«Народилася в Дніпропетровську. Батько працював у КДБ. Я цього не соромлюсь і не приховую, а навпаки, пишаюсь. На той час це була інтелектуальна еліта правоохоронних органів. Оскільки він був військовим, то нам довелося переїхати на Камчатку, де я і зростала».
«Свої перші гроші заробила в 11 років. Мені спало на думку, що перед школою потрібно посадити газон. Я пішла до директора райвно. На вході мене ніхто не зупинив, бо, мабуть, думали, що дитина прийшла до своїх батьків. Директору я розповіла про те, що якби перед школою з'явився гарний газон з квітами, то люди милувалися ним і самі садили біля своїх будинків квіти. Таким чином по-іншому б ставилися до міста, в якому живуть. Директор, здається, здивувався. Тоді я розклеїла по місту оголошення, в якому запропонувала небайдужим містянам приєднатися до моєї ініціативи. Закінчилося все тим, що мене найняли на роботу в Зеленбуд в якості керівника цього проекту. Не пам'ятаю, як юридично це все було оформлено, але я керувала роботами: що і де садити, тьотями та дядями старшими за мене в 4 рази. На зароблені гроші купила сережки у вигляді ключа. Для мене ключ був свого роду символом майбутнього. Чому згадала саме цей випадок? Бо зараз мені хочеться, щоб кожен співробітник МХП сприймав компанію, як власний бізнес. Щоб бачив, що і де можна змінити і зробити кращим, як це я побачила в свої 11 років»
«Навчалась в університеті у Дніпропетровську, потім вступила до інституту міжнародних відносин. Далі було навчання в Британії, Італії, де отримала кандидатську ступінь. Пам'ятаю, як в студентські роки прийшла до голови Верховного Суду і сказала, що хочу писати дипломний проект на тему судової реформи. І ми почали з ним робити судову реформу. Під час навчання в Великобританії влаштувалася барменом у місцевий бар. Золота медалістка в школі, переможниця олімпіад, активістка і раптом пішла працювати в бар?! Але та робота дала мені досвід спілкування з людьми».
«МХП — це мій перший український досвід. Чому вибрала саме цю компанію? Я працювала в програмах Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, допомагала інвестувати у бізнес в різних країнах, і займалась складними, але близькими за менталітетом ринками. Я розуміла, що можу жити в будь-якій країні і займатися будь-якими ринками. Та мені хотілося, щоб моя сім'я жила саме в Україні. І я подумала, що я можу зробити для того, щоб Україна була комфортною європейською країною? Відповідь очевидна: вкладатися не в міжнародний бізнес, який зацікавлений в тому, щоб тягнути ресурс з країни, а в тому, щоб змінювати локальний бізнес. Коли я почала аналізувати український ринок, то зрозуміла, що МХП саме та компанія, яка, по-перше, зацікавлена щось змінювати всередині країни, робити її кращою, по-друге, її цінності і цілі сходяться з моїми».
«Хочеш щось перебудувати у компанії — вивчи досконально, чим живе бізнес. Це один із головних моїх принципів. Частіше ходи на виробництво, поспілкуйся з людьми. Причому людей потрібно вміти слухати: менше говорити і більше запитувати. Важливо знати, в якому місці вони відчувають, що щось роблять неправильно, чому мовчать, чого бояться, що у них болить. В такі моменти, коли ти більше слухаєш, люди починають розкриватися і розказувати. У них з'являється довіра до тебе, а у тебе можливість пояснити, для чого в компанії робляться зміни. Взагалі, вся моя робота — про довіру».
«Зараз ми плануємо відкривати нові комунікаційні канали, в тому числі і нестандартні. У нас вже працює Етична Лінія підтримки. В планах створення Viber-каналу. Ми обговорюємо, чи можемо на цю лінію зав'язати психологічну підтримку. Для чого все це робимо? Щоб з боку працівників була довіра до компанії. Якщо у тебе є питання, ідеї, а може якісь сумніви і тобі хочеться ними поділитися, або ти хочеш зрозуміти, якою буде компанія через десять років, ти можеш зателефонувати на лінію підтримки і тебе стовідсотково почують».
«Завдання напряму комплаєнс — розвивати філософію бізнесу не тільки всередині компанії, а й її бізнес-партнерів, допомагати адаптуватися до міжнародних стандартів. Пропагувати думку про те, що впровадження таких стандартів — це прозорі правила, більше інвестицій всередині країни, можливість випускати нові товари і створювати нові робочі місця, більше можливостей для експорту. Одним словом — це нова якість життя. Те, чим займається комплаєнс — це не просто мода, яка прийшла до нас з-за кордону, а певні комерційні можливості. Чим безпечніший і прозоріший бізнес, тим він більше вигідний для інвесторів. Тому, чим більше ми будемо пропагувати ідею прозорості і пояснювати людям, що жити застарілими стандартами не вигідно, тим швидше змінимо ринок і країну в цілому. Адаптація до міжнародних правил та нової реальності — це єдиний шанс України стрибнути з сировинного придатку в постіндустріальну країну».
«Є декілька основних пріоритетів на наступні роки. Перший напрям — міжнародна експансія. Важливо почувати себе впевнено не тільки на локальному, а й на міжнародному ринку, в тому числі в Європі, Китаї та в Саудівській Аравії. Для цього недостатньо оперувати на багатьох фронтах, потрібно інтегрувати у роботу найкращі світові практики. Тоді ми зможемо вийти на глобальний ринок з чітким та підтвердженим меседжем: «Ми — найкращі. У нас інтегровані найкращі світові практики, ми самі створюємо майбутні кращі практики. Працюйте з нами!». І питань щодо довіри до нас взагалі не буде виникати. Ще один важливий момент — розвиток українського агроринку в якості лідера цього ринку. Мені дуже відзивається позиція Юрія Косюка про те, що, якщо в Україні буде 100 таких компаній, як МХП, Україна буде Європою».
«Враховуючи це все, моя робота зводиться до того, щоб побудувати такий департамент, в якому працює 28 тис. людей — від тракториста і водія до голови правління — і кожен працює над тим, щоб будувати прозорий, чесний, стабільний бізнес, зірку на глобальному ринку, майбутнє країни. Кожен може сказати: «Цю зірку і це майбутнє будую я!».