«Я демократичний та справедливий керівник»

Дмитро Пташник, директор Департаменту матеріально-технічного забезпечення МХП

«У дитинстві захоплювався бальними і українськими танцями, музикою. Закінчив музичну школу — сім класів фортепіано. У мене тато музикант і, відповідно, я пішов по його стопам. Найяскравіші спогади з дитинства — це конкурси, в яких приймав участь разом з танцювальним колективом. Танцями почав займатися досить рано — з третього класу. Мені дуже подобалося виступати на сцені. Ніколи не боявся великої аудиторії і це достатньо сильно відобразилося на формуванні мене, як дорослої людини. Також у школі трішки грав у футбол, тому вільного часу, щоб вештатися по вулиці без діла, у мене не було».

«На навчанні моє захоплення художньою самодіяльністю ніяк не відобразилося. Я гарно вчився і закінчив школу із золотою медаллю. Улюбленими предметами були фізика та математика. Приймав участь у олімпіадах, займав перші місця. Взагалі навчання мені легко давалося. А ще я не хотів підвести своїх батьків. Хотілося, щоб вони мною пишалися. У мене батьки вчителі. Мама викладає хімію і біологію, а тато — музику і трудове навчання».

«Після школи я вступив до Національного авіаційного університету на спеціальність «Міжнародна економіка». Почав працювати з першого курсу, не сидів без діла. Чотири роки працював на книжковому ринку, продавав дитячу та шкільну літературу. Також займався оцифруванням книг. Один з цікавих проектів, який у нас був — оцифрування старих книг у бібліотеках. Офіційно влаштувався на роботу тільки по закінченні 4 курсу. На той момент мені хотілося потрапити в Міністерство транспорту, в авіаційну галузь, а саме на напрямок міжнародних перевезень. Мрія здійснилася, тільки я досить скоро зрозумів, що я в тій системі взагалі себе не бачу. Тож наступна робота — це був банк «Надра» і посада радника департаменту малого та середнього бізнесу. Саме з цього часу я почав працювати зі сферою агровиробництва, бо моя робота полягала у кредитуванні агропідприємств».

«Як згадаю про те, як влаштовувався на роботу в МХП, відразу посміхаюся. На дворі вересень. Я вже звільнився з банку, пройшов співбесіду і планував працювати в транспортній компанії менеджером із зовнішньоекономічної діяльності. Виходжу з дому з багажною сумкою, в футболці і шортах. Збираюся їхати до батьків в село копати картоплю. І тут телефонний дзвінок — пропозиція роботи економістом департаменту матеріально-технічного забезпечення МХП. Тільки просять якнайшвидше заїхати і поспілкуватися. І я в шортах їду на співбесіду. Поспілкувалися, і 8 вересня, на своє День народження, я прийшов працювати в МХП. Вже 11 років — як один день».

«У відділ МТЗ мене взяли на посаду економіста. На початку було складно, бо людина, яка повинна була ввести в курс справ і ознайомити з основними моїми функціями, пішла в декретну відпустку. По суті, наставника в мене і не було. Але я розумів, що якщо хочу розвиватися і виконати ті сподівання, які на мене поклав департамент, то повинен сам все вивчити. Перші півроку я працював до третьої години ночі і практично жив на роботі. І, напевне, база, яка була закладена в цей період, дала мені можливість рухатися вперед. Вже менше, ніж через рік долучився до роботи менеджера по закупці таропакувальних матеріалів. Перший мій амбітний проект, яким до сих пір пишаюся — організація централізованих закупок паливно-мастильних матеріалів. На той час організували централізовану доставку на всі підприємства групи МХП. За чотири роки вийшли на достатньо продуктивний рівень і сьогодні ми в компанії маємо можливість працювати по формульній системі ціноутворення».

«Через чотири роки після того, як я прийшов в МХП, мені запропонували очолити відділ закупок таропакувальних матеріалів, в якому працювало 7 людей. Це був перший управлінський досвід і, напевно, найпростіший етап моєї кар'єри. Коли ти працюєш в маленькому колективі, ти всім приділяєш достатньо уваги, всіх чуєш і розумієш, які в кожного проблеми. Потім я очолив управління прямих закупок, де вже налічувалося 20 співробітників та різні напрямки закупок. Завдяки менеджерському досвіду отриманому раніше, працювати було нескладно і я досить швидко розібрався з обов'язками та специфікою в кожній категорії. Ще через два роки, коли я прокидався вранці, навіть не думав про те, що по обіді мене призначать на посаду директора департаменту матеріально-технічного забезпечення. На той момент мені був 31 рік».

«Мені здається, я демократичний керівник і стовідсотково справедливий. Це, мабуть, закладається на базі виховання батьків. А ще чесний — говорю те, що думаю навіть, якщо людина не хоче це чути. Говорю це в очі і не ховаюся перед кимось. Я дуже підтримую свій колектив, постійно організовую якісь корпоративні поїздки та відпочинок, щоб поспілкуватися у неформальній обстановці. Наприклад, у вересні минулого року ми піднімалися на одну з вершин Карпат, а наступного дня був екстремальний підйом на джипах».

«Музика — це те, що рухає мною по життю. У мене тато працює музикантом з 12 років, у нього є свій колектив, і мені теж хотілося спробувати себе у цій сфері. Тож, я також почав окремо займатися музикою і п'ять років, паралельно з роботою в МХП, на вихідних співав на корпоративах та весіллях. З однієї сторони, я займався улюбленою справою, яка розвантажувала мізки після робочого тижня, а з іншої — дуже сильно втомлювався. Одного разу через перевтому потрапив в незначну автокатастрофу. Після цього зрозумів, що власне здоров'я та сім'я (на той момент у мене народилася маленька донька) важливіші, і я закінчив займатися музикою».

«Мені подобається активний відпочинок. Лежати на пляжі? Ні, це не про мене, бо я тоді ще більше втомлююсь, ніж на роботі. Чим можна зайнятися на відпочинку біля моря? Встати о 7 ранку, щоб пробігти декілька кілометрів, зібрати відпочиваючих і пограти в пляжні види спорту. Варіантів багато. Тобто, я собі постійно придумую якісь завдання, щоб не стояти на місці. Ось, наприклад, навчився кататися на роликах. Зараз на ролики ставлю свою доню. Ще дуже люблю читати свіжу аналітику, щоб знати про те, що відбувається у світі, також багато часу приділяю саморозвитку: вивчення англійської мови, читаю літературу».

«Мрію, щоб команда департаменту матеріально-технічного забезпечення МХП була одна з найкращих та ефективних в Україні. Я досить багато для цього роблю і кожну поразку сприймаю як свою особисту. І більш за все боюся, як в дитинстві підвести батьків, так в дорослому житті підвести свою команду та власника компанії».