмитро Манолюк.
EVT — не виняток, а радше портрет миколаївських терміналів. Не менш важливий запуск морського експорту для НІБУЛОНу, де компанія має термінал на 170 тис. т на рік, розповідає її директор із взаємодії з органами влади Олександр Долженков. Нагадує, що в 2021 році через Миколаїв відвантажили понад 30 млн т агропродукції — найбільше за всі українські порти.
Зараз компанія експортує через порти Великої Одеси та Дунай. Це змінює економіку експорту: сьогодні логістика з центральної України до Іспанії через порти Великої Одеси коштує близько $50/т, через Дунай — $65/т.
«У разі відкриття порту Миколаїв ця вартість складатиме орієнтовно $45/т. Це збільшить закупівельні ціни для аграріїв та покращить економіку в першу чергу для прифронтових регіонів, які найбільше потребують цієї підтримки», — каже Долженков.
Навіть там, де окремі оператори вже обстежили власні акваторії, цього недостатньо, щоб повернути судноплавство. Проблема не в окремих причалах, а в підході до всього миколаївського порту. Головне вузьке місце — Бузько-Дніпровсько-лиманський канал, без безпечного проходу яким Миколаїв не повертається в повноцінну морську логістику.
Хто візьметься будувати інфраструктуру під задачу, якої в Україні фактично ще не існує?
Україна залишається найбільш замінованою країною світу, де масштаб морського забруднення — 13,5 тис. кв. км в Чорному і Азовському морях та на внутрішніх водних шляхах. Офіційно в Чорному морі знаходиться близько 400 мін, але також знаходять касетні боєприпаси, ракети та їх залишки, військові катери і кораблі, на яких можуть знаходитись вибухонебезпечні предмети. Найбільш небезпечною залишається зона Великої Одеси та акваторія між Одеською областю та Кримом.
Ставка на платформу
Частково цю місію на себе взяв НІБУЛОН. У грудні компанія разом із DEG Impulse, дочірньою компанією Німецького банку розвитку KfW, почала готувати спільний проект з водного розмінування.
Йдеться про технічну базу для роботи на воді, підготовку 60 фахівців, формування сервісної інфраструктури та створення операційної моделі, яка зможе працювати після війни.
Початковий проєкт наземного розмінування розширили до €15,6 млн у межах програми develoPPP. Половину суми надає DEG Impulse, інші 50% інвестує сам НІБУЛОН. Фінансування програми забезпечує Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Співпраця між DEG, BMZ та НІБУЛОНом розпочалась два роки тому зі створення департаменту з розмінування та а придбання чотирьох машин для розмінування GCS 200.
За словами старшого інвестиційного менеджера DEG Impulse Даніеля Алекса, логіка таких інвестицій — підтримувати не разові ініціативи, а довгі проєкти, які працюватимуть і після завершення гранту.
«Програма develoPPP спрямована на поєднання сталого впливу з комерційними інтересами наших компаній-партнерів. Таким чином ми створюємо стійкі довгострокові проєкти, які продовжуються й після початкової фази підтримки, що можливо лише тоді, коли компанія-партнер теж певним чином отримує вигоду», — каже він.
Чи планує розміновувати водну акваторію держава?
Держава лише підходить до теми морського розмінування. Повноцінне обстеження акваторій можливе тільки після завершення активної фази бойових дій, пояснює начальник Управління з питань гуманітарного розмінування Мінекономіки Дмитро Паньшин. Планувати такі роботи почнуть не раніше, ніж через три місяці після її завершення.
«І це логічно. Зараз із внутрішніх водойм заміновано річку Дніпро. Її не можна розглядати як судноплавний шлях, оскільки по ній частково проходить лінія боєзіткнення. З акваторією інша проблема — за наявності морських дронів таке розмінування фактично неможливе, поки триває війна. Тому припинення бойових дій — це відправна точка для планового розмінування», — каже Паньшин.
Поки війна триває, держава готує базу: нормативку, стандарти і команди операторів. Окремі роботи ведуться вже зараз — якщо у воді знаходять міни чи інші вибухонебезпечні предмети, на місце виїжджають фахівці ДСНС і знешкоджують їх. Інфраструктури для підводного розмінування в Україні також немає, але 13 сертифікованих команд уже підготовлено, половина з них — підрозділи Сил безпеки й оборони, зокрема ВМС ЗСУ.
Проблема не лише в складності робіт, поянює Олександр Долженков. Вона ще й в економіці. Якщо розміноване поле можна швидко повернути в обробіток і побачити фінансовий ефект, то акваторія не дає швидкої окупності виконавцю. Натомість результатом користуються всі — судноплавні компанії, портові оператори, аграрії і держава. Саме тому без міжнародних партнерів такі проєкти майже не злітають.
У воду через сушу
Звільнити море від мін холдингу допоможе досвід в наземному розмінуванні. НІБУЛОН з 2023 року розвиває цей напрям, повертаючи в обробіток поля на півдні України. З тих пір компанія повернула більше 7000 га сільгоспземель у використання. Це 560 землевласників, які можуть обробляти свої паї або отримувати орендну плату.
Розмінування водних шляхів доповнює первинний проєкт із розмінування земель, погоджується Даніель Алекс з DEG Impulse.
«В регіоні багато фермерів можуть вирощувати зерно, але не можуть його продати: експорт або фізично неможливий, або занадто дорогий. НІБУЛОН готовий вирішувати цю проблему. Ця ініціатива є важливим внеском у підвищення місцевої стабільності та оперативної безпеки, особливо за нинішніх умов», — зазначає Даніель Алекс.
Зараз підрозділ розмінування надає комерційні послуги та виконує державні замовлення, працюючи в різних регіонах України. Так, в березні розпочалися роботи з очищення сільгоспземель в Харківській області загальною площею 103 га. Землі для очищення знаходяться на ділянці, де раніше проходив «нуль», лінія боєзіткнення.
Через це оператори протимінної діяльності називають цю ділянку найскладнішою із існуючих на сьогодні.
«Розпочали роботу на одному з найскладніших напрямків розмінування — Харківському, а невдовзі повернемося на Південь для виконання передпроєктних робіт із водного розмінування, зокрема очищення під’їзних шляхів до акваторії річки Південний Буг», — розповідає керівник напряму розмінування «НІБУЛОНу» Всеволод Петровський.
Чому навіть чиста акваторія не означає безпечне море
Водне розмінування — це інфраструктура, а не разова операція, наголошує Всеволод Петровський. Йдеться не лише про пошук мін чи підйом небезпечних об’єктів, а про підготовку водолазів і саперів, технічне обслуговування флоту, моніторинг акваторій і координацію з державними структурами. Без цього навіть після завершення бойових дій запуск навігації може затягнутися на роки.
Навіть після припинення вогню і запуску навігації росіяни зможуть і далі мінувати торговельні шляхи, припускає Манолюк з EVT. Особливо небезпечні ділянки — акваторії портів Великої Одеси, «Південного» та «Чорноморська», де навігація проходить через вузькі місця.
Міни можуть таємно «розкидати» торгові судна або безекіпажні катери, змушуючи саперів повторно обстежувати та розміновувати акваторію. Проблемою можуть стати і «мігруючі» міни, яких течія може виносити з нерозмінованих ділянок на безпечні.
Але навіть обмежене повторне мінування водних шляхів не зупинить навігацію суден і експорт, припускає комерційний директор EVT. Зараз конвої з зерном ходять разом з мінними тральщиками, і довгий час після припинення вогню кораблі розмінування супроводжуватимуть судна. Як приклад він наводить Туреччину: і зараз біля її берегів виловлюють міни, але в країні продовжується життя і економічна активність.
«Навіть якщо міни періодично знаходять, судноплавство працює. Головне — мати систему реагування», — погоджується Олександр Долженков.
Така система залежатиме від взаємодії з Міноборони, яке відповідає за розмінування на морі, та ДСНС, яка працює на річках і озерах, додає він.
Інакше кажучи, завдання не в тому, щоб один раз очистити акваторію. Завдання — побудувати систему, яка дозволить експорту працювати й далі, навіть якщо ризик нікуди не зникне.
Тому ставка тут більша, ніж один інфраструктурний проєкт. Йдеться про те, щоб почати готувати відновлення ще до того, як з’явиться формальне перемирʼя.
«Підтримка DEG Impulse дозволяє почати формування спроможності ще до моменту, коли активна фаза бойових дій завершиться, а отже, скоротити час між «настанням миру» і реальним відновленням економіки», — резюмує Олександр Долженков.